Флаг-футбол — безконтактна версія американського і канадського футболу. Мета гри така ж як і в контактних видах цього спорту — занести м'яч у залікову зону суперника. Основна відмінність — заборонені жорсткі контакти, спортсмени грають без захисної екіпіровки. Замість шоломів та каркасів на поясі гравця прикріплені два прапорці. І якщо у контактному футболі для того, щоб зупинити гравця з м'ячем використовується теклінг (жорсткий контакт з захватом), то у флаг-футболі достатньо зірвати з нього прапорець. У флаг–футбол грають, як діти, так і дорослі. Його розвивають усі європейські федерації американського футболу, як вид спорту, який допомагає освоїти складні технічні прийоми американського футболу, до автоматизму засвоїти тактичні комбінації, ігрові та рухові навички.
Флаг-футбол дебютує на літніх Олімпійських іграх 2028 року. Буде розіграно два комплекти нагород: серед чоловічих збірних і серед жіночих збірних. Таким чином, флаг-футбол стане першим різновидом гридайрон-футболу, представленим на Олімпійських іграх.
Правила і варіації
Конкретні правила флаг-футболу значно відрізняються залежно від ліги, хоча всі вони мають спільну рису: теклінг замінено на зривання прапорців.
В іншому використовуються правила традиційного гридайрон-футболу, але різні версії флаг-футболу часто скасовують або змінюють те чи інше правило, щоб відобразити більш рекреаційний характер гри, уникнути фізичного контакту й травм і зменшити кількість гравців на полі.
Матч у флаг-футбол матч зазвичай складається з двох таймів. Тривалість матчу визначається лігою, у якій проводиться гра. Ігровий годинник зупиняється лише через травми і під час перерви між таймами та тайм-аутів.
У більшості ліг у команді грає по 10 гравців: 5 у нападі та 5 в захисті. Спецкоманди зазвичай не використовують, оскільки у стандартному міжнародному (олімпійському) форматі гри 5 на 5 удари по м'ячу ногою взагалі не використовують – кік-оффи і панти не застосовуються, і команда просто розпочинає володіння м'ячем зі своєї 5-ярдової лінії, а реалізація після тачдауну виконується за допомогою звичайних пасових або виносних комбінацій, без філд-голів.
Втім, гра має безліч варіацій, у першу чергу через відсутність домінуючої організації. Команди можуть включати по 9, 8, 7, 6, 5 і 4 гравці з кожного боку, бути одностатевими або змішаними. У великих дорослих форматах (9 на 9, 8 на 8) і деяких шкільних лігах збережено використання ударів ногами, зокрема філд-голів і кік-оффів, а іноді й пантів. Реалізації після тачдауну можуть бути відсутні, а можуть включати спроби на 1, 2 і 3 очки.
Важливою відмінністю між варіантами флаг-футболу є те, чи мають право лайнмени легально ловити паси (так звані «правомірні лайнмени», eligible linemen), чи це заборонено, як у НФЛ / КФЛ. Також залежно від ліги квотербек може мати або не мати право здійснювати біговий розіграш.
Флаг-футбол (як і ) також може мати «контактні» версії – мається на увазі, що у цих версіях дозволено блокування. Якщо блокування дозволене, воно зазвичай полягає в тім, щоб загороджувати собою шлях захисникам суперника, максимум відштовхуючи корпусом, але не торкаючись руками, які мають бути складені за спиною або перед грудьми.
Розміри полів варіюються від полів повного розміру КФЛ і НФЛ до полів, які становлять третину від цього розміру. Крім того, у флаг-футбол можна грати на поверхнях, відмінних від традиційного трав'яного покриття, — зокрема на піщаних пляжах. Пляжний флаг-футбол раніше був представлений як дисципліна на .
Історія
Згідно з найкращими доступними на сьогодні записами, витоки цього виду спорту сягають початку 1940-х років, періоду Другої світової війни. Гра виникла як рекреаційний вид спорту, створений для американського військового персоналу, щоб допомогти військовослужбовцям підтримувати форму і в той же час уникнути . На той час він називався «Touch and Tail football» (досл. «футбол з дотиками та хвостами»), а назву «flag football» отримав вже після війни.
Див. також Флаг-футбол в Україні
Посилання Правила флаг-футболу