«Металу́рг» (Донецьк) — колишній український футбольний клуб з міста Донецьк, заснований 1996 та розформований 2015 рокуДонецкий «Металлург» объявил о банкротстве .

Базувавшись у Донецьку, де традиційно домінував «Шахтар», «Металург» мав невелику вболівальницьку, але потужну фінансову підтримку, знаходячись у власності корпорації «Індустріальний союз Донбасу».

У сезонах 2001-02, 2002-03 та 2004-05 «Металург» посідав третє місце у Вищій лізі, а також тричі доходив до півфіналу і двічі до фіналу кубка України.

Історія

Перші роки (1996—1998) У січні 1996 року обласна федерація футболу передала на баланс Донецького металургійного заводу футбольну команду другої ліги — «Шахтар» (Шахтарськ). У керівництва «Шахтаря» не було коштів для подальшого існування, а керівники Донецького металургійного заводу прагнули мати власну професіональну команду, якій дали назву «Металург».

Дебютний напівсезон донецький «Металург» завершив на другому місці у другій лізі, поступившись лише маріупольському «Металургу», який теж пережив об'єднання — з луганським «Динамо». Друге місце не давало путівку в Першу лігу, але з огляду на те, що кременчуцький «Нафтохімік» відмовився від участі в чемпіонаті Першої ліги, було прийнято рішення розіграти вакантне місце між двома командами, що зайняли в другі місця у двох групах Другої ліги — донецьким «Металургом» та херсонським «Кристалом». На київському «Олімпійському» перемогу з рахунком 3:1 відсвяткувала донецька команда, а третій м'яч у ворота херсонців відправив майбутній наставник «Металурга» Олександр Севідов.

Участю у Першій лізі керівництво донеччан обмежуватися не збиралося. «Металург» у першому ж сезоні виграв чемпіонат з величезним відривом і разом з маріупольцями пройшов в еліту.

У своєму дебютному сезоні в еліті команду очолив Володимир Оніщенко, який до цього працював з київським «Динамо». Команда Онищенка стала справжньою грозою авторитетів. Без нормальної тренувальної бази, умов для відновлення і достатньої кількості кваліфікованих футболістів, команда посіла високе шосте місце, двічі обігравши по ходу сезону київське «Динамо» і дісталася до півфіналу Кубка країни, вибивши зі свого шляху «Волинь», донецький «Шахтар», тернопільську «Ниву» і у впертій боротьбі поступившись київському ЦСКА.

Фінансові проблеми (1998—2001)

У другому сезоні в еліті клуб продовжив стабільно виступати, навіть незважаючи на втрату цілої групи провідних футболістів і фінансові проблеми. Фінансування команди наближалося до нуля і з кожним матчем було грати все важче. Основну фінансову допомогу донецькому клубу надавав іноземний інвестор заводу ДМЗ — гонконзька фірма «Metalsrussia». Її керівник Мохаммад Захур вважав, що футбольний клуб прикрасить імідж спільного підприємства. Але незабаром засновник відмовився від фінансування «Металурга» і клуб залишився без надійної опори. У серпні 1998 року пішов Онищенко, новим тренером був назначений його помічник Володимир Гаврилов, але і він незабаром команду залишив. В березні 1999 року очолив команду Ігор Яворський, який незабаром поступився місцем Михайлу Соколовському, який і завершував сезон. У цій тренерській чехарді клубу ледь вдалося зберегти прописку в еліті, зайнявши 14 місце.

У липні 1999 року «Металург» знову опинився на межі краху і Олександру Косевичу довелося виконати величезну роботу з пошуків спонсорів. Вдалося домовитися з відомим донецьким бізнесменом Михайлом Ляшком, близьким до Ріната Ахметова, який разом з партнерами, в числі яких був і підприємець Владислав Гельзін, став акціонером «Металурга». Саме команда Ляшка запросила в Донецьк Семена Альтмана, з яким у «Металурга» пов'язані найвидатніші сторінки в історії — участь у єврокубках. Поставивши клуб на ноги практично з нуля, Ляшко і Гельзін в липні 2001 року склали свої повноваження Сергію Таруті і його корпорації «ІСД», а самі заснували інший донецький клуб «Олімпік».

«Бронза» і єврокубковий дебют (2001—2002) Клуб поступово розвивався, завдяки співпраці з «Шахтарем» Ахметова, у розпорядженні Альтмана були гравці хорошого рівня — Володимир Яксманицький, Олександр Коваль, В'ячеслав Шевчук, Валерій Кривенцов, з інших команд були запрошені В'ячеслав Чечер, Олег Матвєєв та ін. У підсумку, навесні 2002 року «Металург» вперше в своїй історії завоював бронзові медалі чемпіонату України, а разом з тим і путівку в Кубок УЄФА. Нікому раніше не вдавалося досягти такого успіху на шостий рік свого існування.

Дебютний матч у Кубку УЄФА, одразу ж після першої «бронзи», «металурги» проводили на ЦС «Шахтар» у присутності 27 тисяч глядачів. Суперником був німецький «Вердер», який вже в дебюті двічі засмутив господарів. Дубль Бернара Чутанга врятував команду Альтмана поразки, проте у повторному протистоянні бременці, у складі яких виступав Віктор Скрипник, відправили у ворота Юрія Вірта вісім м'ячівКубок УЕФА 02/03 Вердер — Металлург 8:0. Все голы. Таким чином донецька команда зазнала найбільшої єврокубкової поразки в історії українського футболу.

У наступному сезоні «Металург» повторив свій успіх і знову став третім у чемпіонаті, тільки закінчувала сезон команда під керівництвом 33-річного Олександра Севідова, який став наймолодшим наставником в еліті і завоював з командою другу «бронзу». Альтман відбув в рідну Одесу. Подейкують, що Семена Йосиповича звільнив прийшовший до клубу на посаду віце-президента Дмитро Селюк, сам агент заявляє, що тренера відправив у відставку один з акціонерів Олег Мкртчан.

Ера Селюка (2003—2008)

Саме з приходом Селюка в «Металурзі» з'явилися легіонери з гучними іменами — Бернар Чутанг, Андрес Мендоса, Георгій Деметрадзе, Бобан Грнчаров, Гоча Джамараулі, Аруна Бабангіда, Ігор Лоло, Арсен Не, Рікардо Фернандеш, Йорді Кройф і навіть Аїлтон. Він же займався і пошуком нових тренерів для «Металурга», найгучнішим з яких став перехід Ко Адріансе з «Порту». Голландець успіху не добився і по ходу сезону покинув команду, як не добилися успіху його співвітчизники — Тон Каанен і Віллем Фреш. У Селюка були хороші зв'язки в Бельгії і Нідерландах, тому часто «Металург» проводив підготовку до сезону в цих країнах, а новачків для донеччан Селюк брав з клубів Бенілюксу. Але головним трансфером Селюка в «Металурзі» став Яя Туре, який провів у Донецьку два сезони, дебютував у єврокубках і відправився транзитом через «Олімпіакос» і «Монако» в «Барселону» та «Манчестер Сіті».

У 2004 році Селюк займався переходом в «Металург» Рігобера Сонга, в результаті контракт з ним підписаний не був і він перейшов в «Галатасарай». Влітку 2007 року був взятий курс на «українізацію» клубу, хоча в «Металурзі» в цьому сезоні 2007/08 зіграли 24 іноземця.

У другому єврокубковому сезоні 2003/04 «Металургу» випала «Парма» — знову нічия вдома (1:1, відзначилися Сергій Шищенко і бразилець Адріано) і розгром в гостях, правда, цього разу «лише» 0:3.

У сезоні 2004/05 були здобуті перші єврокубкові перемоги. Постраждав тираспольський «Шериф» (3:0, 2:1), але вже в наступному раунді Кубка УЄФА на шляху донеччан знову став представник Італії — «Лаціо», який двічі розгромив «Металург» з однаковим рахунком 3:0.

Після здобуття влітку 2005 року третіх бронзових нагород чемпіонату, восени того ж року команда знову вдало пройшла кваліфікацію, розгромивши угорський «Шопрон», але в першому ж раунді стався прикрий виліт від ПАОКа — команда вилетіла через «правило виїзного голу» (1:1, 2:2). Після цього команда протягом трьох сезонів не пробивалась до єврокубків.

На початку січня 2008 року Селюк залишив «Металург» «за власним бажанням». Після відходу Селюка з «Металурга» багато гравців покинули клуб слідом за ним, а генеральний директор клубу Євген Гайдук говорив про те, що Дмитро Селюк забив команду «мотлохом». Проте, втративши багатьох гравців і тренера Йоса Дардена, «Металург» під керівництвом Сергія Ященка зайняв найнижче місце за останні роки — 12.

2009—2014

Сезон 2009/10 став вдалим для «металургів» — команда, яку очолював болгарський фахівець Ніколай Костов, після тривалої перерви повернулася в єврокубки. Вони легко пройшли білоруський «МТЗ-Ріпо» та словенський «Інтерблок» і вийшли на віденську «Аустрію». Після домашньої нічиєї з австрійцями (2:2), у матчі-відповіді «металурги» двічі вели в рахунку в матчі, але не змогли втримати перемогу, а в компенсований час пропустили третій гол і втратили історичний шанс потрапити в групову стадію Ліги Європи. Того ж року команда дійшла до першого фіналу Кубка України в історії клубу, і знову донеччани поступилися в додатковий час. Програючи 0:2 «Таврії», вони зуміли перевести матч в овертайм, але там пропустили гол від Лакі Ідахора і програли трофей. Крім цього, в тому сезоні за клуб виступав ще один значущий футболістом в історії «Металурга» — Генріх Мхітарян, якому донецький клуб також подарував путівку у великий європейський футбол. За сезон 20-річний вірменин забив 14 голів і віддав 10 результативних передач в 37-ми матчах, після чого за рекордні для клубу 7,5 мільйонів євро був проданий в «Шахтар».

У травні 2014 року УЄФА наклала санкції на «Металург» через заборгованість клубу перед румунською «Глорією» за трансфер бразильського нападника Жуніора Мораеса — в найближчі три роки клуб був позбавлений права брати участь в єврокубках.

2015 У червні 2015 року у зв'язку з неможливістю клубу перебувати в Донецьку (подій на Донбасі) та фінансовими обмеженнями акціонерів, донецький «Металург» був об'єднаний з дніпродзержинською «Сталлю», яка, як і «Металург», фінансувалася концерном ІСД. У зв'язку з тим, що атестат відповідності вимогам Прем'єр-ліги на сезон 2015/16 отримав саме «Металург», об'єднана команда продовжила виступи у Прем'єр-лізі під старою назвою. Генеральний директор ФК «Металург» (Донецьк) Євген Гайдук так пояснив цей процес: «у цьому сезоні команда буде виступати під егідою донецького „Металурга“. Але тільки до нашого клубу це не буде мати ніякого відношення. Оболонка, якщо так можна висловитися — буде від „Металурга“, а наповнення — від дніпродзержинської „Сталі“».

Перед новим сезоном «Металург» очолив новий головний тренер — Володимир Мазяр, який раніше тренував дніпродзержинську «Сталь».

У липні 2015 року було оголошено про банкрутство клубуДонецкий «Металлург» объявил себя банкротом .

Донецьке дербі

Клуб є співавтором незвичного антирекорду донецького дербі: «Металург» програв усі 18 матчів з «Шахтарем» між 1996 і 2006 роками, породивши велику кількість чуток про начебто корупційні відносини між власниками двох клубів і договірний характер матчів між ними. «Металург» уперше зміг бодай зіграти унічию зі своїм титулованим сусідом 2006 року (0:0). Віце-президент «Динамо» Йожеф Сабо в іронічному стилі публічно оголосив про наміри поставити пам'ятник «Металургу» за це досягнення. Вперше «Металург» переміг «гірняків» 2010 року в матчі Кубку України 2009/10. Наступною перемогою «Металурга» над гірниками в понад 30 зустрічах став матч першого кола Чемпіонату України 2014—2015, в якому «Шахтар» поступився з рахунком 2:1.

Уболівальники

Разом з офіційним фан-клубом, «Металург» також мав підтримку ультрас-руху під назвою Royal Clan, який до лав офіційного фан-клубу не належав.

Досягнення Бронзовий призер чемпіонату України (3): 2001-02, 2002-03, 2004-05 Фіналіст кубка України (2): 2009-10, 2011-12 Учасник Суперкубка України (1): 2012

Досягнення футболістів Двічі гравці «Металурга» ставали найкращими бомбардирами чемпіонату країни і вигравали «золоту бутсу» чемпіонату України: Сергій Шищенко — 12 голів (2001-02) Георгій Деметрадзе — 18 голів (2003-04)

Відомі гравці У списку подані футболісти, що виступали за свої національні збірні

Європа Сергій Шищенко Олександр Косирін В'ячеслав Чечер Олександр Зотов Сергій Шищенко Сергій Закарлюка Едуард Цихмейструк Сергій Ателькін Юрій Вірт Арарат Аракелян Ара Акобян Єгіше Мелікян Самвел Мелконян Генріх Мхітарян

Маркос Піззеллі Константінос Макрідес Георгій Деметрадзе Гоча Джамараулі Маріус Скіндеріс Йорді Кройф Рікарду Фернандеш Маріан Аліуце Даніель Флоря Іван Гвозденович Боян Незірі Південна Америка Аїлтон Ґонсалвес да Сілва