Індоне́зія (), офіційна назва — Респу́бліка Індоне́зія () — країна, розташована на островах Південно-Східної Азії, та частково — Океанії. Населення, за офіційними даними на червень 2010 року, становить понад 270 млн осіб (за оціночними даними на липень 2025року — понад 284 мільйонів осіб), територія — 1 904 569 км², згідно з цими двома показниками є найбільшою країною регіону. Посідає четверте місце у світі за кількістю населення та п'ятнадцяте за територією.
Столиця — Джакарта. Державна мова — індонезійська.
Унітарна держава, президентська республіка. З 20 жовтня 2014 року посаду президента обіймає Джоко Відодо, а віцепрезидента з 2019 року — Ма'руф Амін. Поділяється на 33 адміністративно-територіальні одиниці, 31 з яких є провінціями і 2 — особливими округами, прирівняними за статусом до провінцій.
Розташована на островах Малайського архіпелагу та західній частині острова Нова Гвінея. Омивається водами Тихого та Індійського океанів. Є найбільшою острівною державою у світі. Значна частина островів належить до Зондських, які в свою чергу поділяються на Великі Зондські та Малі Зондські острови. Має сухопутний кордон з Малайзією (на острові Калімантан), Папуа Новою Гвінеєю (на острові Нова Гвінея) та Східним Тимором (на острові Тимор).
Вирізняється значним етнокультурним розмаїттям. Велика частина вірян (близько 88 % населення) сповідує іслам, що робить Індонезію країною з найбільшим мусульманською людністю у світі.
Аграрно-індустріальна країна з економікою, що динамічно розвивається. Обсяг ВВП за 2010 рік становив 1,03 трильйона доларів США (близько 4300 доларів США на особу). Грошова одиниця — індонезійська рупія.
Незалежність країни проголошена 17 серпня 1945 року. За три роки до цього вона перебувала під японською окупацією, а до того була колоніальним володінням Нідерландів, які почали її освоєння в першій половині XVII століття й об'єднали більшу частину території сучасної Індонезії під своєю владою до кінця XIX століття.
Етимологія Назву для країни придумав у 1884 році німецький мандрівник, географ і етнограф Адольф Бастіан, з'єднавши назву «Індія» і грецьке слово «несос» — «острови». Він же запропонував назвати індонезійцями (жителями острівної Індії) всі народи, що населяли цей регіон, оскільки в культурі основних народів архіпелагу були чітко помітні сліди індійського культурного впливу«Зарубежная Азия. Юго-Восточная Азия» (серия «Страны и народы»), Москва, «Мысль», 1979, стр. 187.
Природа
Тектонічна структура Індонезії унікальна і складна, оскільки острови розташовані на стику трьох найбільших тектонічних плит на Землі. Це створило надзвичайно різноманітне довкілля, загальними елементами якого є висока сейсмічна і вулканічна активність, близькість до моря та вологий екваторіальний клімат.
Найбільші острови Індонезії оточені мілиною і кораловими рифами та характеризуються безліччю вулканічних гір, що вкриті густими вологими екваторіальними лісами. Тут часто трапляються болота. Найбільшу площу обробленої землі займають посіви рису, який вирощують на гірських насипах.
Калімантан, третій за площею острів у світі, має горбисту місцевість, проте рідко вищу ніж 1700 метрів, а висота більшості островів не перевищує 300 метрів над рівнем моря. Індонезійська частина Калімантану займає три четвертих острова. Тут простягається головна гірська система приблизно з північного сходу на південний захід. У ній розташована найвища вершина острова — г. Кінабалу (4125 м) в Малайзії.
Острів Суматра розташований в західній частині лінії рідконаселених невулканічних островів. Суматра має витягнуту форму довжиною 1600 км і тягнеться із північного заходу на південний схід. Острів за рельєфом можна поділити на чотири головні частини: вузьку рівнинну вздовж заходу; гірську, яка тягнеться по всій довжині острова біля західного краю; внутрішню невулканічну; та широку смугу низовин, що має ширину 240 км та висоту менше 30 метрів над рівнем моря, займає східну частину острова.
Острів Ява є близько 1060 км завдовжки та 200 км завширшки. Тут відмінності за рельєфом не такі виразні, як на Суматрі. Острів можна розділити на п'ять широтних фізико-географічних районів: 1) невеликі вапнякові плато, що простягаються біля південного узбережжя; 2) території, на яких розвинуті карстові явища, що ускладнює умови проживання; 3) пояс вулканів у центральній частині, куди входять 55 активних конусів і 22 вулкани, виверження більшості з яких відбувалися порівняно недавно; 4) алювіальний пояс на півночі.
Геологія
Гірські породи на Яві переважно вулканічні (темно-сірого кольору, що складаються головним чином з олігоклазу та польового шпату), водночас ріоліти домінують на Суматрі, граніти на островах Ріау, осадові породи на Калімантані та Папуа.
Клімат
На клімат Індонезії впливає насамперед географічне розташування, а саме близькість екватора. Індонезія розташована в екваторіальному кліматичному поясі, тобто тут високі цілорічні температури. Найвищі температури вздовж узбережжя від 23 до 31 °C впродовж року. Рельєф також впливає на клімат, оскільки спостерігається падіння температури з висотою. Тому на висоті близько 600 метрів температури помірні. Тільки три вершини в Індонезії в горах Маоке на Новій Гвінеї є вищими від снігової лінії, тобто тут зберігаються льодовики.
Денна різниця температур в Джакарті щонайменше в п'ять разів більша ніж різниця між температурами січня і липня. Найвища зареєстрована в Джакарті температура 37 °C, найнижча — 19 °C.
На більшості території Індонезії впродовж року випадає дуже багато опадів, найбільше в період з січня до березня. На території від центральної Яви до Австралії наявний також посушливий сезон (з червня до жовтня), впродовж якого на островах Тимор і Сумба випадає дуже мало опадів. Найбільше опадів випадає в гористих районах Суматри, Калімантану, Целебесу та Папуа (близько 2000 мм). У східній частині Яви, Балі, південного та центрального Целебесу і Тимору випадає від 1500 до 2000 мм опадів, на Малих Зондських островах кількість опадів не перевищує 1500 мм.
Ґрунти Ґрунти переважно латеритні (містить оксиди заліза та гідроксид алюмінію). Їхня родючість сильно залежить від характеру материнських порід, на яких ці ґрунти сформувалися. Найродючішим в Індонезії є вулканічний попіл, який переноситься вітром, а також наноситься річковими потоками.
Рослинний світ
Вирубування лісів і перетворення їх на землеробські території стали причиною прискореної деградації ґрунтів. Постійні високі температури та велика кількість атмосферних опадів формують промивний водний режим, що спричиняє вимивання поживних речовин з ґрунтового профілю і виснаження ґрунтів. На територіях, вкритих густими екваторіальними лісами, ґрунти захищені лісовим циклом: коли рослина помирає, вона швидко розкладається, даючи поживні речовини для росту нових рослин. Хоча такі ґрунти здатні підтримувати багату природну рослинність, вони не можуть забезпечувати високу врожайність сільськогосподарських культур після вирубки лісів.
Див. також: Нова Гвінея: Рослинний світ
Тваринний світ
Див. також: Нова Гвінея: Тваринний світ
Історія
Недавня історія У XIX столітті — першій половині XX століття територія Індонезії була голландською колонією — Нідерландською (або Голландською) Ост-Індією. 17 серпня 1945 сили національно-визвольного руху Індонезії проголосили незалежність країни. Офіційна передача суверенітету сталася 27 грудня 1949. Територія провінції Іріан-Джая на о. Нова Гвінея перебувала під контролем Нідерландів аж до 1962. У 1963 ця територія перейшла під управління індонезійської влади, а в 1969 була законодавчим шляхом включена до складу Індонезії. Після придушення комуністичного руху до влади прийшов генерал Сухарто, який правив країною в 1966—1998 роках.
У 1975 Індонезія ввела війська в Східний Тимор (колишню колонію Португалії в північно-східній частині о. Тимор), а в 1976 оголосила його своєю провінцією.
Унітарна конституція прийнята в 1950 після формальної передачі суверенітету від Голландії за рік до того. Західна Нова Гвінея передана Нідерландами в 1963. Анексія з застосуванням сили колишньої португальської колонії Східний Тимор у 1976. Розстріл демонстрантів у Східному Тиморі в 1991 серйозно зашкодив міжнародній репутації Індонезії.
Адміністративно-територіальний поділ
№ПровінціїАдміністративний центрРегіонНаселення,осіб (2010)Площа,км² 1 Ачех Банда-АчехСуматра 4 494 410 57 956 2 Північна Суматра МеданСуматра 12 982 204 72 981 3 Західна Суматра ПадангСуматра 4 846 909 42 013 4 Ріау ПеканбаруСуматра 5 538 367 87 023 5 Джамбі ДжамбіСуматра 3 092 265 50 058 6 Південна Суматра ПалембангСуматра 7 450 394 91 592 7 Бенгкулу БенгкулуСуматра 1 715 518 19 919 8 Лампунг Бандар-ЛампунгСуматра 7 608 405 34 624 9 Острови Банка-Белітунг ПанкалпінангСуматра 1 223 296 16 424 10 Острови Ріау ТанджунгпінангСуматра 1 679 163 8 202 11 Джакарта ДжакартаЯва 9 607 787 664 12 Західна Ява БандунгЯва 43 053 732 35 378 13 Центральна Ява СемарангЯва 32 382 657 32 801 14 Джок'якарта Джок'якартаЯва 3 457 491 3 133 15 Східна Ява СурабаяЯва 37 476 757 47 800 16 Бантен СерангЯва 10 632 166 9 663 17 Балі ДенпасарМалі Зондські острови 3 890 757 5 780 18 Західна Південно-Східна Нуса МатарамМалі Зондські острови 4 500 212 18 572 19 Східна Південно-Східна Нуса КупангМалі Зондські острови 4 683 827 48 718 20 Західний Калімантан ПонтіанакКалімантан 4 395 983 147 307 21 Центральний Калімантан ПаланкараяКалімантан 2 212 089 153 565 22 Південний Калімантан БанджармасінКалімантан 3 626 616 38 744 23 Східний Калімантан СамариндаКалімантан 3 553 143 204 534 24 Північний Калімантан ТанджунгселорКалімантан 525 000 77 382 25 Північне Сулавесі МанадоСулавесі 2 270 596 13 852 26 Центральне Сулавесі ПалуСулавесі 2 635 009 61 841 27 Південне Сулавесі МакасарСулавесі 8 034 776 46 717 28 Південно-Східне Сулавесі КендаріСулавесі 2 232 586 38 068 29 Горонтало ГоронталоСулавесі 1 040 164 11 257 30 Західне Сулавесі МамуджуСулавесі 1 158 651 16 787 31 Малуку АмбонМолуккські острови 1 533 506 46 914 32 Північне Малуку СофіфіМолуккські острови 1 038 087 31 983 33 Західне Папуа МанокваріПапуа (регіон) 760 422 97 024 34 Південне Папуа Мерауке Папуа 517 623 127 280 35 Високогірне Папуа Вамена Папуа 1 408 641 69 685 36 Центральне Папуа Набіре Папуа 1 408 981 66 130 37 Папуа Джаяпура Папуа 968 462 78 246 Всього 237 641 326 1 910 930
Поселення
Села
Індонезія передусім сільська країна (більшість населення живе в селах). Це дві третини від усього населення Яви, Мадури і Балі. Сільське населення також численне в деяких районах Суматри і Целебесу. Більшість інших регіонів — «дикі» території, більшість населення яких складається з невеликих родових громад.
Невеликі села — найпоширеніші населені пункти на Яві. Місцеві мешканці займаються переважно вирощуванням рису на гірських терасах. В густонаселених областях центральної та східної Яви є тисячі таких поселень, деякі з них мають чималу кількість населення.
Люди з кожного села формують групи, однорідні в економічних і соціальних інтересах. Часто, особливо в районах зі штучним зрошуванням, існує також взаємний обмін робочої сили. Перенаселеність в деяких районах спричинила зменшення розміру середньої ферми та збільшила число безземельних селян.
Кожне село має джерело питної води, мечеть і початкову школу. Товари постачаються вуличними торговцями, малими крамницями (warung) чи з базарних міст, які часто є місцевими урядовими центрами. Каркаси більшості будинків будують з бамбука, а дахи устеляють червоною черепицею чи кокосовими волокнами. Будинки з цегли стають все більш поширеними, особливо серед багатих селян.
Міста Рівень урбанізації в Індонезії низький порівняно з країнами, які знаходяться на приблизно такому ж рівні економічного розвитку. Але це явище непостійне чи «маятникове»: люди з сіл живуть і працюють в містах, але вони повертаються додому в села щонайменше раз у шість місяців. Хоча є певні місцеві відмінності в рівні урбанізації, але здебільшого великі міста швидко ростуть.