Вінницький повіт (, ) — історична адміністративно-територіальна одиниця Подільської губернії, утворена в 1796 році. Повітовий центр — місто Вінниця.
Герб повіту: в полю червоному два палаші навхрест, а посередині знаходиться хрест, знизу роздвоєний.
Розташування Повіт розташовувався на північному сході губернії. Межував на півдні і південному сході з Брацлавським повітом, на південному заході з Могилівським, на заході з Літинським повітами Подільської губернії, на півночі з Житомирським повітом Волинської губернії і на сході з Бердичівським повітом Київської губернії.
Міста Вінниця з передмістями Вінницькі Великі Хутори, Вінницькі Малі Хутори, Дубовецька Слобідка, Замістя, Садки, Старе Місто, П'ятничани. Жмеринка (безповітове місто).
Волості Станом на 1885, 1895, 1897, 1905, 1910, 1913 повіт поділявся на 10 волостей: Браїлівська, Гавришівська, Калинівська, Кутищанська (Малокутищанська у 1885 і 1913), Острожецька (в 1913 Велико-Острожецька), Пиківська, Станіславчицька, Стрижавська, Тиврівська, Юзвинська.
У 1921 році створений Жмеринський повітПостановление ВУЦИК от 6 июля 1921 «Об образовании Жмеринского уезда Подольской губернии», до якого перейшли Браїлівська і Станіславчицька волості.
Станом на 1922 повіт поділявся на 9 волостей: Гавришівська, Гніванська, Калинівська, Люлинецька, Острожецька, Пиківська, Стрижавська, Тиврівська, Юзвинська.
Населення Згідно з переписом населення Російської імперії 1897 року в повіті проживало 248 314 чоловік. З них 74,44 % — українці, 12,38 % — євреї, 7,11 % — росіяни, 5,11% — поляки.
В 1860 в повіті (без міста) проживало 115735 мешканців. В кін. 19 ст. мешканців було 202149 (101934 чоловіків і 100215 жінок). З них 0,9% були шляхтичі, 0,6% духовних осіб, 19,2% — міщан, 69,7% — селян, 8,6% військового стану, 0, 6% іноземців. За релігійним визнанням 74, 3% було православних, 8,9% католиків, 0,4% евангеліста, 2% старовірців. Однодворців — 3049. В повіті було 13 церквов мурованих і 120 дерев'яних, 2 жіночих монастирі в Вінниці та Браїлові. Євреї мали в повіті 8 синагог. В Вінниці знаходилося 2 школи: одна шестикласова та одна повітова двокласова. Знаходилося в повіті 25 повітових шкіл до яких ходило 2000 дітей та 67 шкіл церковних.
Станом на 1885 рік налічував 134 сільських громад, 163 поселення у 9 волостях. Населення — 130 457 осіб (63468 чоловічої статі та 66989 — жіночої), 16 171 дворове господарство.
+Земля повітуПлоща, десятинУ тому числі орної, дес. Сільських громад 109897 78774 Приватної власності 126944 67167 Казенної власності — — Іншої власності 6624 4040 Загалом 243459 149982+
У Вінниці знаходився повітовий шпиталь, окрім Вінниці шпиталі були також у Пикові та Браїлові, було ще 6 фабричних шпиталів при цукроварнях.
Через повіт проходив старий поштовий тракт з Літина до Немирова. В повіті знаходилося 231 фабрика, 6 цукровень, 6 винокурень, 157 млинів і 20 вітряків, фабрика тютюну, 3 миловарні, 3 фабрики свічок, 13 гарбарень, 3 пивоварні, фабрика оцту, фабрика дріжджів, 23 цегельні, 19 гончарень, 13 вапнярок, фабрика мінеральної води, 2 друкарні, літографія та фотосалон.
У повіті знаходилося 386 закладів, що продавали алкогольні напої: 288 шинків, 73 заїздів та ресторанів, 25 винарень. Ярмарки відбувалися лише в Пикові.
Персоналії Гандзюк Яків Григорович — генерал-майор військ Центральної Ради.
Джерела Энциклопедический Словарь Ф. А. Брокгауза и И. А. Ефрона
Посилання