Битва за Альбер (1914) (також відома як Перша битва при Альбері) () — битва, що відбувалася 25—29 вересня 1914 року між французькими та німецькими військами в ході, так званого «бігу до моря» на Західному фронті за часів Першої світової війни, коли обидві сторони у серії зустрічних боїв намагалися обійти північний фланг свого супротивника й ударити з тилу. 2-га французька армія (Ноель де Кастельно) почала збиратися в Ам'єні в середині вересня і отримала наказ від генерала Жозефа Жоффра, головнокомандувача французької армії, атакувати поблизу Альбера.

25 вересня 2-га армія вирушила на схід, але замість того, щоб просуватися поздовж відкритого північного флангу, зіткнулася з німецькою 6-ю армією, яка атакувала в протилежному напрямку, досягнувши Бапома 26 вересня та Тьєпваля наступного дня. Німці мали намір обійти французів з флангу та просунутися далі на захід до Ла-Маншу, захопивши промислові та сільськогосподарські регіони Північної Франції та ізолюючи Бельгію. Жодна зі сторін не змогла перемогти свого супротивника, і битва закінчилася глухим кутом близько 29 вересня, оскільки обидві сторони зробили ще одну спробу обійти армію на північ від Альбера в битві біля Арраса (1–4 жовтня).

Історія

Передумови До середини вересня німецький фронт у Франції зміцнився в Лотарингії та на Ені. На західному фланзі за межами німецької 1-ї армії утворився відкритий проміжок та виникла небезпека атак союзних військ з , де 20 серпня розпочалася облога Антверпена. Перед німецьким командуванням постала дилема; позиції у Франції потрібно було утримувати, втім лише наступальні операції могли призвести до вирішальної перемоги. Заклики до посилення Східного фронту не можна було ігнорувати і Еріх фон Фалькенгайн скасував план прориву 6-ї армії під Верденом. Армію було направлено на праве крило німецьких армій, де фланг 1-ї армії знаходився в Комп'єні, за яким не було німецьких військ аж до Антверпена. Фалькенгайн міг підсилити 1-шу армію 6-ю армією, відправити її на Антверпен або розділити армію, підсиливши 1-шу армію та облогу Антверпена частиною військ, тоді як решта діяла в районі між ними. Фалькенгайн вирішив перекинути 6-ту армію до Мобежа та обійти франко-британське ліве крило, одночасно відвівши 1-шу, 7-му та 2-гу армії до Ла-Фера, Лана та Реймса, поки 6-та армія здійснюватиме перегрупування. 3-тя, 4-та та 5-та армії мали оборонятися, якщо французи спробують атакувати.

Командувач 2-ї армії генерал Карл фон Бюлов виступив проти цього рішення, наполягаючи на тому, що час, необхідний для перекидання 6-ї армії, дасть ініціативу французам. Бюлов рекомендував продовжити наступ 1-ї та 7-ї армій з підкріпленням від Реймса до Фіма та Суассона, оскільки французи могли передислокувати війська неушкодженою залізницею. Фалькенгайн погодився і наказав 6-й армії зосередитися в Сен-Кантені. Наступальні дії кайзерівської армії з метою оточення Вердена з півдня та від Суассона до Реймса мали б скувати французькі війська. 21 вересня Фалькенгайн зустрівся з Бюловим і погодився, що 6-та армія повинна зосередитися поблизу Ам'єна, атакувати в напрямку узбережжя Ла-Маншу, а потім оточити французів південніше Сомми у вирішальній битві. XXI корпус, який вирушив з Люневіля 15 вересня, і 1-й Баварський корпус, який висувався з Намюра, прибули 24 вересня.

Спроби Франції просуватися після відступу Німеччини до Ени були зірвані після 14 вересня, коли було виявлено, що німецькі війська припинили свій відхід і окопалися на північному березі Ени. Жоффр наказав атакувати 1-шу та 2-гу німецькі армії, але спроби 5-ї, 9-ї та 6-ї армій наступати з 15 по 16 вересня не мали успіху. Військова розвідка Франції доповіла про переміщення німецьких військ зі сходу на захід, що змусило Жоффра також продовжити перекидання частки французьких військ зі сходу, яке почалося 2 вересня з IV корпусу і продовжилося 9 вересня з XX корпусом, 11 вересня з XIII корпусом і XIV корпусом 18 вересня. Виснаження французьких сил на сході відбулося безпосередньо перед битвою біля Фліре (19 вересня — 11 жовтня), німецьким наступом проти 3-ї армії по обидва боки від Вердена, 5-ї армії північніше Реймса та 6-ї армії вздовж Ени, який завершився створенням Сен-Мієльського виступу. Жоффр і далі зосереджував головні зусилля Франції на західному крилі, отримавши перехоплені радіоповідомлення, які довели, що німці також перекидають армію на цей фланг.

Фердинанд Фош наказав лівому флангу французьких військ рухатися на північ до Арраса, Ланса та Лілля, щоб відтворити загрозу північному флангу німецької армії. Якби французи зайняли територію між Камбре, Валансьєнном, Мобежом і Ле-Като, німецькі війська у верхів'ях Сомми, Уази та Ени втратили б доступ до двох головних залізниць до Льєжа, хоча це не було б вирішальним, оскільки лінія від Лана до Вервена, Ірсона, Шарлеруа, Намюра та Льєжа, а також від Лана до Мезьєра та від Монмеді до Люксембурга і Тревеса або Тьйонвіля і Меца все ще були доступні німцям. На рух французів на північ також вплинули події під час облоги Антверпена, де Термонд упав 26 вересня, що збільшило небезпеку втрати міста та капітуляції бельгійської армії. Нова 10-та армія отримала наказ зосередитися поблизу Арраса та Ленса.

Перша битва в Пікардії (22–26 вересня 1914 року) стала першою з взаємних спроб обходу флангів французькою та німецькою арміями після першої битви на Ені (13 вересня — 28 вересня) і призвела до зустрічної битви. 6-та французька армія атакувала долиною річки Уаза в напрямку Нуайона, поки 2-га армія рушила далі на північ, готова просуватися навколо північного флангу німецької 1-ї армії. 2-га армія перетнула Авр на лінії від Лассіньї на північ до Руа та Шольна, але зустріла німецький II корпус 1-ї армії, який прибув з фронту на Ені, де нові окопи дозволили меншій кількості особового складу утворити більш-менш міцну лінію фронту. Корпус вишикувався в лінію в ніч з 18 на 19 вересня на правому фланзі IX резервного корпусу. Попри допомогу чотирьох дивізій II кавалерійського корпусу (генерал-лейтенант Георг фон дер Марвіц), німців відкинули до лінії від Рибекура до Лассіньї та Руа, що створило загрозу німецьким комунікаціям через Ам та Сен-Кантен.

Битва Наступ 2-ї французької армії змусив Фалькенгайна передислокувати сили XXI корпусу та I Баварського корпусу, щойно вони прибули, щоб 24 вересня розширити фронт на північ від Шольна до Перонна та відкинути французів через Сомму. Перевантажені та пошкоджені залізничні колії позаду німецького фронту уповільнили переміщення німецьких військ, і піхота рушила з Намюра та Камбре. 25 вересня німецькі підкріплення атакували, перетнули Сомму на південь від Перонна, а потім просунулися, щоб захопити міст між Амом та Феєром. Французька атака на північ від Сомми проти II Баварського корпусу змусила їх поспішно відступити. Коли на північ прибуло більше баварських підрозділів, 3-тя Баварська дивізія просувалася на північ від Сомми через Бушавен, Лефорес та Ардекурт, поки не затрималася біля Марикура. 4-та Баварська дивізія, що знаходилася далі на північ, розгромила французькі територіальні війська, а потім атакувала на захід у напрямку Альбера, через Сайї, Комбль, Гільмон та Монтобан.

27 вересня II кавалерійський корпус відкинув 61-шу та 62-гу резервні дивізії, щоб пробивши напрям руху для XIV резервного корпусу для з'єднання з правим флангом II Баварського корпусу, готового до атаки на Альбер. Французькі війська почали зосереджуватися в Аррасі й де Мод'юї виявив, що замість того, щоб зробити ще одну спробу обійти німецький фланг, його формування опинилося під загрозою німецького наступу. II Баварський та XIV резервний корпуси вибили французьку територіальну дивізію з району навколо Бапома та просунулися до Бре-сюр-Сомм та Альберу в рамках наступу вниз по долині Сомми. Німецький наступ на північ від Сомми наразився на опір з боку французьких XXI та X корпусів, а також 81-ї, 82-ї, 84-ї та 88-ї територіальних дивізій далі на північ, а також 1-ї, 3-ї, 5-ї та 10-ї кавалерійських дивізій II кавалерійського корпусу (генерал Луї Конно) східніше Альбера.

28 вересня XIV резервний корпус атакував вздовж римської дороги від Бапома до Альбера та Ам'єна, маючи намір досягти Анкра, а потім продовжити рух на захід вздовж долини Сомми. 28-ма резервна дивізія просунулася вперед до Фрікура, зустрівши розрізнений опір французької піхоти та кавалерії. 28 вересня французам вдалося зупинити німецький наступ на лінії від Марикура до Фрікура та Тьєпваля. 2-й німецький кавалерійський корпус рушив на північ, але був затриманий 2-м французьким кавалерійським корпусом біля Арраса. 29 вересня 28-ма резервна дивізія атакувала Фрікур і захопила село, але просунутися далі їй завадили вогонь французької стрілецької зброї та артилерії. На північ від дороги просування 26-ї резервної дивізії також було зупинено французами. Наступного дня французькі частини кілька разів контратакували і майже відбили Фрікур.

Вночі в боях настало затишшя, після чого обидві сторони почали хаотично обкопуватися там, де суперник зупинився, але це не завжди було місцевістю, яку було легко утримувати. У Марикурі, приблизно за 5 км на південь, німецький наступ був зупинений перед селом. Північніше від дороги 26-та резервна дивізія боролася за захоплення височини хребта Базентен, з якої відкривався вид на долину Анкр, але замість того, щоб обійти північний фланг французів, вона опинилася під загрозою у відповідь через французьку атаку. Французи досягли Сапіньї на правому фланзі, доки їх не контратакував Гвардійський корпус, який прибув до Бапома 2 жовтня. Жоффр додав X корпус, розташований за 32 км на північ від Ам'єна, II кавалерійський корпус, розташований на південний схід від Арраса, та зведений тимчасовий корпус під командуванням генерала Віктора д'Урбала, який мав 77-му резервну дивізію на південний схід від Арраса та 70-ту резервну дивізію в Лансі, до формування, яке згодом перейменували на 10-ту армію, щоб здійснити ще один обхідний маневр поблизу Арраса.

Наслідки В результаті жодна зі сторін не здобула перемоги в цій битві. Французи змогли використовувати неушкоджені залізничні колії в тилу свого фронту для швидшої передислокації військ, ніж німці, яким доводилося робити довгі об'їзди, чекати на ремонт пошкоджених колій та замінювати рухомий склад. Так, французький IV армійський корпус вирушив з Лотарингії 2 вересня у 109 поїздах і вже до 6 вересня прибув у район зосередження. Французи змогли перевозити війська до 200 поїздами щоденно та використовувати сотні автотранспортних засобів. Французи також могли використовувати бельгійські та захоплені німецькі залізничні вагони, а також вітчизняні телефонні та телеграфні системи. Ініціатива, яку німці мали у серпні, не була відновлена, і переміщення військ відбувалося фрагментарно.

Інформація про переміщення німецьких військ за допомогою радіоперехоплення дозволила французам запобігати німецьким переміщенням, але німцям доводилося покладатися на повідомлення шпигунів, які часто були помилковими. Французи вдалися до більш обережної піхотної тактики, використовуючи укриття для зменшення втрат та централізовану систему управління, оскільки командування німецької армії діяло суперечло. Французам не потрібно було швидко досягати вирішального результату і вони могли зосередитися на збереженні французької армії.

Див. також Хронологія Першої світової війни Битва за міст Кіаве Битва за Багдад (1917) Прикордонна битва (1914) Бій біля Ле-Като Битва за Львів (1915)

Примітки Виноски

Джерела

Література Foch, F. (1931). Mémoire pour servir à l'histoire de la guerre 1914—1918: avec 18 gravures hors-texte et 12 cartes. Paris: Plon. OCLC 86058356. Mertz von Quirnheim, Hermann Ritter, ed. (1929). Der Weltkrieg 1914 bis 1918: Militärischen Operationen zu Lande, Fünfte Band, Der Herbst-Feldzug 1914: Im Osten bis zum Rückzug, Im Westen bis zum Stellungskrieg. Vol. V. Berlin: Verlag Ernst Siegfried Mittler & Sohn. OCLC 838299944 Sheldon, J. (2010). The German Army at Ypres 1914 (1st ed.). Barnsley: Pen and Sword Military. ISBN 978-1-84884-113-0.