Кашлю́к, також коклю́шІнфекційні хвороби: енциклопедичний довідник / за ред. Крамарьова С. О., Голубовської О. А. — К.: ТОВ «Гармонія», 2-е видання доповнене та перероблене. 2019. — 712 с. ISBN 978-966-2165-52-4 (Крамарьов С. О., Голубовська О. А., Шкурба А. В. та ін.) / «Коклюш» С. 230—236 (; ) — гостра антропонозна повітряно-крапельна бактерійна інфекційна хвороба, найхарактернішою ознакою якої є періодичний спазматичний (судомний, затяжний) кашель з репризами. Кашлюк залишається основною причиною захворюваності та летальності дітей молодше 3 років. Прогноз повного одужання від коклюшу сприятливий у дітей старше 3-х місяців, у молодших від 3-х місяців летальність сягає 1-3 %. 27 % немовлят з тих, які хворіють на кашлюк, мають його тяжку форму.
Назва «коклюш» походить від , утвореним від («чепчик для немовляти, кукіль»), зближеним з («півень», з огляду на те, що кашель схожий на його крик). «Кашлюк» — результат зближення запозиченого слова «коклюш» з основою іменника «кашель»; другий том (Д—Копці) — 1985 р., 572 c. під впливом народної етимології.Ізборник. О. О. Тараненко. Народна етимологія.
До широкого поширення вакцини в 1950-х роках кашлюк був однією з найпоширеніших хвороб. У 2018 році в світі зареєстровано більше 151 тисячі хворих.WHO. Home/Health topics/Pertussis . При цьому вакцинація запобігає захворюванню, але вакциновані люди можуть залишитися носіями збудника хвороби та здатні заражати невакцинованих, унаслідок чого ті ризикують захворіти. Існує величезна кількість доказів того, що батьки, старші брати і сестри є основним джерелом кашлюку для немовлят. Захворюваність на кашлюк у підлітків і дорослих зросла, і це може бути причиною збільшення кількості випадків, які реєструються у немовлят у деяких країнах. Дослідження показали, що 35-55 % випадків кашлюку у немовлят можна було б запобігти, якщо підтримувати або посилювати імунітет до кашлюку у батьків.
В Україні упродовж першого півріччя 2024 року Центром громадського здоров'я (ЦГЗ) зареєстровано майже 4,9 тисячі випадків захворювання на кашлюк, що може вважатися початком епідемії. За думкою фахівців ЦГЗ це пов'язано напряму із зменшенням рівня вакцинаціїUkrinform 26.07 2024.Центр громадського здоров'я МОЗ України 25.03.2024. Кашлюк в Україні. Як розпізнати та запобігти захворюванню
Актуальність За оцінками, щорічна захворюваність на кашлюк у всьому світі становить 48,5 млн випадків, а показник смертності — майже 295 тисяч смертей на рік. Летальність серед немовлят у країнах з низьким рівнем доходу може досягати 4 %.
У багатьох країнах розвиненої економіки відсоток людей, вакцинованих проти кашлюку, за останні 4 десятиліття знизився до менше 30 %. Це зниження призвело до тисяч нещодавно зареєстрованих випадків захворювання, причому рівень захворюваності наближається до рівня довакцинальної ери. Такі епідемії нещодавно мали місце у Швеції, Канаді та Німеччині. За даними CDC у США за 2023 рік захворюваність зросла в 4,5 рази порівняно з попереднім роком. Вважається, що за останнє десятиліття в Африці від кашлюку померло майже 300 тисяч осіб.
Етіологія Збудник кашлюку — Bordetella pertussis (паличка Борде-Жангу, названа так на честь бельгійського науковця Ж. Борде і французького — О. Жангу, які вперше її описали в 1906 році).
Морфологічні особливості B. pertussis є паличкоподібними бактеріями овоїдної форми. Факультативні аероби. Мають розмір 0,2-0,51-1,2 мкм. У мазках розташовані поодиноко, проте іноді утворюють пари. Спор не породжують, мають капсулу, нерухливі, грам-негативні.
Стійкість Збудник нестійкий у довкіллі. При розсіяному сонячному світлі гинуть через 2 години, а від прямого сонячного світла — через 1 годину, УФ-випромінення вбиває їх за декілька хвилин. Чутливі до дезінфікуючих засобів у звичайних концентраціях. За температури 56 — 60 °C гинуть через 10 — 15 хвилин, хоча бувають штами, які витримують таку температуру протягом 30 — 40 хвилин. Оптимальна температура зростання 35 — 37 °C , pH 6,8 — 7,4. При низьких температурах (нижче 25 — 28 °C) дисоціюють в авірулентні безкапсульні R-форми. У висушеному харкотинні гинуть через декілька годин, малочутливі до деяких антибіотиків, особливо до пеніциліну.
Умови культивування Збудник вибагливий до поживного середовища, не росте на МПА та МПБ. Для росту цих бактерій обов'язково повинні бути 3 амінокислоти: пролін, цистеїн і глутамінова кислота. У процесі культивування бордетел вони починають накопичувати метаболіти, такі як ненасичені жирні кислоти, сульфіди, перекисні сполуки, що може призупинити ріст бактерій. Щоб уникнути цього, поживні середовища, у яких культивують бордетел, повинні містити речовини із адсорбуючою здатністю, наприклад кров, активоване вугілля, альбумін тощо. Для цього використовують спеціальні поживні середовища: середовище Борде — Жангу (картопляно-гліцериновий агар із 25 % кров'ю), казеїново-вугільний агар (КВА) або молочно-кров'яний агар. Для пригнічення сторонньої мікрофлори, до середовища додають пеніцилін або цефалексин.
Перші колонії з'являються через 3 — 4 доби. Ростуть повільно. Через 72 години на поверхні середовища з'являються дрібні (до 1 — 4 мм у діаметрі), гладкі, блискучі, куполоподібні прозорі, сіруватого відтінку колонії, схожі на крапельки ртуті, в'язкої консистенції. Навколо себе колонії утворюють зону слабкого гемолізу.
Ферментативна здатність Збудник має низьку ферментативну активність. Він не ферментує вуглеводи, не розріджує желатин, не утворює індол чи сульфідну кислоту, але утворює оксидазу.
Епідеміологічні особливості
Збудник передається повітряно-крапельним механізмом передачі інфекції під час кашлю, чхання хворого. Контагіозність (імовірність зараження при контакті з хворим) є дуже високою — становить до 80-90 %. Вона найвища у перші 3 тижні захворювання під час катарального періоду та на початку спазматичного кашлю. Хворі виділяють збудника переважно до 28–30-го дня хвороби, але іноді й довше. При лікуванні антибіотиками контагіозність пацієнта втрачається раніше. Іноді виділення збудника відбувається бактеріоносіями.
Кашлюк традиційно вважають дитячою хворобою (близько половини усіх випадків припадає на дітей до 2 років). Після перенесеного захворювання утворюється стійкий імунітет. Повторне захворювання (в разі його виникнення) має переважно легший перебіг, і нерідко при цьому кашлюк навіть не діагностують. Також від хвороби немає вродженого, обумовленого материнськими антитілами, імунітету.
Захворювання може набувати епідемічного характеру.
У 1937 році досліджено й виділено мікроорганізм, подібний за природою на бактерію кашлюку — (паракашлюкова паличка), яка спричинює паракашлюк, який перебігає загалом легше за кашлюк.
Патогенез Збудник поширюється аерозольними краплями, які утворюють під час кашлю хворі, прикріплюючись до миготливого респіраторного епітелію та пошкоджуючи його. B. pertussis розмножується на респіраторному епітелії, починаючи з носоглотки і закінчуючи переважно бронхами та бронхіолами. Найбільша інтенсивність розмноження спостерігається у ділянці рефлексогенних кашльових зон, які розміщені в задній стінці глотці, голосовій щілині, трахеї та плеврі. Бактеріємії і проникнення збудника в різні органи і тканини при коклюші не буває. Кардинальні клінічні прояви захворювання обумовлені токсином, який утворює збудник. Він спричинює значне подразнення нервових рецепторів слизової оболонки дихальних шляхів, що ініціює кашльовий рефлекс. Невпинний потік нервових імпульсів, який йде від рецепторів слизової оболонки дихальних шляхів під дією токсину, призводить до виникнення в центральній нервовій системі стійкого вогнища збудження дихального центру. Пароксизми спазматичного кашлю відбуваються не тільки через імпульси з боку дихальних шляхів, але й внаслідок подразнення рецептивних ділянок, які не стосуються кашльового рефлексу (як от при огляді ротоглотки, ін'єкціях, сильних звуках, дії надмірного світла тощо). Пароксизми спазматичного кашлю можуть відбуватися тривало після ліквідації інфекційного процесу в дихальній системі. Внаслідок таких частих тривалих пароксизмів кашлю, а також порушень кровообігу в легеневій системі страждає вентиляція легень, що призводить до гіпоксемії та гіпоксії, які зумовлюють порушення нервової системи, як от судоми. Нестача кисню у тканинах, зміна окисних процесів призводять до появи ацидозу. Пробки слизу разом із загиблими клітинами закривають просвіт бронхіол, що зумовлює розвиток ателектазів і вторинних бактеріальних ускладнень. Під час хвороби, найбільше у дітей першого року життя, зменшується неспецифічна резистентність організму, формуються порушення травлення і гіповітамінози, через що можуть відбуватися загострення та генералізація багатьох хвороб, у тому числі й туберкульозу.
Клінічні прояви Інкубаційний період триває 5–21 днів (зазвичай 7–14 днів). Клінічні форми захворювання за тяжкістю перебігу: легка середньої тяжкості тяжка
Катаральний період Після інкубації настає катаральний період, який триває від 3 до 14 днів. Проявляється характерний сухим кашлем, нежитем, підвищенням температури тіла до 37,5–38 °. Самопочуття пацієнта або не порушено зовсім, або незначно змінюється.
Спазматичний період Перехід у другий період — спазматичного кашлю йде поступово. У наступні дні кашель посилюється, переходить у конвульсивний: напади кашлю закінчуються виділенням в'язкого мокротиння, іноді — блюванням, яке не відбувається в легких випадках. Під час тяжких тривалих нападах кашлю мокротиння може містити домішки крові. Напад може виникнути раптово або ж після нетривалих провісників (аури): відчуття першіння, тиску у грудній клітці, занепокоєння. Кашель виникає переважно в нічні години, що разом із блюванням є характерними особливостями кашлюку. Напад при кашлюку — це серія нетривалих кашльових поштовхів, які йдуть безпосередньо один за одним не маючи зупинки під час видиху, потім хворий робить глибокий судомноподібний вдих, який за рахунок спазматичного звуження голосової щілини йде з притаманним високим звуком, який описується як реприз, після якого напад триває з такими же кашльовими поштовхами зі свистячим вдихом надалі. Протягом одного нападу кашлю можуть виникнути кілька репризів. Чим тяжчою є клінічна форма кашлюку, тим напади кашлю тривають довше і, відповідно, тим більша кількість репризів відбувається. Під час нападу кашлю пацієнт має характерний вигляд: шкіра обличчя червоніє або, іноді, синіє, відбувається набухання шийних вен, з'являється сльозотеча, кровоносні судини кон'юнктиви відчутно розширюються, язик вилазить назовні, а його кінчик загинається догори. Під час дуже тяжкого нападу можуть мимовільно відходити кал і сеча.
Напади кашлю досягають максимуму наприкінці 2-го тижня хвороби, згодом поступово стихають. Цей період триває 2–8 тижнів і довше. Під час кашлю можуть утворюватись крововиливи під шкіру повік, в кон'юнктиву ока, бувають кровотечі з носа, зовнішніх слухових проходів тощо. Під час огляду ротоглотки на вуздечці язика іноді помітно ранку, яка швидко покривається білим нашаруванням. Вона виникає внаслідок механічного тертя вуздечки гострими краями нижніх різців під час нападів кашлю. Існує великий ризик виникнення порушення мозкового кровообігу. Внаслідок того, що на висоті кашлю відбувається реприз, це йде із затримкою дихання, дитина може померти від цього. Такий стридорозний кашель з репризами є патогномонічним симптомом хвороби.
У дітей молодше одного року кашель може бути невеликим або взагалі відсутнім, а замість нього відбувається зупинка дихання. Дорослі, які хворіють на кашлюк, іноді кашляють настільки інтенсивно, що у 4 % пацієнтів ламаються ребра. Навіть за наявності