Парла́ментська асамбле́я Ра́ди Євро́пи, ПАРЄ () — Ради Європи, міжнародної організації, що об'єднує 46 держав, що займається дотриманням прав людини, демократії та верховенства права.

Асамблея складається з 306 членів, обраних з національних парламентів держав-членів Ради Європи, та збирається чотири рази на рік на тижневі пленарні засідання у Страсбурзі.

Це один із двох статутних органів Ради Європи, поряд із Комітетом міністрів, виконавчим органом, що представляє уряди, з яким вона веде постійний діалог.PACE creates a special committee for the election of judges to the European Court of Human Rights, 2014-06-24. Однак саме Асамблею зазвичай вважають «двигуном» організації, яка вимагає від урядів звітності з питань прав людини, тисне на держави щодо дотримання демократичних стандартів, пропонує нові ідеї та створює імпульс для реформ.

Асамблея провела свою першу сесію у Страсбурзі 10 серпня 1949 року, втілюючи на той час сподівання багатьох європейців, які після Другої світової війни розглядали європейську єдність як найкращий спосіб запобігти поверненню до руйнувань війни, «сітку безпеки» для запобігання грубим порушенням прав людини, таким як жахи Голокосту, та демократичний бастіон проти тиранії.

Серед основних досягнень Асамблеї:

скасування смертної кари в Європі серед підписантів шляхом вимоги до нових держав-членів припинити всі страти; створення можливої та надання плану для Європейської конвенції з прав людини; гучні звіти, що викривають порушення прав людини в державах-членах Ради Європи; допомога колишнім радянським державам у прийнятті демократії після 1989 року; надихаючи та допомагаючи формувати багато прогресивних нових національних законів; допомога державам-членам у подоланні конфліктів або досягненні консенсусу з суперечливих політичних чи соціальних питань; та прийняття Прапора Європи та Гімну Європи, обидва пізніше були перейняті Європейськими Спільнотами та Європейською Унією.Adelaide Remiche (2012-08-12), Election of the new Belgian Judge to the ECtHR: An all-male shortlist demonstrates a questionable commitment to gender equality Oxford Human Rights Hub, University of Oxford.

Повноваження На відміну від Європейського парламенту (інституції Європейської Унії), Асамблея не має повноважень створювати обов'язкові закони. Однак вона виступає від імені 700 мільйонів європейців і має повноваження:

вимагати дій від 46 урядів Ради Європи, які – діючи через виконавчий орган організації – повинні спільно відповісти розслідувати порушення прав людини в будь-якій з держав-членів ставити запитання прем'єр-міністрам та главам держав з будь-якої теми направляти парламентарів для спостереження за виборами та посередництва у вирішенні кризових ситуацій встановити умови, за яких держави можуть вступити до Ради Європи, використовуючи своє право вето надихати, пропонувати та допомагати формувати нові національні закони запитувати правову оцінку законів та конституцій держав-членів накласти санкції на державу-члена, рекомендуючи її виключення або призупинення

Важливими статутними функціями ПАРЄ є обрання суддів Європейського суду з прав людини із списку трьох кандидатів, поданого урядами, а також керівних посадових осіб Ради Європи.

Загалом Асамблея збирається чотири рази на рік у Страсбурзі в Палаці Європи на тижневі пленарні засідання. Дев'ять постійних комітетів Асамблеї збираються протягом року для підготовки звітів та проєктів резолюцій у відповідних сферах компетенції.

Асамблея встановлює свій власний порядок денний, але її дебати та звіти в основному зосереджені на трьох основних статутних цілях Ради Європи: захисті прав людини, сприянні демократії та підтримці верховенства права.

Обрання суддів Європейського суду з прав людини Суддів Європейського суду з прав людини обирає ПАРЄ зі списку з трьох кандидатів, висунутих кожною державою-членом, яка ратифікувала Європейську конвенцію з прав людини. Комітет з 20 членів, що складається з парламентарів з юридичним досвідом, проводить засідання за зачиненими дверима та співбесідує з усіма кандидатами на посади судді Суду та оцінює їхні резюме, перш ніж надати рекомендації повній Асамблеї, яка таємним голосуванням обирає одного суддю з кожного короткого списку.PACE creates a special committee for the election of judges to the European Court of Human Rights, 2014-06-24. Судді обираються на дев'ять років і не можуть бути переобрані.

Хоча Європейська конвенція сама по собі не вимагає від держав-членів подавати список потенційних призначенців, що складається з представників різних статей, у резолюції ПАРЄ 2004 року вирішила, що «не розглядатиме списки кандидатів, якщо список не включає принаймні одного кандидата кожної статі», окрім випадків виняткових обставин.Adelaide Remiche (2012-08-12), Election of the new Belgian Judge to the ECtHR: An all-male shortlist demonstrates a questionable commitment to gender equality Oxford Human Rights Hub, University of Oxford. Як наслідок, близько третини нинішнього складу суддів із 46 осіб – жінки, що робить Суд лідером серед міжнародних судів за гендерним балансом.

Структура Асамблею очолює голова Марія Пейчинович-Бурич (Хорватія), що обирається формально на один рік. На практиці посада голови переходить в порядку ротації від однієї політичної групи (фракції) до іншої кожні 5 років. Асамблея обирає також заступників голови, у наш час їх кількість становить 20.

Як і в національних парламентах та Європарламенті, в ПАРЄ працюють фракції, сформовані за політичною орієнтацією їх членів — так звані «політичні групи». Таких існує груп 5: Соціалістична група, Європейська народна партія, Альянс лібералів і демократів, Група європейських демократів і Об'єднані європейські ліві.

Також подібно національним парламентам у ПАРЄ є комісії за напрямками діяльності. Найзначиміші з них — Комісія з політичних питань, Комісія з правових питань та прав людини, Комісія з виконання державами своїх зобов'язань.

Голова ПАРЄ, його заступники, голови політичних груп і комісій складають Бюро Асамблеї. Воно керує роботою Асамблеї шляхом підготовки порядку денного сесій та визначення питань, які заслуговують розробки доповідей.

З 2020 року голова ПАРЄ — депутат парламенту Бельгії Рік Дамсвідомо, хто наступним очолить ПАРЄ.

24 січня 2022 року президентом Парламентської асамблеї Ради Європи (ПАРЄ) став представник від Нідерландів Тіні Кокс. З 2024 року ПАРЄ очолює представник Греції Теодорос Руссопулос.

Організація роботи

Пленарні сесії Асамблеї проходять чотири рази на рік і тривають по одному тижню кожна. Крім цього, двічі на рік проходять сесії «Постійної комісії», або «міні-сесії», в яких беруть участь члени Бюро та глави національних делегацій. Постійна комісія має право приймати резолюції та рекомендації за дорученням Асамблеї. Пленарні сесії проходять у штаб-квартирі РЄ в Страсбурзі, сесії Постійної комісії — як правило, в інших країнах на їх запрошення.

Комісії ПАРЄ проводять засідання по кілька разів на рік. Як правило, вони проходять в Парижі або в одній із країн-членів на її запрошення.

Підготовка резолюцій і рекомендацій відбувається наступним чином. Кожен член ПАРЄ, зібравши необхідну кількість підписів інших членів, має право подати пропозицію про розробку доповіді (motion). Якщо Бюро Асамблеї погоджується з тим, що така доповідь необхідна, він доручає його розробку одній або кільком комісіям. Комісія призначає доповідача, який протягом 1—2 років готує доповідь, регулярно доповідаючи комісії про хід роботи. У рамках підготовки доповіді депутат може здійснити ряд ознайомлювальних поїздок, організувати слухання. Остаточна версія доповіді разом з проєктом резолюції та/або рекомендації приймається відповідною комісією, після чого виноситься на пленарну сесію ПАРЄ або на сесію Постійної комісії. У ході сесії допускається подання письмових поправок до проєктів резолюції та/або рекомендації, по кожній із яких проводиться голосування спочатку у відповідальній комісії з тим, щоб визначити її позицію. На пленарному засіданні доповідач представляє свою доповідь, після чого проводяться дебати (із заздалегідь підготовленого списку виступаючих) і голосування по всіх запропонованих поправках і по резолюції та/або рекомендації в цілому. Для прийняття резолюції потрібна проста більшість голосів, рекомендація вимагає більшості в дві третини. Враховуються тільки голоси членів, які взяли участь у голосуванні.

Особливо актуальні питання можуть бути поставлені до порядку денного в рамках «термінових дебатів». Як правило, на кожній сесії проводяться такі дебати на 1—2 теми. За їх підсумками також приймаються резолюції та / або рекомендації. Існує також формат «дебатів по поточних питаннях» — аналог «термінових дебатів», але без прийняття документів.

На сесіях регулярно виступають глави держав і урядів, інші спеціально запрошені гості. Як правило, за цими виступами слідують відповіді на запитання депутатів, що робить такий виступ свого роду звітом того чи іншого національного лідера перед Асамблеєю.

Досягнення

Місце народження Європейської конвенції з прав людини На своєму першому засіданні влітку 1949 року Парламентська Асамблея ухвалила основний план того, що стало Європейською конвенцією з прав людини, визначивши, які права мають бути захищені, та контури судового механізму для їх забезпечення. Її детальна пропозиція, з деякими змінами, була зрештою прийнята міністерським органом Ради Європи та набула чинності в 1953 році. Сьогодні, сімдесят років потому, Європейський суд з прав людини – який отримав форму та форму під час історичних повоєнних дебатів Асамблеї – вважається світовим зразком правосуддя, захищаючи права громадян у 46 європейських країнах та за їх межами, та прокладаючи шлях для поступового зближення законів та практики у сфері прав людини на всьому континенті. Асамблея продовжує обирати суддів Суду.

Творчиня європейського прапора та гімну Асамблея стояла біля витоків як прапора Європи, дванадцяти жовтих зірок на синьому фоні, так і гімну Європи, аранжування Оди до радости Людвіґа ван Бетховена. Запропоновані Асамблеєю, обидва були прийняті спочатку Радою Європи, а через кілька років – Європейськими Спільнотами та Європейською Унією. Обидва зараз відомі в усьому світі як символи всієї Європи.

Прапор Європи На початку 1950-х років до Ради Європи було подано різні пропозиції щодо прапора, і 25 вересня 1953 року Асамблея офіційно прийняла версію з п'ятнадцятьма зірками, які представляли кількість держав-членів Ради Європи на той час. Однак у міністерському органі Ради Європи «виникли труднощі» щодо кількості зірок після того, як Західна Німеччина заперечила, що одна зірка призначена для регіону Саарланд, який тоді перебував під контролем Франції та возз'єднався з Німеччиною лише у 1957 році. Вона погодилася б на чотирнадцять зірок, але це, своєю чергою, було неприйнятним для Франції. Два роки по тому, після подальших консультацій, версія з дванадцятьма зірками була одноголосно схвалена обома органами Ради Європи, причому дванадцять розглядалися як символ досконалості і більше не пов'язані з кількістю держав в організації. Інституції Європейських Спільнот почали використовувати прапор у 1986 році.

Гімн Європи