Утік () — історичний регіон в Закавказзі, 12-та провінція Великої ВірменіїАнанія Шіракаці. Вірменська географія VII ст.. На території сучасного Азербайджану, що розташовувався уздовж південного берега середньої течії річки Кури, нижче нинішнього Мінгечауру. Площа Утіка становить 11315 км ²Адміністративно-територіальний поділ Великої Вірменії .
У греко-римських авторів — «Отена». Названа так на ім'я місцевого племені утіїв — предків нинішніх удін, іменем якого називався і центр області — гавар (округ) Уті Арандзак (власне Уті)Переважно збігається з сучасним Бардинським районом Азербайджану. Провінція (вірм. «ашхар» чи інакше «наханг») Утік, крім власне Утіку, мала у своєму складі також і сусідній з ним із заходу Шакашен, тобто всі землі по середній течії Кури.
Клавдій Птолемей, I—II ст.
Стефан Візантійський, VI ст.
Населений Кавказо- та іраномовними племенами Утік був завойований Вірменією в II столітті до нашої ери. Під час заворушень у Вірменії в 360-х рр.. Утік разом з Шакашеном був зайнятий Албанією, але незабаром відбитий спарапетом Мушегом МаміконяномФавстос Бузанд. Історія Вірменії, V,13 і остаточно відійшов до Албанії в 387 р., при розділі Великої Вірменії.
У наступному столітті албанський цар Ваче в Утіку (і саме в Гаварі Уті) збудував місто Перозабад, або Партала (Барда), що став столицею Албанії. Там же, в Уті, знаходилося «велике село» Каганкатуйк, з якого родом був Мовсес Каганкатваці (VII або X ст.), знаменитий вірменський історик поліетнічної Албанії. У VI—VII ст. Утік значною мірою був вже вірменізованийнариси історії СРСР. Кризис рабовласницької системи та зарождення системи феодалізму на території СРСР III—IX ст. М., 1958, стор., сс. 303—313:Область Арцах была уже арменизирована в IV—V вв., а значительная часть области Утик к VI в. Равнинные части области Утик еще продолжали сохранять свои этнические особенности, хотя и были затронуты общим процессом арменизацииІгор Кузнєцов. Удіни:В VI — VII ст. Утік в значному ступені був вже вірменізований..
Саме мова гаргарейців, тобто утійців, стала письмовою мовою Албанії; Мовсес Каганкатваці, розповідає про створення албанської писемності в таких висловах: "Прибули вони (албанці) до Месропу (Месроп Маштоц, творець вірменського алфавіту) і з ними разом [Месроп] створив письмена для багатого горловими, грубими, варварськими і складного звуками мови гаргарійцев ".
Вірменський географ VII ст. Ананія Ширакаці описує Утік так:
Після відновлення у 886 році вірменської держави гірська частина Утіку була возз'єднана з Вірменією. Розповідаючи про воцаріння Ашота I, Ованес Драсханакертці повідомляє:
Гавар управлявся намісниками вірменського царяОванес Драсханакертци. Історія Вірменії, гл. LIX:Цар Ашот (син Смбата) пішов до свого тестю великому ішхану Сааку та, взяв його зі всім його військом, направився до гавару Уті, щоб підкорити жорстокий заколот Мовсеса, якого він сам і призначив ішханом та повелителем диких племен того гавару Уті..
Примітки