Ноель Дешам (; 22 червня 1942, Вільфранш-сюр-Сон, Франція — 21 червня 2026, Шатору, Франція) — французький співак і музикант. Найбільшу активність у звукозаписі мав у 1960-х роках, коли записувався на лейблі RCA Victor та виступав на французькій музичній сцені. Серед його відомих записів цього періоду — «Te voilà», «À six heures c'est fini», «Toutes les filles me courent après» та «Écoute».
Біографія
Ранні роки та початок кар'єри Ноель Дешам народився 22 червня 1942 року у Вільфранш-сюр-Сон. Значну частину дитинства він провів у пансіоні. У 16 років почав працювати на заводі слюсарем-механіком. Водночас він серйозно захоплювався футболом і прагнув професійної спортивної кар'єри, однак травма змусила його відмовитися від цих планів.
Після цього Дешам звернувся до музики. На початку 1960-х років він сформував гурт Jimmy Dan et les Diables Rouges, однак невдовзі був призваний на військову службу. Після повернення до цивільного життя у 1962 році він сформував новий гурт — Les Atomes.
Разом із Les Atomes Дешам почав виступати на паризькій рок-сцені та регулярно відвідувати Golf-Drouot — один із головних осередків французького рок-н-ролу того часу. За пізнішими біографічними матеріалами, 22 листопада 1963 року Les Atomes взяли участь у конкурсі (tremplin) Golf-Drouot і здобули перемогу. Після цього Дешам привернув увагу RCA Victor.
За тією ж пізнішою реконструкцією, серед присутніх на конкурсі був Gérard Hugé — колишній барабанщик Les Pingouins та представник RCA Victor, який звернув увагу саме на Дешама. RCA Victor зацікавилася ним як сольним виконавцем, а не всім гуртом.
На початку 1964 року Дешам підписав контракт із RCA Victor. Його перший EP, Ce n'est jamais assez (RCA Victor 86 062), вийшов у липні 1964 року. До нього увійшли «Ce n'est jamais assez», «Que tu es naïve !», «Pourquoi pleurer» та «Ne prends pas cet air-là».
Другий EP, Te voilà (RCA Victor 86 075), вийшов наприкінці 1964 року. Заголовна композиція була французькою адаптацією пісні «She's Not There» гурту The Zombies. Уже в перших записах Дешам поєднував французькомовний репертуар із рок-н-ролом, ритм-енд-блюзом та британськими й американськими піснями.
1960-ті Перші роки сольної кар'єри Дешама були пов'язані з активною роботою на телебаченні, у концертних програмах та на студії RCA Victor. 5 листопада 1964 року він виступив у телепрограмі Quoi de neuf ?, де виконав «Ce n'est jamais assez» — заголовну пісню свого дебютного EP. У грудні того ж року вийшов другий EP, Te voilà. Його заголовна композиція була французькою адаптацією «She's Not There» гурту The Zombies.
«Te voilà» також з'явилася в хіт-парадах журналу Salut les Copains: наприкінці 1964 року пісня увійшла до рейтингу видання, а протягом 1965 року Дешам продовжував фігурувати в його музичних чартах. У 1965 році вийшли ще два EP — Je n'ai à t'offrir que mon amour та Je ne fais pas d'histoires. Дешам записував як французькі оригінальні пісні, так і адаптації англомовного репертуару, зокрема «Don't Let Me Be Misunderstood», «Laugh, Laugh», «It's Not Unusual» та «The Way I Feel Inside».
У цей період Salut les Copains дедалі частіше звертався до Дешама у своїх матеріалах. У вересні 1965 року в №38 журналу з'явився матеріал «Meilleurs vœux pour Noël – Noël Deschamps». На початку 1966 року видання опублікувало окремий матеріал Raymond Mouly «Donnons à Noël la clé Deschamps», а згодом продовжувало згадувати співака у своїх рубриках.
1966 рік став одним із найактивніших періодів його кар'єри. Протягом року вийшли EP Comme je suis, À six heures c'est fini, Ah, si j'avais pensé та Ils étaient trois. До репертуару входили як оригінальні композиції, так і французькі версії англомовних пісень.
Того ж року в роботі над записами Дешама взяв участь молодий Ален Башунг, який саме розпочинав професійну роботу в RCA Victor як аранжувальник. За даними Le Monde, у 1966 році Башунг працював над піснями Клода Шанна та Ноеля Дешама. Саме в цей період з'явилася їхня спільна композиція «Oh la hey, juste quelques mots», що увійшла до EP Ils étaient trois.
У квітні 1966 року Дешам став одним із 46 французьких виконавців, яких Жан-Марі Пер'є сфотографував для Salut les Copains. Фотографія була зроблена 12 квітня в Парижі й згодом стала відомою як «фото століття» французької музичної сцени 1960-х років. Дешам стоїть серед інших популярних виконавців своєї епохи, зокрема Джонні Голлідея, Франсуази Арді, Сільві Вартан та Жака Дютронка.
У другій половині 1966 року Дешам почав регулярно виступати у великих концертних програмах. Він приєднався до осіннього туру Джонні Голлідея Jusqu'à minuit, який проходив з 2 листопада до 12 грудня. Дешам виступав у першій частині концертів, зокрема 10 листопада в Бордо та 10–12 грудня в Ліоні.
Журнал Salut les Copains у січні 1967 року опублікував опис його виступу під час цього туру. За словами журналіста Raymond Mouly, Дешам завершував першу частину програми та виконував сім пісень, серед яких «Et tout ira très bien», «Je suis comme je suis», «Tu n'y peux plus rien», «On se moque de toi, laisse dire» та «À six heures c'est fini».
У червні 1967 року Дешам виступив у Palais des Sports у Парижі на першому французькому поп-фестивалі. Разом із ним у програмі були Ronnie Bird та Alain Bashung, а серед британських гуртів — The Troggs, The Pretty Things, V.I.P.'s та Cream. Того ж року вийшов єдиний оригінальний студійний LP Дешама 1960-х — Ça va bien pour moi (RCA Victor 730.001). До платівки увійшли як його власні пісні, так і французькі адаптації англомовних композицій.
На початку 1967 року Дешам також продовжував з'являтися на телебаченні. 25 січня він взяв участь у програмі Tilt Magazine, де дав інтерв'ю та виконав «Hola hei, juste quelques mots». У серпні того ж року він виступив у програмі Music Hall de France, виконавши «Tu ne peux plus rien». Протягом 1968 року Дешам продовжував випускати нові записи, серед них EP Écoute та C'était hier.
У його репертуарі й надалі поєднувалися французькі авторські пісні та адаптації англомовних композицій. У 1969 році він записав «Hey, vive les vacances» та «Marinette». Того ж року Дешам ще виступав у першій частині концертів Джонні Голлідея під час його весняного туру. Після цього активний період його кар'єри поступово завершився: за пізнішими біографічними матеріалами, наприкінці 1969 року він залишив сцену та зайнявся ремонтом взуття в Парижі.
1970-ті та 1980-ті Після активного періоду 1960-х років Дешам на певний час відійшов від музичної сцени. У 1969 році він записав свої останні пісні цього періоду, після чого, за пізнішими біографічними матеріалами, залишив сцену та відкрив у Парижі дві майстерні з ремонту взуття.
На початку 1970-х років Дешам повернувся до звукозапису. У 1971 році вийшов сингл «Après les roses» на лейблі Pathé-Marconi. Пізніше з'явилися «Ma vie pour la revoir» (1974), «J'attends» та «À Liverpool» (1976), а також «Du bleu, pas du blues» (1979).
У 1979 році Дешам взяв участь у записі 36 Front populaire — музичної вистави про Народний фронт 1936 року у Франції, створеної Étienne Roda-Gil, Jean-Pierre Bourtayre та Jean-Claude Petit. Проєкт був записаний у студії, однак його не вдалося поставити на паризькій сцені. Запис вийшов у форматі подвійного альбому на Pathé-Marconi / EMI (2C 164-14 747/8). На четвертій стороні платівки Дешам виконав «Le rêve de Blum (Blum-Blum, dum, dum)».
У 1984 році Дешам знову звернувся до рок-репертуару, записавши «Noir mon frère» для лейблу Big Beat Records. Пісня була французькою адаптацією «Neighbour, Neighbour» американського співака Джиммі Г'юза.
Паралельно з новими записами почали з'являтися видання, що поверталися до його ранньої творчості. У 1988 році вийшов альбом Le long de l'avenue, до якого увійшли рідкісні та раніше невидані записи. 1989 року з'явився альбом Te voilà – Tout ira très bien…, що поєднав матеріал різних періодів його кар'єри.
Пізні роки та повернення до музики У 1990-х роках творчість Дешама почала повертатися до уваги завдяки перевиданням і архівним релізам. У 1996 році вийшов тридисковий збірник Ça n'est jamais assez, до якого увійшли записи різних періодів його кар'єри, зокрема п'ять раніше невиданих композицій. У 1997 році з'явився альбом C'est pas ça la vie, що містив дванадцять нових пісень. Наступного року вийшло перевидання Ça va bien pour moi з альтернативними версіями композицій.
У 2004 році до сорокаріччя початку його звукозаписної кар'єри було випущено збірник Anthologie 40ème anniversaire, до якого увійшли рідкісні та раніше невидані записи. У 2020 році Magic Records видав тридисковий комплект C'est bien ça la vie, що охопив різні періоди творчості Дешама. У 2023 році Дешам повернувся до запису нового матеріалу з альбомом Retour aux sources. До нього увійшли 14 нових пісень. Музику до композицій написали Norbert Wilhelm та Pascal Freslon, а серед авторів текстів був і сам Дешам.
Альбом вийшов 19 травня 2023 року. У 2024 році вийшла збірка 60ème anniversaire 1964/2024, присвячена шістдесятиріччю його звукозаписної кар'єри. До видання увійшли 25 пісень із різних періодів, а також два раніше невидані записи.
23 травня 2025 року вийшов новий студійний альбом Si j'avais vu le Père Noël, що містив 12 нових пісень. Серед них — однойменна композиція, «Combat», «La peau dure», «Laissez-moi partir», «L'échiquier du pouvoir» та «Vénice Amérique».
21 червня 2026 року Ноель Дешам помер у лікарні Шатору у віці 83 років.
Стиль і творчість Творчість Ноеля Дешама сформувалася на перетині французької пісенної традиції та американського й британського рок-н-ролу, ритм-енд-блюзу та соулу. У 1960-х роках його репертуар поєднував французькомовні оригінальні композиції з адаптаціями англомовних пісень. Серед них були «She's Not There» гурту The Zombies, «Don't Let Me Be Misunderstood» та «The Way I Feel Inside».
Адаптації займали значне місце в його ранній дискографії. Поряд із ними Дешам записував оригінальні композиції, зокрема «Bye bye Monsieur», «Il y a sûrement quelqu'un au monde» та «Oh la hey, juste quelques mots», написану разом з Аленом Башунгом. У 1966 році Башунг працював у RCA Victor як аранжувальник і брав участь у роботі над записами Дешама.
Важливе місце у творчості Дешама посідала сценічна інтерпретація пісень. У 1967 році журнал Rock & Folk називав його одним із французьких виконавців рок-н-ролу та ритм-енд-блюзу, а в огляді альбому Ça va bien pour moi відзначав поєднання оригінальних композицій, адаптацій та різних музичних стилів. Наступного року видання знову характеризувало Дешама як одного з найкращих французьких виконавців рок-н-ролу та ритм-енд-блюзу — як на платівках, так і на сцені.
Сам Дешам наголошував на важливості тексту, образу та особистості виконавця. У пізнішому інтерв'ю він пояснював, що не хотів створювати музику лише заради продажів, а розглядав пісню як поєднання тексту, образу та історії артиста.
Вокальні можливості були однією з характерних рис його записів. За даними EPM, під час студійної роботи Дешам подвоював власний вокал; видання також оцінює його голосовий діапазон у три октави.
Дешам не обмежувався одним типом пісні. Його репертуар охоплював швидкі рок-н-рольні номери, ритм-енд-блюз, соул та повільні композиції. Поряд із французькими оригіналами він регулярно звертався до американського та британського репертуару, створюючи його французькомовні версії.
У своїх висловлюваннях Дешам дистанціювався від того, що називав «chanson guimauve» — надмірно сентиментальною естрадною піснею. Він наголошував на значенні енергії та переконливості виконання й пов'язував власну творчість насамперед із роком і ритм-енд-блюзом.
Таким чином, стиль Дешама поєднував французькомовну пісню з американськими та британськими музичними впливами. Його творчість 1960-х років будувалася на поєднанні оригінального матеріалу й адаптацій, а характерними рисами виконання були виразний вокал, сценічна енергія та інтерес до рок-н-ролу, ритм-енд-блюзу й соулу.
Дискографія
Студійні та концертні альбоми