Клемент Лерд Валла́ндиґем (; , Нью-Лізбен, , — , Лебанон) — американський юрист і політик, лідер фракції «мідноголових» (коппергедів) — антивоєнно налаштованих демократів — під час Громадянської війни в США.
Він обіймав посаду представника 3-го виборчого округу штату Огайо в Палаті представників США протягом двох термінів. У 1863 році військовий трибунал визнав його винним у публічному висловленні незгоди з війною та вислав до Конфедеративних Штатів Америки. Перебуваючи у вигнанні в Канаді, він балотувався на посаду губернатора Огайо у 1863 році, але зазнав поразки.
Валландиґем помер у 1871 році в місті Лебанон (штат Огайо) після того, як випадково вистрілив собі в живіт із пістолета під час демонстрації в залі суду.
Раннє життя Клемент Лерд Валландиґем народився 29 липня 1820 року в Нью-Лізбені, штат Огайо (нині Лізбен, штат Огайо), у родині Клемента та Ребекки Лерд Валландиґем. Його батько, пресвітеріанський священик, навчав сина вдома."Clement Vallandigham" , Ohio History Central.
У 1841 році Валландиґем посварився з президентом коледжу Джефферсона в Кенонсбурзі, штат Пенсільванія . Його з почестями звільнили, але він так і не отримав диплома.
Едвін М. Стентон, майбутній військовий міністр за часів президента Авраама Лінкольна, був близьким другом Валландиґема до Громадянської війни. Стентон позичив Валландиґемові 500 доларів на курси права та початок власної практики. Flower, Frank Abail. Edwin McMasters Stanton, the Autocrat of Rebellion, Emancipation and Reconstruction. p. 252 fn, Boston, MA: George M. Smith & Co., 1905. І Валландиґем, і Стентон були демократами, але вони дотримувалися протилежних поглядів на рабство. Стентон був аболіціоністом, а Валландиґем — противником аболіціонізму.
Політична кар'єра
Законодавчий орган штату Огайо Невдовзі після початку юридичної практики в Дейтоні, штат Огайо, Валландиґем зайнявся політикою. Він був обраний від Демократичної партії до законодавчих зборів штату Огайо у 1845 та 1846 роках, а з 1847 по 1849 рік був редактором щотижневої газети «Дейтонська імперія».
Перебуваючи в законодавчому органі штату Огайо, Валландиґем проголосував проти скасування «Чорних законів» (законів проти громадянських прав афроамериканців), хоча хотів, щоб виборці винесли це питання на референдум. У 1851 році Валландігем прагнув отримати номінацію від Демократичної партії на посаду віце-губернатора Огайо, але партія відмовилася його висунути.
Палата представників США Валландігем балотувався до Конгресу в 1856 році, але зазнав незначної поразки. Він звернувся до Виборчої комісії Палати представників і заявив, що було подано незаконні голоси. Палата зрештою погодилася, і Валландиґем був засіданий передостаннього дня семестру. Затримка була спричинена «розколом, що виник у Демократичній партії щодо питання Лекамптона [рабства в Канзасі]». Його було переобрано з невеликою перевагою у 1858 році.
У жовтні 1859 року аболіціоніст Джон Браун здійснив рейд на Гарперс-Феррі, штат Вірджинія, захопивши Арсенал армії США . Валландиґем випадково проїжджав через місто і приєднався до групи урядовців, які допитували захопленого Брауна щодо його цілей, які, за словами Брауна, були спробою розпалити повстання рабів, щоб забезпечити собі свободу. Vallandigham, Clement Laird, Speeches, Arguments, Addresses and Letters of Clement L. Vallandigham, pp. 201–205, New York: J. Walter and Co., 1864. Газета аболіціоніста Вільяма Лойда Ґаррісона «Визволитель» цитувала Валландиґема про Брауна:
Після цієї цитати газета «Визволитель» заявила: «Цей Валландиґем, очевидно, є такою ж підлою та отруйною істотою, яка будь-коли повзала в присутності та виконувала брудну роботу південної рабократії».
На вебсайті Служби національних парків зазначено: «Валландиґем був енергійним прихильником прав штатів, включаючи право на відокремлення. Він вважав, що Союз не має конституційного права регулювати рабство або здійснювати військовий напад на Конфедерацію»."Clement L. Vallandigham", National Park Service. Під час Громадянської війни він був одним із найвідвертіших критиків Лінкольна."Clement Vallandigham" , Ohio History Central."Representative Clement Vallandigham of Ohio", Historical Highlights, US House of Representatives.
Валландиґема було переобрано до Палати представників у 1860 році. Під час президентської кампанії 1860 року він підтримував Стівена Дуґласа, хоча й не погоджувався з позицією Дугласа щодо «суверенітету сквотерів», яку недоброзичливці використовували для опису народного суверенітету.
20 лютого 1861 року Валландиґем виступив з промовою під назвою «Велика американська революція» перед Палатою представників. Він звинуватив Республіканську партію у «войовничості» та виступав за «вибір між мирним розколом, з одного боку, та об'єднанням шляхом узгодження та примирення, з іншого». Валландігем підтримав Кріттенденський компроміс, який був спробою в останню хвилину запобігти Громадянській війні. Він звинувачував сецесійність та антирабовласницькі настрої у сецесійній кризі. Валландігем запропонував серію поправок до Конституції. Сполучені Штати будуть розділені на чотири частини: Північну, Південну, Західну та Тихоокеанську. Чотири секції мали б право вето на законодавство в Сенаті. Колегія виборців буде змінена, термін повноважень президента та віце-президента буде збільшено до шести років і обмежено одним терміном, якщо дві третини виборців не погодяться на це. Відокремлення штату могло бути узгоджене лише за умови схвалення законодавчими органами відповідних секцій. Переміщення між секціями було гарантованим правом.Vallandigham, Clement Laird. "The Great American Revolution of 1861", The Congressional Globe: Containing the Debates and Proceedings of the Thirty-Sixth Congress: Also of the Special Session of the Senate, edited by John C. Rives, 235–243. Washington, DC: Congressional Globe Office, 1861.
Валландиґем рішуче виступав проти кожного військового законопроекту, що спонукало його опонентів звинувачувати його в тому, що він хоче, щоб Конфедерація виграла війну. Він став визнаним лідером антивоєнних «мідноголових», і у зверненні 8 травня 1862 року він придумав їхнє гасло: «Зберегти Конституцію такою, якою вона є, і відновити Союз таким, яким він був». Його підтримали п'ятнадцять конгресменів-демократів.
Валландиґем програв свою спробу балотуватися на третій повний термін у 1862 році з відносно великою кількістю голосів, що означало, що він залишить посаду на початку 1863 року. Однак, його поразка була принаймні частково спричинена перерозподілом округів його виборчого округу. Незважаючи на цю поразку, дехто все ще вважав його майбутнім кандидатом у президенти.Kirkland, Edward Chase. The Peacemakers of 1864, p. 35, New York: The MacMillan Company, 1927.
Як невдалий представник, Валландиґем 14 січня 1863 року виголосив у Палаті представників промову під назвою «Конституція-Мир-Возз'єднання». У ньому він заявив про свою незгоду з аболіціоністом «з самого початку». Він засудив порушення громадянських свобод Лінкольном, «які зробили цю країну однією з найгірших деспотій на землі». Валландігем відкрито розкритикував попередню Прокламацію Лінкольна про емансипацію, стверджуючи, що «війна за Союз була припинена; війна за негрів відкрито розпочата». Він також засудив фінансові інтереси, які наживалися на війні: «І нехай Волл-стріт чи будь-який інший великий інтерес, торговельний, виробничий чи комерційний, не уявляє, що він матиме достатньо влади чи багатства, щоб стати на заваді возз'єднанню через мир». Валландиґем додав: «Поразка, борги, податки, гробниці — ось ваші трофеї». У промові Валландиґема була пропозиція припинити військовий конфлікт. Він виступав за перемир'я та демобілізацію збройних сил як Союзу, так і Конфедерації.Vallandigham, Clement Laird. "The Constitution – Peace – Reunion". Appendix, Congressional Globe: Containing the Speeches, Important State Papers and the Laws of the Third Session Thirty-Seventh Congress, edited by John C. Rives, 52–60. Washington, DC: Globe Office, 1863.
Діяльність після Конгресу
Після того, як генерал Амброз Е. Бернсайд видав Загальний наказ № 38, попереджаючи, що «звичка висловлювати симпатії ворогові» не буде терпітися у Військовому окрузі Огайо, Валландиґем 1 травня 1863 року виголосив важливу промову. Він стверджував, що війна більше не ведеться для порятунку Союзу, а стала спробою звільнити рабів, принісши свободу білих американців у жертву «королю Лінкольну».Vallandigham, Clement Laird, The Trial Hon. Clement L. Vallandigham, by a Military Commission: and the Proceedings Under His Application for a Writ of Habeas Corpus in the Circuit Court of the United States for the Southern District of Ohio, p. 23. Cincinnati: Rickey and Carroll, 1863.
Підставою для наказу Бернсайда стала прокламація від 24 вересня 1862 року, в якій президент Лінкольн призупинив дію habeas corpus і зробив так, що заборона на вступ до військової служби, призови чи будь-які інші «нелояльні» практики підлягали воєнному стану та суду військовими комісіями.Lincoln, Abraham. Abraham Lincoln Complete Works. Edited by John G. Nicolay and John Hay. Vol. II. p. 239, New York: The Century Co., 1920.
Арешт Валландиґема та військовий суд 5 травня 1863 року Валландиґема було заарештовано як порушника Загального наказу № 38. Розлючені прихильники Валландігема спалили офіси газети «Dayton Journal», республіканського суперника Empire. Військовий суд судив Валландігема 6 та 7 травня. Промова Валландиґема в Маунт-Вернон, штат Огайо, була названа джерелом арешту Валландігема. Військова комісія звинуватила Валландиґема у «публічному висловлюванні, в порушення Загальних наказів № 38, виданих Штаб-квартирою штату Огайо, співчуття до тих, хто ополчився проти уряду Сполучених Штатів, та декларуванні нелояльних настроїв та думок з метою послаблення влади уряду в його зусиллях щодо придушення незаконного повстання».
Специфікації звинувачення проти Валландиґема були такими:
Валландиґем писав, що знав, що його громадська думка та настрої сприяли воєнним зусиллям Конфедерації, викликали скептицизм громадськості щодо адміністрації Лінкольна, симпатію до солдатів Конфедерації та заохочували жителів Півночі порушувати закони Союзу воєнного часу.
Мирна пропозиція Франції була правдивою. Горас Ґрілі звернувся до Валландиґема з проханням допомогти у розробці мирного плану. Porter, George Henry. Ohio Politics During the Civil War Period. p. 148, fn 1, New York. 1911.
Капітан Джеймс Медісон Каттс був суддею-адвокатом у військовому процесі та відповідав за висунення звинувачень проти Валландиґема.Joshua E. Kastenberg, Law in War, Law as War: Brigadier General Joseph Holt and the Judge Advocate General's Department in the Civil War and Early Reconstruction, 1861–1865 (Durham, NC: Carolina Academic Press, 2011), 106. Під час судового розгляду офіцери армії Союзу, які були присутні на промові в цивільному одязі, дали свідчення про те, що Валландиґем назвав президента «королем Лінкольном». Його було засуджено до ув'язнення у військовій в'язниці «протягом війни» у Форт-Воррен, штат Массачусетс. Валландиґем викликав лише одного свідка на свій захист – конгресмена Семюеля С. Кокса. За словами професора юридичного факультету Університету Нью-Мексико Джошуа Е. Кастенберга, оскільки Кокс був ще одним відомим антивоєнним демократом, його присутність у військовому суді, ймовірно, зашкодила спробам Валландиґема довести свою невинність.Id.
11 травня 1863 року колишній сенатор від штату Огайо Джордж Е. П'ю подав до федерального суду від міста Валландігем заяву про видачу судового наказу habeas corpus. Суддя Гамфрі Г. Лівітт з Окружного суду США Південного округу Огайо підтримав арешт Валландиґема та військовий суд як законне здійснення військових повноважень Президента. Конгрес ухвалив закон, що уповноважує президента призупинити дію habeas corpus, 3 березня 1863 року. Pittman, Benn, The Trials for Treason at Indianapolis, Disclosing the Plans for Establishing a North-Western Confederacy. p. 253, Cincinnati, OH: Moore, Wilstach & Baldwin, 1865.