Володи́мир Іва́нович Сколо́здра (20 серпня 1912, Дроговиж — 7 серпня 1980, Львів) — український радянський скульптор; член Спілки художників України з 1950 року; лауреат Сталінської премії за 1951 рік.
Біографія Народився 20 серпня 1912 року в селі Дроговижі (тепер Стрийський район Львівської області, Україна). 1933 року пішов на роботу до Розвадівської керамічної фабрики. Тоді у теракоті виконав низку скульптур і рельєфів. У 1939—1941 роках навчався у Львівській мистецько-промисловій школі (вчитель з фаху А. Кіртнер).
Відразу після німецько-радянської війни працював у Миколаєві. 1946 року разом із сім'єю оселився у Львові, жив у будинку на проспекті Леніна 1/3, квартира 14. Помер у Львові 7 серпня 1980 року. Похований у селі Дроговижі.
Творчість Працював у галузі станкової (переважно портрети) та монументальної скульптури. Серед робіт:
Барельєф із портретом Тараса Шевченка (1941); Рельєф «Русалка Дністрова» (портрет Маркіяна Шашкевича), встановлений 1943 року в церкві святого Миколая в Миколаєві Львівської області.; Статуя «Олекса Довбуш» (фігура на повний зріст; 219×105×71, гіпс)Київський державний музей українського мистецтва. Каталог художніх творів (експозиція). Державне видавництво образотворчого мистецтва і музичної літератури УРСР. — Київ, 1958. — С. 70.; 1951, у співавторстві з Миколою Рябініним; Національний художній музей України); Погруддя Івана Франка (1956, мармур; Винники, вулиця Галицька); Реконструкція втраченого бронзового погруддя Марії Конопницької для надгробного пам'ятника на Личаківському цвинтарі. Виконана 1950 року на підставі фотографій оригінальної скульптури авторства Люни ДрекслерNicieja S. Łyczaków: dzielnica za Styksem. — Wrocław: Zakład Narodowy im. Ossolińskich, 1998. — S. 217. — ISBN 83-04-04414-5. ; Погруддя В. Стефаника (1953); Погруддя Людвіґа ван Бетговена (1954); Пам'ятник Іванові Франку у Брюховичах (1956); Погруддя Лесі Українки (1958); Пам'ятник Лесі Українці, село Колодяжне Ковельського району (1958); «Гомін Карпат» (1960, гіпс; Національний музей у Львові); Пам'ятник Шевченкові в місті Сколе (1961); «Шевченко-солдат» (1963); Пам'ятник Тарасові Шевченку в смт Славське (1963, архітектор Микола Мікула); Пам'ятник Тарасові Шевченку в селі Яблунівка Буського району (1969); Пам'ятник В. Стефаникові у Львові (1971, граніт; архітектор Мирон Вендзилович); Пам'ятник В. Стефаникові в Едмонтоні (1971, бронза); Пам'ятник В. Стефаникові в Русові Снятинського району (1971, бетон; архітектор Мирон Вендзилович); Пам'ятник загиблим землякам у селах Монастирець Самбірського району (1977, архітектор М. Гірняк), Буянів (1983, архітектор І. Буковинський); Портрет автоклавника Ново-роздольського північного комбінату М. Н. Палиша (1979, тонований гіпс, 62×45×40). Брав участь у всеукраїнських та всесоюзних виставках з 1951 року. 1982 року з нагоди 70-річчя від дня народження скульптора відбулась перша персональна посмертна виставка.
Примітки
Література ; , сторінка 421;
Батіг М. І камінь заговорив // Жовтень. — 1982. — № 8 (454). — С. 130—132.
Посилання