Нижньогі́рський (до 1944 року — Сєїтлє́ртакож Сейтле́р, у деяких документах використовувалися варіанти Сейітле́р, Сеітле́р. , ) — селище в Україні, в Білогірському районі Автономної Республіки Крим, колишній адміністративний центр Нижньогірського району. Розташований у степовому Кримі. Відстань до обласного центру становить понад 91 км (автошлях переходить у )

Назва Історична назва, змінена в 1944 році після депортації кримських татар.

Кримськотатарською seit – пан, ватажок, також сеїд, нащадок пророка Мухаммада і халіфа Алі, можливо родова назва, ler – афікс множини.

Опис Селище розташоване на залізниці Джанкой—Керч, яка пов'язує східний Крим (Феодосія, Керч) із континентом. Селище є транспортним вузлом, що об'єднує залізничний і автомобільний транспорт. Залізнична станція має три шляхи, три навантажувально—вивантажувальних тупика і п'ять залізничних під'їзних колій.

Селище Нижньогірський розташоване на автошляхах республіканського значення: Джанкой—Феодосія (автошлях , із яким збігається ) і Білогірськ—Нижньогірський (автошлях ), а також слугує початковим пунктом для низки доріг республіканського і районного значення.

Одним із найвідоміших підприємств у селищі є Нижньогірський плодопитомник.

Мешканці Нижньогорського часто називають його містом. Перша згадка про Сейтлер відноситься до XVII століття.

Історичні відомості Як свідчать археологічні розвідки, територія селища з давніх часів обжита людиною. У Нижньогірському та поблизу нього виявлені поселення й кургани з похованнями доби ранньої бронзи, а також скіфського періоду.

Точний час виникнення населеного пункту не встановлено. Відомо лише, що в XVII ст. тут, у долині річки Салгиру, існувало невелике кримськотатарське селище Сейтлер (Сеґідлер), яке входило до складу Орта-Чонгарського кадилику Карасубазарського каймакамства. Перша документальна згадка села трапляється у Камеральному Опису Криму 1784 року.

Згодом, після анексії Криму Російською імперією, воно було у складі Перекопського повіту. Згідно з «Відомістю про всі селища, в Перекопському повіті складені з показником у якій волості скільки числом дворів і душ…» від 21 жовтня 1805 року, у селі Сейтлер у 11 дворах проживало 78 кримських татар (43 чоловіки та 35 жінок).

За «Списком населених місць Таврійської губернії за відомостями 1864 року», складеним за результатами VIII ревізії 1864 року, Сейтлер — власницьке кримськотатарське село з 8 дворами і 25 жителями при річці Салгир. Згідно з «Пам'ятковою книжкою Таврійської губернії за 1867 рік», село було покинуте жителями внаслідок еміграції кримських татар через політику російської адміністрації (особливо масової після Кримської війни 1853–1856 років) і залишалося в руїнах.

У 1888 році в селищі з'явився цегельний завод. Після земської реформи 1890 року Сейтлер віднесли до Ак-Шеихської волості. За «Пам'ятковою книжкою Таврійської губернії на 1900 рік» у селі Сейтлер налічувалося 139 жителів у 26 дворах. У 1892 році прокладено залізничну колію, що проходила через селище, що сприяло швидкому зростанню населення та перетворенню його на регіональний центр торгівлі зерном. У Сейтлері з'явилися школа та медична амбулаторія.

За Статистичним довідником Таврійської губернії (Випуск п'ятий, Перекопський повіт, 1915 рік), у селі Сейтлер Ак-Шеихської волості налічувалося 15 дворів (7 із землею, 8 безземельних) із кримськотатарським населенням у кількості 65 приписних жителів та 3 «сторонніх» (41 чоловік і 27 жінок). Жителі володіли 82 десятинами зручної землі, у господарствах тримали 20 коней і 9 корів.

У 1920 році в Сейтлері встановлено радянську окупацію. У 1921 році в селищі з'явився колгосп. У 1930 році Сейтлер став районним центром, а з 1938 року отримав статус селища міського типу. У цей період тут активно будувалися підприємства: молокозавод, інкубатор, нефтебаза, пекарня, друкарня, елеватор та три електростанції місцевого значення.

Під час німецько-радянської війни Сейтлер із 30 жовтня 1941 року був окупований німецькими військами. Селище було звільнене від гітлерівських окупантів 12 квітня 1944 року.

Після насильницького виселення кримських татар 14 грудня 1944 року Указом Президії Верховної Ради РРФСР № 621/6 селище Сейтлер було перейменоване на Нижньогірський.

У 1959 році тут почав працювати розсадник саджанців плодово-ягідних культур, а у 1975 році збудували великий консервний завод. З 2023 року у складі Білогірського району, з 2024 року — селище.

Динаміка чисельності населення 1805 рік — 48 чол. (46 кримських татар, 2 ясиря) 1926 рік — 996 чол. (709 росіян, 71 українець, 54 вірменин, 47 євреїв, 29 німців, 23 болгарина, 20 кримських татар) 1939 рік — 3 149 чол. 1989 рік — 10 453 чол. 2001 рік — 10 533 чол.

Мова Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року: Мова Відсоток російська 81,39 % кримськотатарська 9,41 % українська 8,2 % інші/не визначилися 1,03 %

Уродженці Сергій Дзиндзирук — український професійний боксер. Дмитро Пролесковський — український військовий, навчався у ніжньогорському навчально-виховному комплексі «Школа-гімназія» № 3, загинув 11 січня 2023 року під час виконання бойового завдання на Донеччині.

Примітки

Посилання стаття Нижньогірський — Інформаційно-пізнавальний портал | Кримська область у складі УРСР (На основі матеріалів енциклопедичного видання про історію міст та сіл України, том — Історія міст і сіл Української РСР. Кримська область. — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1970. — 992 с.) Історія міст і сіл Сайт Нижнижньогірського району Вебпортал Нижнижньогірського району, Нижнижньогірської райдержадміністрації, Нижнижньогірської районної ради