Ловетт Г'юї Форт-Вайтмен ( 3 грудня 1889 — 13 січня 1939) — американський політичний активіст і функціонер Комінтерну. Він став першим афроамериканцем, який у 1924 році відвідав навчальний заклад Комінтерну в СССР, а згодом був призначений першим національним організатором — масової організації Комуністичної партії США. Журнал Time якось назвав Форт-Вайтмена «найчервонішим серед чорношкірих» у значенні найбільш лівим, комуністичним.
В СРСР Форт-Вайтмена звинуватили у троцькізмі, і він помер від недоїдання під час ув'язнення в ГУЛАГ.
Ранні роки
Ловетт Г'юї Форт-Вайтмен народився в Далласі, штат Техас, 3 грудня 1889 року. Його батько, Мозес Вайтмен, народився в рабстві в Південній Кароліні та в якийсь момент до 1887 року переїхав до Техасу, де працював двірником і дрібним скотаремGlenda Elizabeth Gilmore, Defying Dixie: The Radical Roots of Civil Rights, 1919-1950. New York: W. W. Norton & Co., 2008; pg. 33.. У віці 35 років Мозес Вайтмен одружився з 15-річною Елізабет Форт. Ловетт був першою дитиною в цій родині..
Ловетт здобув кращу освіту, ніж це було звично для багатьох афроамериканських дітей тієї епохи в державних школах Далласа. Він навчався в одній із небагатьох шкіл на Американському Півдні, які на той час були відкриті для чорношкірих. Після закінчення середньої школи він вступив до Інституту Таскігі в Таскігі, штат Алабама, ймовірно, близько 1906 року, який закінчив за спеціальністю машиніста..
Після завершення навчання в Таскігі Форт-Вайтмен вступив до в Нашвіллі, штат Теннессі, маючи намір стати лікарем, але повного курсу навчання в цьому закладі не закінчив.
До 1910 року його батько помер, і Форт-Вайтмен разом із матір'ю та молодшою сестрою переїхав до району Гарлем у Нью-Йорку, де працював швейцаром у готелі, щоб утримувати родину, виношуючи при цьому мрії стати професійним актором.
Мексиканські роки
Невдовзі залишивши свої амбіції, Форт-Вайтмен провів два або три роки на півострові Юкатан у Мексиці, де працював бухгалтером на фабриці з виробництва канатів, досконало оволодів іспанською мовою та вивчив основи французької.
Він глибоко надихнувся Мексиканською революцією, яка охопила Юкатан навесні 1915 року та просувала реформаторську програму всупереч запеклому опору заможних землевласників і Католицької церкви. Він став переконаним прихильником ідеї радикальної трансформації суспільства через профспілки, синдикалізм та як член лібертарно-соціалістичної організації під назвою (Будинок світового робітника, або COM). COM було знищено, коли вона в спробі ще більше поглибити характер революції, почала страйк проти нового уряду ЮкатануGilmore, Defying Dixie, pg. 34..
У 1917 році Форт-Вайтмен покинув Юкатан як матрос, вирушивши спочатку до Гавани на Кубі, а звідти до Галіфакса у Новій Шотландії, Канада. Він дістався міста Монреаль, взявши псевдонім «Гаррі В. Форт» і непомітно повернувся до Сполучених Штатів під виглядом офіціанта у вагоні-ресторані поїзда.
Радикальний активізм у Нью-Йорку
Повернувшись до Нью-Йорка, Форт-Вайтмен познайомився з видатними чорношкірими соціалістами — А. Філіпом Рендолфом і , видавцями журналу . Він записався на курси до , соціалістичного навчального закладу, керованого Соціалістичною партією Америки, і сам вступив до партії.Gilmore, Defying Dixie, pg. 39.. Під час навчання в Школі Ренда Форт-Вайтмен зустрів інших людей, які згодом стали помітними фігурами у світовому радикальному русі, зокрема японського емігранта та , який нещодавно переїхав із Британської ГвіаниGilmore, Defying Dixie, pg. 35..
Узявшись за перо як новий «драматичний редактор» журналу The Messenger у 1918 році, Форт-Вайтмен опинився в центрі Гарлемського ренесансу — багатогранного й динамічного афроамериканського культурного руху, спрямованого на художній і політичний розвиток так званого . Форт-Вайтмен навіть спробував свої сили як письменник, опублікувавши в The Messenger два художні твори, які провокативно торкалися теми міжрасових романтичних стосунків.
У цей період Форт-Вайтмен також зустрівся з анархістським карикатуристом , ще одним вихідцем із ТехасуGilmore, Defying Dixie, pg. 38.. У 1918 році Майнор відвідав Радянський Союз, де на власні очі побачив Більшовицьку революцію. Форт-Вайтмен пішов за своїм другом до невдовзі після її створення у вересні 1919 року.
У жовтні 1919 року Форт-Вайтмен був заарештований у Сент-Луїсі під час виступу перед невеликим зібранням партійців, серед яких був інформатор від військової розвідки. Активний чорношкірий комуністичний агітатор Форт-Вайтмен потрапив під пильний нагляд Бюро розслідувань як «небезпечний агітатор»Gilmore, Defying Dixie, pp. 38-39.. Його звинуватили в порушенні за нібито відкритий заклик до «опору Сполученим Штатам» — хоча сам Форт-Вайтмен заперечував, що колись промовляв такі слова у своїй промові в Сент-Луїсі. Зрештою він пробув у в'язниці кілька місяців після арешту, але уникнув тривалого тюремного ув'язненняGilmore, Defying Dixie, pg. 40..
Чорношкірий комуністичний лідер
З 1920 по 1922 рік американський комуністичний рух ледь животів у підпіллі, а Форт-Вайтмен, імовірно, зберігав членство в партії попри низку злиттів і розколів, яких вона зазнавала. Він знову з'явився на публіці в лютому 1923 року як член редакційної колегії журналу The Messenger, хоча його зв'язок із (RPA), легальною комуністичною організацією, створеною на початку 1922 року, схоже, залишався неоприлюдненим фактом. Форт-Вайтмен публічно визнав свою приналежність до комуністів лише в січні 1924 року з публікацією статті в , офіційній англомовній газеті Робітничої партії.
У лютому 1924 року Форт-Вайтмена обрали одним із 250 делегатів на «», з'їзд у Чикаго, що розглядав проблеми робітничого класу чорношкірих, у якому Робітнича партія відігравала значну організаційну роль через свою нью-йоркську філію — (ABB) на чолі з Gilmore, Defying Dixie, pp. 40-41.. Форт-Вайтмен виступав доповідачем від фракції RPA/ABB і просував програму організації, закликаючи до припинення расової сегрегації в питаннях житла, укладення обов'язкових контрактів для захисту фермерів-орендарів, припинення колоніалізму в Африці та визнання Радянського Союзу урядом СШАGilmore, Defying Dixie, pg. 41..
Протягом 1920-х років відбувалося так зване Велике переселення афроамериканців із Півдня до міських центрів Півночі США. Американський комуністичний рух намагався скористатися проблемами зі здоров'ям і безпекою, що виникли внаслідок цього, створивши недовговічну масову організацію, відому як Ліга захисту негритянських орендарів, для агітації за страйки орендарів та інші форми активності як засіб стимулювання змінMark Solomon, The Cry Was Unity: Communists and African Americans, 1917-36. Jackson, MS: University Press of Mississippi, 1998; pg. 44.. Форт-Вайтмен, який на той час уже був одним із головних лідерів Комуністичної партії у своїй «негритянській роботі», виступив на установчому з'їзді цієї групи в Чикаго 31 березня 1924 року разом з іншими високопоставленими чиновниками Робітничої партії, зокрема Робертом Майнором та Отто Гейсвудом.
Американський негритянський робітничий конгрес
Навесні 1925 року Форт-Вайтмен приєднався до своїх товаришів по Робітничій партії Отто Голла та Отто Гейсвуда як один із 17 чорношкірих підписантів офіційного заклику до створення Американського негритянського робітничого конгресу (ANLC)Earl Ofari Hutchinson, Blacks and Reds: Race and Class in Conflict, 1919-1990. East Lansing, MI: Michigan State University Press, 1995; pg. 29.. Створений Комуністичною партією як наступник уже вмираючого Африканського кровного братства, ANLC був заснований на з'їзді за участю 500 чоловіків і жінок у Чикаго наприкінці жовтня того ж року. Серед делегатів цього установчого конгресу була значна кількість представників профспілок та різноманітних громадських організацій, а також неафілійовані представники робітничого класу, а не члени так званої «негритянської інтелігенції»Hutchinson, Blacks and Reds, pg. 30..
Короткочасний успіх установчого з'їзду ANLC був значною мірою результатом ініціативи Форт-Вайтмена. Обраний головою Тимчасового організаційного комітету ANLC, Форт-Вайтмен подорожував по всьому Півдню та Північному Сходу США, де виступав перед незліченними чорношкірими громадськими групами та намагався переконати їх підтримати нову ініціативуHutchinson, Blacks and Reds, pp. 30-31., аргументувавши це тим, що нова організація життєво необхідна для того, щоб «представити справу чорношкірого робітника»The Afro-American, October 31, 1925; quoted in Hutchinson, Blacks and Reds, pg. 31.. Його успішна організаційна робота принесла Форт-Вайтмену загальнонаціональну популярність, а журнал Time назвав його «найчервонішим серед чорношкірих»Time, November 9, 1925; quoted in Hutchinson, Blacks and Reds, pg. 29..
Переїзд до СРСР
Приблизно в 1927 році Форт-Вайтмен переїхав до Радянського Союзу, приєднавшись до невеличкої афроамериканської спільноти в Москві. Він жив зі своєю дружиною-єврейкою Мариною, хіміком, у невеликій квартирі та мав дружні стосунки з іншим афроамериканським емігрантом до СРСР — журналістом .
У 1928 році Форт-Вайтмен був делегатом на . У дискусіях Комінтерну 1928 року Форт-Вайтмен підтримав позиції Бухаріна та американського комуністичного діяча , заперечуючи проти необхідності подальшого існування ANLC.
Згодом його найняли позаштатним дописувачем англомовної газети The Moscow News'', також він працював викладачем в англомовній школі в Москві. Він був сценаристом-консультантом під час створення мультиплікаційної стрічки «» 1932 року.
Арешт і смерть
На початку 1937 року НКВС розпочала масштабну кампанію арештів і покарань «шпигунів, диверсантів та неблагонадійних осіб», спрямовану передусім проти членів Комуністичної партії та господарських керівників. Ловетт Форт-Вайтмен звернувся з проханням дозволити йому повернутися додому до Сполучених Штатів, але у цьому проханні йому відмовили.
Через три тижні його викрили у висловленні «контрреволюційних» настроїв і 1 липня 1937 року засудили до п'яти років внутрішнього заслання. Його спочатку відправили до Семипалатинська у Казахстані, де він деякий час працював викладачем.
У внутрішніх документах КП США Ловетта Форт-Вайтмена ідентифікували як троцькіста. У звіті середини 1930-х років щодо підтримки Троцького в партії зазначалося: «Ловетт Форт-Вайтмен, товариш-негр, показав себе прихильником Троцького».. У листі 1938 року до представник КП США в Комінтерні Пет Тухі писав: «Вайтмен — троцькіст».
Терор продовжував загострюватися, і 8 травня 1938 року справу Форт-Вайтмена переглянули за суворішою статтею 58, а саме пунктами 58-2 та 58-6 кримінального кодексу РРФСР (за збройне повстання та шпигунство), зміцнивши вирок на п'яти років каторжних робіт у горезвісній системі виправно-трудових таборів ГУЛАГ Форт-Вайтмена відправили на Колиму в Сибіру, де утримували в одному з таборів Південного гірничопромислового управління, що входило до системи Севвостлаг, підпорядкованої державному тресту Дальбуд у регіоні навколо Магадана. Перед табірним відділенням та таборами під його управлінням стояло завдання видобутку золота й олова в суворих умовах субарктичного клімату. Там навмисно неадекватне харчування, яке видавали виснаженим табірним в'язням, і жорстока зимова погода підірвали сили Форт-Вайтмена, і здоров'я колись міцного чоловіка стрімко погіршилося. За словами знайомого Роберта Робінсона, який бачив Форт-Вайтмена, його жорстоко били за невиконання норм виробітку в таборі, зокрема . 13 січня 1939 року у віці 49 років Ловетт Форт-Вайтмен помер від хвороб, спричинених недоїданням. Згідно зі , складеним у табірній лікарні Південного гірничого управління в селищі Усть-Тайожноє Форт-Вайтмен найімовірніше працював на шахті «Тайожнік».
Виноски
Бібліографія