Олійна пальма (Elaeis guineensis) — вид роду олійна пальма родини пальмові.Биологический энциклопедический словарь / Гл. ред. А. Г. Гиляров. Ред. коллегия: В. .Е Соколов, А. Л. Тахтаджян, А. В. Яблоков и др. — М. : Сов. энциклопедия, 1986. — 831 с. (с. 343)

Інші назви: Африканська олійна пальма, або Елеїс гвінейськийЖиття рослин. У 6-ти т. / Гол. ред. А. Л. Тахтаджян — М .: Просвещение, 1982. — Т. 6. Квіткові рослини / Под ред. А. Л. Тахтаджяна. — С. 444..

Батьківщиною цієї рослини вважаються прибережні райони екваторіальної Західної Африки від 16 с. ш. до 15 пд.ш. Культивується, крім Африки, і в інших країнах з тропічним кліматом (Малайзія, Індонезія, Нігерія та ін.) для отримання цінної харчової і технічної олії.

Ботанічний опис

Морфологія

У дикорослому вигляді олійна пальма являє собою дерево висотою до 20-30 м, в культурі вона рідко буває вище 10-15 метрів. Стовбур з'являється лише на четвертий-шостий рік життя, а під пологом лісу іноді тільки через 15-20 років. Діаметр стовбура у дорослого дерева сягає 25 см.

Коренева система потужна, але залягає зазвичай неглибоко. У дорослих рослин від основи стовбура відходять численні додаткові корені, у деяких екземплярів вони густо покривають стовбур до висоти 1 м.

Листя великі, перисті, довжиною до 6-7 м. У кроні дорослої рослини їх 20-40 штук, причому до 20-25 листя щорічно відмирає, замінюючись новими. На черешках листя є великі буруваті шипи.

Суцвіття великі (довжиною до 70 см), розташовані в пазухах листків. Зазвичай чоловічі та жіночі суцвіття утворюються на одній рослині, хоча зрідка зустрічаються і дводомні рослини. Іноді в одному суцвітті можна виявити квітки обох статей, частіше це буває у молодих пальм. Чоловіче суцвіття містить до 150 тисяч квіток і виробляє величезну кількість пилку: до 1 млрд пилкових зерен з одного суцвіття.

Вісь жіночого суцвіття значно товщі, ніж у чоловічого. На ньому розвивається до 600—800 плодів, загальна маса плодової кисті 10-30 кг, іноді й більше. У рік на одній рослині утворюється 3-6, іноді до 10 таких кистей.

Плід олійної пальми — проста кістянка величиною із сливу (3-5 см завдовжки), масою в середньому 6-8 грамів. Забарвлення шкаралупи зазвичай помаранчева, хоча зустрічаються рослини з фіолетовими і чорними плодамиVaughan JG, Geissler CA The New Oxford Book of Food Plants — New York: Oxford University Press, 1997. — P. 26. — ISBN 978-0-19-954946-7. (Англ.).

Екологія Дикорослі пальми зацвітають і дають плоди лише на 10-20-й рік життя, в культурі рослини починають плодоносити на 3-4-й рік після посадки. Максимальної урожайності досягає у віці 15-18 років, всього ж термін життя цієї рослини становить 80-120 років.Жуковський П. М. Культурні рослини і їх родичі — Видання 3-тє, перераб. і доп .. — Л. : Видавництво «Колос», 1971. — С. 380—382.

Олійна пальма росте в жаркому і вологому кліматі екваторіальному, оптимальна середня річна температура для цієї рослини становить 24-28 . Оптимальне річна кількість опадів: 1500-3000 мм.

Вона також дуже світлолюбна, розвиток значно затримується і врожайність падає в умовах навіть незначного затінення. Як показали спостереження, в дощовий сезон, при недостатньому сонячному освітленні утворюється більше чоловічих суцвіть, а інтенсивне освітлення сприяє появі жіночих суцвіть.

До ґрунтів олійна пальма досить невимоглива і може рости майже на будь-яких типах ґрунтів тропічної зони.

Класифікація за будовою плодів За будовою плоду прийнято поділяти все розмаїття форм олійних пальм на 3 типи:

«Дура» (лат. dura) — Плоди з товстою (до 8 мм) шкаралупою ядра. Шар м'якоті околоплодника тонкий, становить 30-45 % від маси плоду, ядро ​​— 10-15 %. До цього типу належить більшість як дикоростучих, так і культурних пальм в західній Африці. «Тенере» (лат. tenera) — З тонкою шкаралупою і добре розвиненою м'якоттю околоплодника (до 80 % від маси плоду). Вихід олії з плодів цього типу набагато вище. «Пісіфера» (лат. pisifera) — В плодах у цього типу відсутня ендокарпій, а часто і насіння. Плоди дрібні (до 5 г) і маса кисті менше ніж у перерахованих вище типів, тому для комерційного вирощування цей тип не представляє великого інтересу, однак використовується в селекціїVaughan JG, Geissler CA The New Oxford Book of Food Plants — New York: Oxford University Press, 1997. — P. 26. — ISBN 978-0-19-954946-7. (Англ.).

Застосування З плодів олійної пальми одержують два типи олії:

М'якоть околоплодника містить 22-70 % жирної олії (пальмова олія). Вона оранжево-жовтого кольору, містить багато каротиноїдів, твердне при кімнатній температурі. Використовується у виробництві мила, свічок, маргарину. В насінні міститься до 30 % так званої «ядропальмової олії». Вона майже безбарвна, має горіховий присмак і вважається одною з найкращих рослинних олій. Використовується як харчова, у кулінарній промисловості, виробництві маргарину, в медицині — як основи мазей і супозиторіїв.

Солодкий сік, одержуваний з надрізів на черешках суцвіть, використовують для пиття в свіжому вигляді, а також зброджують для отримання алкогольного напою. З однієї рослини за добу можна отримати близько 4 літрів соку.

Культивація Олія з плодів цієї рослини виготовляли з давніх часів. Глечик зі слідами пальмової олії був виявлений при археологічних розкопках африканських могильників, що відносяться до третього тисячоліття до н. е.. Однак обробляти її в промислових масштабах почали лише в XX столітті, коли олією з її плодів зацікавились компанії, що виробляють маргарин і мило. У 1911 році було розпочато широкомасштабне розведення олійної пальми в Індонезії, а в 1919 році — в Малайзії. Також були значно розширені площі, зайняті олійної пальмою в країнах Африки. Зараз олійна пальма стала однією з провідних олійних культур у світі. У 1988 році світове виробництво олії з плодів олійної пальми становила 9,1 млн тонн і з кожним роком воно все збільшується.

Олійну пальму розмножують насінням. Для стимуляції проростання насіння їх піддають дії підвищеної (37-40) температури. Після проростання насіння висівають в розплідники. З одного гектара розплідника отримують до 20 тисяч саджанців, цього достатньо для посадки 60-130 гектарів промислових плантацій.

Також для комерційного отримання саджанців активно застосовують технології мікроклонального розмноження в умовах in vitroInternational Horticultural Congress (

Підвищення врожайності домагаються введенням сучасних інтенсивних технологій обробітку замість застарілих, що використовуються з давніх часів місцевим населенням в Африці, а також виведенням нових, більш врожайних і дають більший вихід олії гібридів і сортів олійної пальми.

Синоніми Elaeis dybowskii Hua Elaeis guineensis var. albescens Elaeis guineensis f. androgyna Elaeis guineensis var. angulosa Elaeis guineensis f. caryolitica Elaeis guineensis var. ceredia Elaeis guineensis var. compressa Elaeis guineensis f. dioica Elaeis guineensis f. dura Elaeis guineensis f. fatua Elaeis guineensis var. gracilinux Elaeis guineensis var. idolatrica Elaeis guineensis var. intermedia Elaeis guineensis var. leucocarpa Elaeis guineensis var. macrocarpa Elaeis guineensis var. macrocarya Elaeis guineensis var. macrophylla Elaeis guineensis var. macrosperma Elaeis guineensis var. madagascariensis Elaeis guineensis var. microsperma Elaeis guineensis subsp. nigrescens Elaeis guineensis var. pisifera Elaeis guineensis f. ramosa Elaeis guineensis var. repanda Elaeis guineensis var. rostrata Elaeis guineensis f. semidura Elaeis guineensis var. sempernigra Elaeis guineensis var. spectabilis Elaeis guineensis f. tenera Elaeis guineensis subsp. virescens Elaeis macrophylla A.Chev. Elaeis madagascariensis (Jum. & H.Perrier) Becc. Elaeis melanococca Gaertn. (synonym) Elaeis melanococca var. semicircularis Elaeis nigrescens (A.Chev.) Prain Elaeis virescens (A.Chev.) Prain Palma oleosa Mill.

Примітки

Корисні посилання Про олійну пальму на сайтах: Вирощування на сайті www.netafim.com.ua Значення слова на сайті vseslova.com.ua

Література Африка: Энциклопедический словарь. В 2 т. Т. 2. / Гл. ред. А. Г. Громыко. Ред. коллегия: М. В. Васев, А. М. Васильев, Н. И. Гаврилов и др. — М. : Сов. энциклопедия, 1987. — 671 с. (с. 165—166) Биологический энциклопедический словарь / Гл. ред. А. Г. Гиляров. Ред. коллегия: В. .Е Соколов, А. Л. Тахтаджян, А. В. Яблоков и др. — М. : Сов. энциклопедия, 1986. — 831 с. (с. 343) Вульф Е. В., Малєєва О. Ф. Світові ресурси корисних рослин — Л. : Изд. Наука, 1969.