Поширення української мови

Див. також Українська мова.

Украї́нська мо́ва — єдина державна мова в Україні та одна з трьох офіційних мов у самопроголошеному Придністров'ї. Українською мовою говорять в Україні, прикордонних територіях сусідніх країн, де здавна мешкають українціУ Росії, Молдові, включаючи невизнану Придністровську Молдавську Республіку, у Білорусі, Румунії, Польщі та Словаччині., а також у країнах, куди свого часу виїхала значна кількість українців (українська діаспора)У Канаді, США, Казахстані, Бразилії тощо..

Географічно територія поширення української мови розташована між ареалом поширення російської мови на північному сході (пізніше також і на сході), білоруської на півночі, польської та словацької на заході, болгарської на південному заході. З-поміж неслов'янських мов українська приблизно від 895 року межує на заході з угорською, що належить до фіно-угорської групи; на південному заході з румунською та її молдавськими говірками (романська група), які принаймні від XIII століття розірвали безпосередній контакт між українською та болгарською мовами; до 1945 року та від початку 90-х років XX століття також з кримськотатарською мовою, що належить до тюркської сім'ї.

Раніше контакти української мови з тюркськими були міцніші й різноманітніші: печеніги (Х-XI століття), половці (XI-XIII століття) і татари (від XIII століття) межували з нею на сході та південному сході, а іноді проникали й углиб української території, призводячи до мовної котериторіальності; турки межували з українськими землями на півдні (особливо в XVII-XVIII століттях).

Інші важливі мови, що набули статусу котериторіальних, — це їдиш (з XV століття) та — серед слов'янських — польська (особливо в XVI-XVIII століттях, а в Західній Україні до 1945) і російська (її вплив посилюється з XVIII століття). В окремих регіонах українська мова мала тісні контакти також з румунською (Буковина, Північна Бессарабія, Буджак, Придністров'я), угорською (Закарпаття), словацькою (Пряшівщина у Словаччині) та білоруською (Берестейщина, Пінщина, Стародубщина, Чернігівщина) мовами. Контакти з німецькими, вірменськими, сербськими та іншими колоністами були обмежені у часі та територіальноІсторична фонологія української мови. Ю. Шевельов. .

Чисельність носіїв Українська мова є рідною мовою українців, які проживають на території України (за переписом 2001 року рідною її вважали 32,6 млн осіб — 67,5 % населення України та 85,2 % етнічних українцівВсеукраїнський перепис населення 2001 р. ) та поза межами України: у Росії (там нею володіє 1,8 млн осібВсеросійський перепис населення 2002 р. ), Молдові (без врахування Придністров'я українська є рідною для 181 тис. осібПерепис населення Молдови 2004 р. , , Національності Молдови за регіоном. , мовою щоденного спілкування українська є для 130 тис. осіб), Канаді (володіє 174 тис. осібПерепис населення Канади 2006 р. ), США (129 тис. мовцівПерепис населення США 2000 р. ), Казахстані (говорять українською 128 тис. осібКількість українців, що володіють українською мовою у Казахстані. , однак володіють більшою чи меншою мірою до 732 тис. осібЗа результатами соціологічного опитування 1997 р. українською мовою володіє переважна більшість українців Казахстану: 36 % — вільно, 24 % — досить вільно, 16 % — із певними труднощами, 15 % — можуть порозумітися і лише 8 % не володіють зовсім.Кількість українців у Казахстані . ), Білорусі (рідною називає 116 тис. осібЧисельність населення Білорусі у 2009 р. Кількість мешканців Білорусі, що вважає українську мову рідною. ), Румунії (57 тис. мовцівНаціональний перепис населення 2002 р. ), Польщі (23 тис. осіб, що постійно проживає на території ПольщіМова, що вживається вдома, за польським національним переписом населення 2002 р. та від 20 до 450 тис. осіб з числа трудових мігрантівМови меншин Польщі . Трудова міграція українців закордон. ), Бразилії (щонайменше 17 тис. носіїв5 % з принаймні 340 тис. осіб українського походження, що мешкає у штаті Парана Українська громада Бразилії. ), Словаччині (11 тис. осіб, які назвали свою мову українською та 24 тис. осіб, які назвали своєю мовою «русинську»Сайт посольства України в Словаччині. ) та інших країнах.

Місце серед інших мов

Українська мова займає за кількістю її носіїв, відповідно до різних джерел, 25-е30 найбільших мов світу. або 22-е місцеМови світу за демографічною потужністю . у світі. Вона є також третьою або другою за поширеністю серед слов'янських мов. За різними оцінками загалом у світі українською мовою говорить від 41 «Ethnologue», 13 видання. до 45 млн осібПро українську мову на сайті МЗС України . .

В Україні усе населення розуміє українську мову і близько 31 мільйона осіб може говорити нею. Після початку повномасштабного російського вторгнення в Україну, що почалося 24 лютого 2022 року, цифра тих, хто активно користується українською мовою, значно зросла.

Україна + Поширеність української мови в Україні(за даними переписів 1926, 1959, 1970, 1979, 1989 та 2001 років) Українська мова як рідна середусього населення України. Українська мова як рідна середсільського населення України. Українська мова як рідна середміського населення України. Зміна частки населення України,що вважає українську мову рідною,від перепису до перепису.

Українська мова як рідна серед населення регіонів України за даними переписів 1959ГЕОГРАФІЯ МОВ В УКРАЇНІ, сторінки 44—45Збірник основних підсумків Всесоюзного перепису населення 1959 р. по УРСРВиправлений проєкт збірника підсумків Всесоюзного перепису населення 1959 р. по УРСР, підготовлений ЦСУ СРСР. Т. 4, 1970Підсумки Всесоюзного перепису населення 1970 року. Том IV — Національний склад населення СРСР, сторінки 152—191, 1979ВСЕСОЮЗНИЙ ПЕРЕПИС НАСЕЛЕННЯ 1979 РОКУ, сторінки 102—108ПІДСУМКИ ВСЕСОЮЗНОГО ПЕРЕПИСУ НАСЕЛЕННЯ 1979 РОКУ. Том IV. Частина 1. Книга 2, сторінки 3—92, 1989Перепис 1989 19A050501_021. Розподіл населення за національністю та рідною мовою (0,1) та 2001Розподіл населення за національністю та рідною мовою, 2001 рік років: Регіон19591970197919892001Зміна частки1959—1989Зміна частки1989—2001осібчасткаосібчасткаосібчасткаосібчасткаосібчастка Тернопільськаобласть 96,70 % 97,10 % 97,22 % 97,26 % 98,34 %+ 0,56 %+ 1,08 % Івано-Франківськаобласть 95,19 % 95,07 % 95,17 % 94,87 % 97,81 %- 0,32 %+ 2,94 % Волинськаобласть 94,47 % 94,80 % 94,56 % 94,49 % 97,26 %+ 0,02 %+ 2,77 % Рівненськаобласть 93,84 % 94,33 % 93,90 % 93,95 % 97,00 %+ 0,11 %+ 3,05 % Львівськаобласть 86,25 % 87,60 % 89,03 % 90,13 % 95,32 %+ 3,88 %+ 5,19 % Хмельницькаобласть 93,22 % 93,11 % 92,27 % 91,31 % 95,24 %- 1,91 %+ 3,93 % Вінницькаобласть 92,40 % 92,01 % 91,32 % 90,68 % 94,81 %- 1,72 %+ 4,13 % Житомирськаобласть 89,70 % 89,57 % 87,94 % 87,17 % 93,03 %- 2,53 %+ 5,86 % Черкаськаобласть 93,51 % 92,29 % 90,69 % 89,10 % 92,49 %- 4,41 %+ 3,39 % Київськаобласть 93,16 % 91,91 % 89,86 % 88,39 % 92,27 %- 4,77 %+ 3,88 % Полтавськаобласть 92,72 % 90,34 % 87,78 % 85,91 % 89,98 %- 6,81 %+ 4,07 % Чернігівськаобласть 88,37 % 88,84 % 86,57 % 85,73 % 89,05 %- 2,64 %+ 3,32 % Кіровоградськаобласть 87,88 % 87,39 % 85,57 % 83,33 % 88,89 %- 4,55 %+ 5,56 % Сумськаобласть 82,42 % 80,67 % 80,22 % 78,06 % 83,29 %- 4,36 %+ 5,23 % Закарпатськаобласть 74,06 % 76,09 % 77,52 % 78,10 % 81,00 %+ 4,04 %+ 2,90 % Чернівецькаобласть 68,08 % 69,21 % 70,56 % 70,81 % 75,57 %+ 2,73 %+ 4,76 % Херсонськаобласть 77,07 % 72,52 % 69,24 % 67,75 % 73,19 %- 9,32 %+ 5,44 % містоКиїв 43,70 % 50,70 % 53,40 % 57,63 % 72,15 %+ 13,93 %+ 14,52 % Миколаївськаобласть 74,43 % 69,40 % 66,73 % 64,24 % 69,20 %- 10,19 %+ 4,96 % Українав цілому 72,99 % 69,39 % 66,35 % 64,67 % 67,53 %- 8,32 %+ 2,86 % Дніпропетровськаобласть 73,00 % 67,94 % 64,33 % 61,50 % 67,00 %- 11,50 %+ 5,50 % Харківськаобласть 61,84 % 56,49 % 52,29 % 50,55 % 53,80 %- 11,29 %+ 3,25 % Запорізькаобласть 61,84 % 57,08 % 51,36 % 49,34 % 50,20 %- 12,50 %+ 0,86 % Одеськаобласть 49,42 % 46,73 % 43,11 % 41,23 % 46,28 %- 8,19 %+ 5,05 % Луганськаобласть 51,13 % 43,38 % 38,25 % 34,86 % 30,01 %- 16,27 %- 4,85 % Донецькаобласть 44,42 % 37,89 % 32,16 % 30,56 % 24,10 %- 13,86 %- 6,46 % АвтономнаРеспублікаКримПід час переписів 1959, 1970, 1979 і 1989 років території сучасних АР Крим та міста Севастополь були частиною Кримської області у складі Української РСР. 11,91 % 15,71 % 13,61 % 13,66 % 10,02 %+ 1,70 %— Севастополь(міськрада) 6,76 %—

Австралія

У 1994 році в Австралії налічувалося 30 тис. українців, розподіл їх був такий: 34,8 % в Новому Південному Уельсі, 32,6 — у Вікторії, 16,7 — у Південній Австралії, 7,3 — у Західній Австралії, 5,8 — у Квінсленді, 1,5 — на території федеральної столиці, 1,5 % — на острові Тасманія. Близько 75 % українців мешкає у столицях штатів, 22 — у провінційних містах, 3 — на фермах; 50,8 % визнало українську мову рідною.

Українці — одна з найорганізованіших етнічних груп у країні, однак, є чітка тенденція асиміляції та скорочення чисельності україномовних австралійцівЧорнописький І. Чи звучатиме наша мова на Зеленому континенті? // Уряд. кур'єр.- 2005.- 26 трав.- С. 16.. Українські громадські організації континенту Союз українських організацій в Австралії, «Пласт», Об'єднання української молоді (СУОА) та інші, а також церкви — Українська греко-католицька та Українська автокефальна православна — сприяють збереженню та підтримують розвиток української мови.

Австралійський варіант української мови щодо фонетичної, граматичної та лексичної інтерференції англійської мови дуже близький до канадського, британського, американського варіантів, одначе на лексичному рівні він характеризується деякими австралізмами, наприклад, білабонґ  — «затока, утворена гирлом річки» ().

Україністика в Австралії

1968 року Дмитро Нитченко (Чуб) опублікував «Український правописний словник», 1985 — його 2-ге видання під назвою «Український ортографічний словник».

Ідеї багатокультурності набули статусу узаконеної урядової політики у 1985 році, що створило найкращі умови для розвитку україністики в Австралії. У деяких штатах, зокрема у Вікторії, українська мова з 1975 року заноситься до свідоцтва про середню освіту. 1974 року при фінансовій допомозі українських промисловців та кооперативів створено Фундацію українознавчих студій в Австралії (ФУСА). Вона видає двомовні (українсько-англійські) бюлетені — Newsletters (до 1999 року вийшло 12), її зусиллями 1983 року відкрито при Університеті ім. Монаша (Мельбурн) Лекторат україністики ім. Миколи Зерова — першу програму української мови і літератури (тоді ж відділ русистики цього університету перетворено у відділ славістики). Розвиткові українознавчих студій сприяв славіст і балтист І. Марван, що у 1973—1991 роках завідував відділом русистики (потім — славістики) Університету ім. Монаша. Він — автор монографії «Північнослов'янський контекст української словозміни» (1983), студій про українські числівники та дієслова.

Українознавство репрезентують літературознавець Марко Павлишин (статті, присвячені І. Котляревському, В. Винниченку, О. Гончару, М. Руденку, В. Стусу, українській літературі в Австралії), германіст та мовознавець, відповідальний за розвиток першої регулярної програми університетських курсів з україністики в Австралії О. Розаліон (статті «Омонімія в сучасній українській мові», 1985), Л. Сидор (досліджує українську акцентологію), Я. Куліговська (систему дієслів української і польської мов), Дж. Кларк (питання суфіксального словотворення в українській мові, історію українського мовознавства в Австралії), Т. Пілбров (мову русинів Югославії).