«Ні. Ні. Ні.» () — промова британської прем'єр-міністерки Маргарет Тетчер у Палаті громад, виголошена у відповідь на пропозиції президента Європейської комісії Жака Делора щодо європейської інтеграції на саміті Європейської ради в Римі у жовтні 1990 року. Її висловлювання призвели до відставки заступника прем'єр-міністра Джеффрі Гау та подальших виборів лідера Консервативної партії 1990 року, внаслідок яких Тетчер була усунута з посади.

Передумови

30 жовтня 1990 року, наступного дня після повернення із саміту Європейської ради в Римі, Тетчер виступила в Палаті громад із заявою щодо цього саміту. Її міністр закордонних справ Джеффрі Гау та канцлер скарбниці Найджел Ловсон ще попереднього року погрожували відставкою, якщо Тетчер не погодиться на вступ Британії до Європейського механізму валютних курсів. Згодом Тетчер замінила Гау на посаді міністра закордонних справ Джоном Мейджором, а самого Гау призначила і . На саміті Тетчер пішла всупереч спільній позиції свого кабінету, відкинувши участь Британії в будь-яких майбутніх угодах щодо економічного та монетарного союзу.

Тетчер виступала у відповідь на запитання Ніла Кіннока, коли сказала:

Далі Тетчер продовжила, стверджуючи, що «можливо, Лейбористська партія з легкістю відмовилася б від усіх цих речей. Можливо, вони б погодилися на єдину валюту, на повне скасування фунта стерлінгів. Можливо, будучи абсолютно некомпетентними в монетарних питаннях, вони були б тільки раді передати всю відповідальність, як вони це зробили МВФ, центральному банку», остання частина її заяви була відсиланням до за лейбористського уряду.

Це був спонтанний вислів, який не готувався заздалегідь.

Реакція та вплив Відповідь Тетчер «Ні. Ні. Ні.» розглядалася як така, що підриває будь-який прогрес, досягнутий на саміті в Римі.

Після промови Тетчер Гау вирішив піти у відставку з уряду і перейти на , оскільки Тетчер своїм «Ні. Ні. Ні.» відкинула подальшу інтеграцію до ЄЕС та потенційну можливість запровадження єдиної валюти, яку підтримувала друга комісія Делора. Існує думка, що саме промова Гау про відставку зрештою призвела до .

Біограф Тетчер вважав, що вона вимовила ці слова «твердо», але «не палко», причому кожне виголошення заперечного вигуку звучало «тихіше за попереднє», коли вона надягала окуляри, готуючись перейти до наступного пункту. Мур також зазначав, що відповідь Тетчер «після цього нескінченно і справедливо цитувалася» як частина «класичної бойової заяви про її погляди», але «майже завжди виривалася з контексту»; вона не нападала на Співтовариство (ЄЕС) і не підривала політику власного уряду, а натомість критикувала Комісію за її амбіції щодо подальшої європейської інтеграції (проти якої виступав її уряд і більшість депутатів від Консервативної партії), засуджуючи ідею про те, що ЄЕС має набути атрибутів європейського уряду. Мур писав, що «для тих, хто довго чекав, щоб зробити свій крок [щоб замінити її на посаді прем'єр-міністерки], «Ні. Ні. Ні.» стало не стільки шоком, скільки сигналом до дії».

Інші вчені зазначають, що промова Тетчер «Ні. Ні. Ні.» стала об'єднавчим гаслом для , як всередині Консервативної партії, так і поза нею, і призвела до закріплення євроскептицизму як у думках Консервативної партії, так і в ширших політичних дебатах у Британії.

У 1995 році в інтерв'ю зі шведською журналісткою Тетчер зробила самоіронічне посилання на промову, відповівши на неодноразові спроби Дабровскі переконати її підстрибнути в кінці інтерв'ю словами: «"Ні, ні, ні", використовуючи відому фразу».

На низка товарів партійного мерчу містила зображення Тетчер, яка каже «Ні, ні, ні», зокрема ялинкові кульки та .

Див. також

Примітки

Джерела

Цитована література

Посилання HC Stmnt: [Rome European Council] ["No no no"] [film] на сайті Фонду Маргарет Тетчер