Манхо (, «темник», «десятитисячник») — вищий офіцер у середньовічній Кореї часів династій Корьо і Чосон. У 13 столітті відповідав генералу, а з 15 століття — капітану флоту або полковнику.
Короткі відомості Посада манхо з'явилася у корейській армії на зразок монгольського темника у 1281 році. Її було впроваджено у Центральній, Лівій і Правій арміях під час спільного походу корейської династії Корьо і монгольської династії Юань на Японію.
У 14 столітті з'явилися посади манхо-інспекторів (巡軍萬戶), які командували фортецями у Хампхо (), Чолла (), Тхамна () і Согьоні (). Ці регіональні манхо не мали під собою військ і були лише номінальними командирами.
У 15 столітті, у період династії Чосон, манхо стало військовим званням, яким позначали офіцера 6 — 4 рангу. Це звання закріпилося на флоті і відповідало армійському званню пьонма-дочхом-чольчеса. Манхо підпорядковувалися генералам, яких делегував ваном.
Окрім «темника» манхо існували звання «підтемника» (), «тисяцького» () і сотника ().
Див. також Темник (посада) Квангвон
Джерела та література История Кореи. С древнейших времен до наших дней: в 2 т. М., 1974.
Посилання Манхо // EnCyber. Корейська енциклопедія он-лайн