За́хідний фронт Пе́ршої світово́ї війни́ (1914—1918) — воєнні дії, що тривали на території Західної Європи з серпня 1914 до листопада 1918 року під час Першої світової війни. Географічно Західний фронт (Західноєвропейський театр воєнних дій) охоплював Бельгію, Люксембург, німецькі Ельзас, Лотарингію та рейнські провінції, а також північний схід Франції. Зі сходу зона бойових дій обмежувалася Рейном, з півночі — нейтральними Нідерландами, із заходу — морським узбережжям від гирла р. Шельди до гирла р. Сени і з півдня — умовною лінією р. Сена—Париж— швейцарський кордон. Протяжність фронту від річки Шельди до швейцарського кордону сягала 480 км, у глибину доходила до 500 км, від Рейну до Кале. Західна частина театру воєнних дій являла собою рівнину з розгалуженою дорожньою мережею, зручну для маневрування та дій великих військових об'єднань; східна частина — переважно гірська (Арденни, Вогези, Аргоннський ліс), що обмежувало свободу маневру військ. Особливістю Західного фронту було промислове значення регіону (вугільні копальні, залізна руда, розвинена обробна промисловість), де точилися затяті бої та щільна насиченість населеними пунктами, важливими об'єктами виробництва, інфраструктури, історичними та культурними цінностями Західної Європи.

2 серпня 1914 року, ще до офіційного оголошення війни, Імперська армія Німеччини вдерлася до Люксембургу й здійснила вилазки на територію Франції. Поблизу невеликого французького містечка Жоншере між німецькими та французькими військами сталася перша швидкоплинна сутичка на Західному фронті, що призвела до перших втрат у війні. З початком військових дій німецька армія розпочала широкомасштабний наступ на Західному фронті, вдершись до нейтральної Бельгії, а згодом і на північ Франції. Переломним моментом у війні стала перша битва на Марні, а після бігу до моря обидві сторони окопалися уздовж звивистої лінії укріплених позицій, котрі простягалися від Північного моря до швейцарського кордону з Францією. Ця лінія залишалася практично незмінною протягом більшої частини війни.

Протягом 1915—1917 років противники провели кілька великих наступів уздовж цього фронту. Форми й способи ведення війни змінювалися на вимогу часу, на озброєння країн-учасниць надходили новітні види зброї, війська застосовували нову тактику бою. Атакам ворожих позицій, що проводилася величезними угрупованнями піхоти, передували масовані артилерійські удари. Оборонні рубежі перетворилися на колосальні смуги завдовжки десятки кілометрів, насичені мінними полями, траншеями, окопами, ровами, що були усіяні колючим дротом та вогневими точками. Кожний наступ або контрнаступ призводив до величезних втрат у живій силі, а результати були, як правило, мізерні. Найкривавішими битвами на Західному фронті стали битва під Верденом із загальною кількістю 700 000 втрат з обох сторін (за оцінками), битва на Соммі з більш ніж мільйоном жертв (оцінка) і битва біля Пашендейла з приблизно 600 000 жертв (орієнтовно)Liddle, P. H. (1997). Passchendaele in Perspective: The Third Battle of Ypres. Barnsley: Pen & Sword. ISBN 978-0-85052-588-5.Edmonds, J. E. (1991) . Military Operations France and Belgium, 1917: 7 June — 10 November. Messines and Third Ypres (Passchendaele). History of the Great War Based on Official Documents by Direction of the Historical Section of the Committee of Imperial Defence. II. Nashville, TN: Imperial War Museum and Battery Press. ISBN 978-0-89839-166-4..

Марність амбітних наступів, що призводили до величезних втрат, спонукала сторони до пошуку новітньої зброї, яка на думку військових експертів мусила переломити ситуацію на їх користь. На полях Західного фронту вперше з'явилися танки, проведена перша масована газова атака під Іпром, авіація й артилерія стали невід'ємними частинами тогочасного бою. Удосконалювалася піхотна тактика дійПервая мировая война: проблемы и военное искусство.

У березні 1918 року, скориставшись розпадом Російської імперії та підписанням Берестейської угоди, німецькі війська розпочали стратегічний наступ, застосовуючи нову тактику інфільтрації піхотних підрозділів, вони здобули низку великих перемог, прорвали лінію оборони союзників на глибину до 100 км, і практично поставили противника на межу повного розгрому. Однак поступово наступ німецької армії загальмувався, союзні війська перейшли у рішучий контрнаступ і, зрештою, завдали німцям рішучої поразки по всьому Західному фронтові. Німецький уряд поступився та підписав угоду про капітуляцію Німеччини. Умови миру офіційно закріпили Версальським договором 1919 рокуВерсальський мирний договір 1919 // І. Д. Коміренко. Версальський мирний договір 1919 // Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т./Редкол.:Л. В. Губерський (голова) та ін. — К: Знання України, 2004 — Т.1 — 760с. ISBN 966-316-039-X.

Плани й сили сторін Напередодні світового конфлікту у військовому середовищі країн Західної Європи домінувала ідея швидкоплинної війни й усі військові плани сторін базувалися на парадигмі використання наявних збройних сил у нетривалий період. Генеральні штаби всіх держав розраховували, що запасів озброєння, боєприпасів і різного військового спорядження та майна, накопичених у мирний час, вистачить на всю війну, а бойові втрати сподівалося компенсувати шляхом поточного виробництва зброї на спеціалізованих військових підприємствах. Внаслідок цього жодна з держав, що готувалася до війни, не збиралася переводити власну промисловість на військові рейки, варіант мобілізації промисловості для потреб війни серйозно не розглядався. Не було також планів поповнення армій у випадку затяжної війни людськими резервами та відповідних планів навчання військовій справі нових контингентів. Армії зосереджували свої зусилля на завчасній підготовці театру війни в інженерному та господарському плані — тривало масштабне будівництво укріплень, фортець, шосейних доріг і залізниць, влаштовувалися кінцеві станції для вивантаження військових ешелонів, розташування військових частин і різних запасів у мирний час для зручності й швидкості мобілізаціїИстория Т.1. стор. 186.

Плани війни Німеччини Готуючись до війни, німецький генеральний штаб виходив з необхідності уникнути одночасного ведення її на двох фронтах — проти Росії і проти Франції. Основним питанням стратегії кайзерівський генштаб вважав завдання вирішального удару по Франції, щоб швидко покінчити з нею, поки Росія проводитиме мобілізацію, на завершення якої та зосередження російської армії, за підрахунками німців, потрібно щонайменше 40 днів, і тільки після цього за допомогою Австро-Угорщини розгромити Росію.

У серпні 1892 року новий начальник німецького генерального штабу генерал фон Шліффен запропонував зосередити основні сили імперської армії проти Франції, обмежившись на сході невеликим заслоном проти Росії«Der Weltkrieg 1914 bis 1918», Bd. 2, Berlin, 1925, S. 22.. Це стратегічне рішення покладено в основу нового плану війни, за яким Німеччина і розгорнула свої сили в 1914 роціИстория Т.1. стор. 187.

Зміцнення французького кордону від Вердена до Бельфора навело німецьке командування на думку про необхідність обходу лінії французьких укріплень правим крилом північніше Вердена. План 1898 року вже передбачав обхідний маневр через Люксембург і Південну БельгіюР. Турнэс. Фош и победа союзников 1918 г. Пер. с франц. М., 1938, стр. 23.. Ця ідея стала основою для подальшої розробки німецького плану війни на Західному фронті. Грандіозним охоплюваним маневром передбачалося вийти західніше Парижа, притиснути французьку армію до її східного кордону та разом з іншими німецькими військами, що діяли з фронту, швидко розгромити. Після цього розраховувалось перекинути всі сили на Східний фронт з метою розгрому Російської імперії. Всю війну на заході передбачалося закінчити за 6—8 тижнівД. Ллойд Джордж. Военные мемуары, т. 5. Пер. с англ. М., 1938, стр. 87..

Німці не приділяли серйозної уваги англійській допомозі Франції, вважаючи, що британський кабінет обмежиться відправленням невеликого експедиційного корпусу, який без особливих зусиль буде розгромлений переважними силами правофлангових німецьких армій.

Генералітет Німецької імперії планував швидкоплинну війну, оскільки для затяжної війни Німеччина не мала ані достатніх матеріальних засобів, ані людських ресурсів. Перебуваючи у відчутній залежності від ввезення сировини для промисловості та продовольства, керманичі Німеччини усвідомлювали, що за тривалої війни ввезення товарів буде сильно утруднене або навіть взагалі неможливе, і тому побоювалися серйозних економічних ускладненьИстория Т.1. стор. 190. X. Ріттер указував:Можливість тривалої європейської війни… начисто заперечувалася начальником генерального штабу з причин економічного характеру"А. М. Зайончковский. Стратегический очерк войны 1914—1918 гг., ч. 7. М., 1923, стр. 13.. За довгочасної війни зростала б також перевага противників Німеччини в живій силі та озброєнні, тому «німецький генеральний штаб не готувався до затяжної війни.На думку німців, для Німеччини залишався лише один шлях до перемоги — розгромити супротивника швидким і рішучим наступом„Der Weltkrieg 1914 bis 1918“, Bd. 1, S. 54..

Плани Антанти Уже в 1872 році французький генеральний штаб розпочав розробку плану зосередження армії на випадок війни з НімеччиноюИстория Т.1. стор. 200. Не маючи достатньо сил для створення великих збройних сил, достатніх для успішної боротьби з могутньою німецькою армією, французький уряд вирішив забезпечити свою безпеку зведенням уздовж кордонів потужних укріплень, насамперед уздовж північно-східного кордону країни. Перші роботи щодо зміцнення кордону почалися вже в 1874 році. Французи побудували потужну систему фортець, що мала велике стратегічне значення, головними опорними пунктами якої були могутні фортеці Верден, Туль, Епіналь і Бельфор. На захід від цієї лінії лежала ще одна смуга укріплень, в районі Діжона, Реймса, Лана. У центрі країни перебував укріплений табір Парижа. Уся система укріплень на 250-кілометровому франко-німецькому кордоні серйозно впливала на розробку не тільки французьких, але і німецьких планів війниЗайончковский A.M. Первая мировая война — СПб.: Полигон, 2002. стор.44„Der Weltkrieg 1914 bis 1918“, Bd. 12, S. 210—211; „History of the Great war… Military operations. France and Belgium“, 1917, vol. 1, p. 182..

Протягом наступних 40 років, аж до серпня 1914 року, у Франції розроблено 17 варіантів планів війни та низка поправок до них. Вже в 4-му і 5-му планах передбачалися два варіанти зосередження, що враховували можливість порушення німцями нейтралітету Бельгії та Люксембургу.

Точка зору французького генерального штабу на роль Росії в майбутній війні була сформульована наступним чином:…відволікти з французького фронту частину німецької армії, достатню для того, щоб надати французькій армії більше шансів на успіх на початковій стадії кампанії, яку можна очікувати, починаючи з 14-го дня війни».Це червоною лінією проходило крізь плани Французької республіки на війнуЗайончковский, стр. 58..

17-й план введено у дію 15 квітня 1914, відповідно до нього французька армія втягувалася в Першу світову війну«Les armées françaises dans la Grande guerre», t. 1, vol. 1, p. 91..

Для дій проти Німеччини на фронті від Бельфора до Ірсона передбачалося розгорнути п'ять армій (всього 79 польових і резервних та 10 кавалерійських дивізій). У розпорядженні головнокомандувача (в мирний час — начальник генерального штабу) були ще дві додаткові групи резервних дивізій (по три дивізії в кожній), що розташовувалися за флангами загального фронтуИстория Т.1. стор. 201.