Дільму́н (шум. 𒉌𒌇(𒆠), NI.TUKki = dilmunki; араб. دلمون) — топонім, який відомий давнім шумерам, що описує як реальний острів біля західного узбережжя Перської затоки, так і міфічне місце. Термін переважно використовували в ІІІ та на початку ІІ тис. до н. е. люди, які жили в південній Месопотамії. Назва вперше з'являється на деяких найдавніших протоклинописних глиняних табличках, датованих приблизно 3200 р. до н. е., де вона пов'язана з міддю та мідними сокирамиCrawford, H. (2012). Dilmun. The Encyclopedia of Ancient History.. В уявленнях шумерів Дільмун представлявся батьківщиною людства і колискою цивілізації в цілому і шумерського народу зокрема.
Дільмун, як міфічне місце, вперше згадується в шумерській міфології і аккадському героїчному епосі про Гільгамеш, як земля вічного життя, де проживає Утнапіштім (вавилонський Ной) зі своєю дружиною. Утнапіштім врятувався від потопу, до якого Гільгамеш припливає після смерті Енкіду в пошуках секрету вічного життя. У ряді віршів, написаних шумерською мовою, Ділмун згадується як місце миру і достатку, улюблене богами.
Через Дільмун в Шумер здійснювався експорт міді, дорогоцінних каменів, перлів і окремих овочів в обмін на текстиль і продукти харчування. Також велася торгівля більш екзотичними товарами, такими як лазурит, сердолік, чорне дерево та павичі. Дільмун залишався важливим центром міжнародної торгівлі і після об'єднання Шумера і Аккада під владою Саргона Акадського і Ур-Намму; власне, документація часів Саргона Аккадського стверджує, що цар «брав кораблі з Мелуххі, Магана, Дільмун». Тому всі ці товари, здається, походили з більш південних районів, таких як Маган і Мелухха, в яких острів відіграє роль посередника у торгівлі.
На північному узбережжі сучасного Бахрейну археологами було виявлено значне за розмірами міське поселення Калат-аль-Бахрейн, що займало площу близько 18 га і населене декількома тисячами мешканців. Поселення розбудовувалося в кілька етапів в період близько 2800-1800 рр. до н. е. Археологічні пам'ятки, що нагадують знайдені в дільмунському поселенні на Бахрейні, зустрічаються також на південному узбережжі Перської затоки й на низці островів в затоці.
Політичні потрясіння в Месопотамії близько 1800 р. до н. е. призвели до порушення торгових шляхів, і Ділмун перетворився на провінційне загублене містечко, відоме насамперед своїми чудовими фініками. У період Новоассирійської імперії він вважався васалом Ассирії, а пізніше увійшов до складу Нововавілонського царства без збереження автономних прав. Нещодавнє відкриття палацу Рас аль-Калах на острові Бахрейн має дати нову інформацію про пізній період історії Дільмуна.
Згодом, острів знову з'являється в класичних джерелах під назвою Тилос і згадується такими письменниками, як Страбон і Пліній. Полководець Олександра Македонського Неарх, можливо, допливав до острова, але не висаджувався на нього. Після маловивченого періоду панування Селевкідів колишній Дільмун відійшов до парфян, а потім — до Шапура II. Після арабського завоювання починається мусульманська історія Бахрейну.
Див. також Маккан Мілітта Мелухха Кургани Ділмун
Примітки
Література
Bibby, G. (1996). Looking for Dilmun. London. Crawford, H. (1998). Dilmun and its Gulf neighbours. Cambridge. Crawford, H. (2012). Dilmun. The Encyclopedia of Ancient History. Potts, D. T. (1990). The Arabian Gulf in antiquity, 2 vols. Oxford. Potts, T. (1994). Mesopotamia and the East. Oxford.
Посилання Indus Valley - Mesopotamian trade passing through Dilmun Bahrain National Museum's hall of Dilmun Greek inscriptions found on Bahrein (a pdf-file) Dilmun Calendar Theory Backed, Gulf Daily News, 11 July 2006 Dilmun Site Al-Khidr, Failaka Island, State of Kuwait Lost ancient civilisation's ruins lie beneath Gulf, says boffin