Сім інституцій Європейського Союзу (ЄС) розташовані в чотирьох різних містах: Брюсселі (Бельгія), Франкфурті-на-Майні (Німеччина), Люксембурзі (Люксембург) та Страсбурзі (Франція), а не зосереджені в одній столиці. Агентства та інші органи ЄС розташовані по всьому Союзу, але зазвичай це не закріплено в договорах. Гаага є єдиним винятком, оскільки саме тут знаходиться постійне місцезнаходження Європолу. Місто Люксембург – це столиця ЄС, яка може претендувати на те, що більшість із семи інституцій ЄС повністю або частково розташовані на її території, і лише Європейська рада та Європейський центральний банк не мають представництва в місті. З роками Брюссель став політичним центром ЄС, де Колегія комісарів – політично відповідальний виконавчий орган Європейської комісії – та Європейська рада зустрічаються у своїх штаб-квартирах у Брюсселі, а Європейський парламент та Рада Європейського Союзу проводять більшість своїх засідань щорічно в місті. Це спонукало мас-медіа називати його фактичною «столицею ЄС».

Місця були предметом політичної суперечки з того часу, як держави вперше не змогли досягти згоди під час створення Європейської спільноти з вугілля та сталі в 1952 році. Однак остаточна угода між державами-членами була досягнута в 1992 році, а пізніше додана до Амстердамського договору.

Незважаючи на це, питання місця розташування Європейського парламенту залишається суперечливим. Робота Парламенту розділена між Брюсселем, Люксембургом та Страсбургом, що вважається проблемою через велику кількість депутатів Європарламенту, персоналу та документів, які необхідно переміщувати. Оскільки розташування основних місць розташування закріплено в договорах Європейського Союзу, Парламент не має права самостійно визначати своє місцезнаходження.

Розташування нових органів також не обходиться без політичних суперечок. Офіс Європейського центрального банку (ЄЦБ) мав символізувати його незалежність від політичного контролю та знаходився в місті, де ще не було національного уряду чи європейської інституції. Деякі нові агентства також базуються у Східній Європі з 2004 року, щоб збалансувати їх розподіл по всьому ЄС.

Місця розташування У договорах Європейського Союзу визначено місцезнаходження таких інституцій: Європейський парламент має місце у Страсбурзі, де щомісяця проводиться дванадцять пленарних засідань (включаючи бюджетну сесію). Брюссель проводить додаткові сесії та комітети (включаючи використання у вересні 2008 року для звичайних засідань, коли зала засідань Страсбурга була пошкоджена). У Люксембурзі розташований Секретаріат Європейського парламенту. Рада Європейського Союзу має місце у Брюсселі, за винятком квітня, червня та жовтня, коли засідання проводяться в Люксембурзі.

Європейська Комісія також має своє місцезнаходження в Брюсселі, хоча деякі департаменти та служби розташовані в місті Люксембург. Суд Європейського Союзу (разом з його складовими судами, Європейським судом та Судом Загальної юрисдикції ), Рахункова палата та Європейський інвестиційний банк розташовані в місті Люксембург. Економічний і соціальний комітет та Комітет регіонів повністю розташовані в Брюсселі, тоді як Європейський центральний банк знаходиться у Франкфурті, а Європол — єдине агентство, місцезнаходження якого визначене договорами, — у Гаазі.

Окремо, Ніццький договір визначає Брюссель місцем проведення всіх офіційних самітів Європейської Ради після 2004 року. Однак деякі позачергові сесії іноді проводяться за межами міста. Місце Європейської Ради, однак, визначається декларацією, а не протоколом, що означає, що воно має меншу обов'язкову силу, ніж інші місця.

У Договорі про створення Європейського стабілізаційного механізму (ЄСМ) 2011 року зазначено, що місцезнаходження ЄСМ має бути в Люксембурзі.Treaty Establishing the European Stability Mechanism (ESM) , Council of the European Union

Нефіксовані місця Існує безліч інших органів та агентств, місця розташування яких не закріплені договорами. У Брюсселі розташоване Європейське оборонне агентство (оскільки НАТО та колишній ЗЄС також знаходяться в місті). У Люксембурзі розташовані Центр перекладів для органів Європейського Союзу та Європейський інвестиційний банк. У Страсбурзі та Брюсселі розташовані офіси Європейського омбудсмена. Інші агентства розподілені по всій Європі, і після розширення 2004 року спостерігається прагнення розмістити більше агентств у нових державах-членах для більш рівномірного розподілу.

Департаменти Комісії Хоча комісія переважно базується в Брюсселі, деякі з її департаментів повинні знаходитися в Люксембурзі згідно з угодою 1965 року, яка передбачала наступне для Люксембургу: фінансові департаменти ЄВС, Генеральний директорат з питань кредитування та інвестицій, департамент, що стягує збір ЄВС, та додані до нього бухгалтерські департаменти; Офіс публікацій з відповідними службами продажу та коректури, а також CORDIS; Євростат та департамент обробки даних; департаменти гігієни та промислової безпеки ЄЕС та ЄВС; Генеральний директорат з питань охорони здоров'я та безпеки харчових продуктів; Генеральний директорат з питань гарантій Євратому та будь-яка відповідна адміністративна та технічна інфраструктура для них.

Оскільки департаменти змінювалися протягом багатьох років, деякі з них більше не існують, оскільки їх було скасовано або об'єднано, причому більшість існуючих департаментів переважно базуються в Брюсселі, зберігаючи при цьому незначну присутність у Люксембурзі. Однак є деякі департаменти, які досі повністю базуються в місті згідно з угодою 1965 року.

Капітал У договорах чи деклараціях ЄС жодне місто не проголошено «столицею» ЄС у будь-якій формі. Однак, неофіційно цей термін знайшов своє вживання, незважаючи на конотації, що не відповідають звичайним уявленням про між/наднаціональне утворення. Брюссель часто є об'єктом цього терміна, особливо у публікаціях місцевих органів влади, Комісії та преси. Дійсно, місто Брюссель інтерпретує угоду 1992 року про місця перебування (деталі нижче) як оголошення Брюсселя столицею. Так само влада Страсбурга та організації, що базуються там, називають Страсбург «столицею» Європи (часто ширшої Європи через присутність там також Ради Європи ), а Брюссель, Страсбург та Люксембург також називають спільними столицями Європи, наприклад, у зв'язку з проєктом «»: залізниця, яка з'єднає «три європейські столиці».

Історія

Під час заснування Європейської спільноти з вугілля та сталі (ЄСВС) у 1951 році держави не могли домовитися, яке місто має розмістити інституції нового співтовариства. Брюссель був переважно обрано, але Бельгія наклала вето на це рішення, наполягаючи на Льєжі. Через глухий кут місто Люксембург було обрано як тимчасовий вибір для всіх, окрім Асамблеї (Парламенту), яка мала розташовуватися у Страсбурзі. У 1957 році було створено ще два співтовариства, і знову ж таки, за попередньою угодою, Асамблея збиратиметься у Страсбурзі, Суд – у Люксембурзі, а Комісії та Ради будуть розділені між Люксембургом та Брюсселем. Пізніше ці інституції почали зосереджуватися в останньому місті.

Оскільки було досягнуто різних домовленостей, діяльність у Люксембурзі поступово перемістилася до Брюсселя, і Парламент, хоча й мав залишатися у Страсбурзі, також почав працювати в Брюсселі, тоді як Суд залишився в Люксембурзі. Остаточна угода 1992 року закріпила нинішню структуру, включаючи розподіл роботи Парламенту між трьома містами. У 2002 році Європейська рада, яка раніше чергувала між різними містами, вирішила базуватися в Брюсселі.

Початок

ЄОВС було засновано Паризьким договором 1951 року; проте рішення щодо місця розташування інституцій нового співтовариства не було прийнято. Договори дозволяли визначати місце(а) за спільною згодою урядів, і на конференції членів ЄСВС 23 липня 1952 року постійне місце не було визначено.

За це місце велася боротьба, розглядалися Льєж, Люксембург, Страсбург і Турин. Хоча Саарбрюккен мав статус «європейського міста» (європеїзована присутність і контроль), тривала суперечка щодо Саарланду зробила його вибір проблематичним. На той час Брюссель був би прийнятий, але розбіжності в тодішньому нестабільному бельгійському уряді виключили цей варіант.

Щоб вийти з глухого кута, Жозеф Беш, тодішній прем'єр-міністр Люксембургу, запропонував зробити місто Люксембург тимчасовим місцем розташування інституцій (включаючи Раду та Вищий орган) до досягнення постійної угоди.

У 1958 році, після набрання чинності Римським договором, новим членам спільноти довелося знову визначитися з місцем розташування. На початку 1958 року вони не змогли дійти згоди, і різні міста почали лобіювати цю посаду. Було вирішено, що в принципі всі установи повинні бути розташовані в одному місті якомога швидше. Брюссель, Страсбург, Люксембург, Турин, Мілан, Стреза, Париж, Ніцца та французький департамент Уаза були розглянуті «Європейським комітетом експертів з містобудування» у звіті Раді міністрів. Однак навіть після представлення звіту країни не змогли дійти згоди, і в червні 1959 року було встановлено трирічний мораторій на це рішення. Затримка допомогла Брюсселю утвердитися як місце розташування, оскільки воно вже функціонувало, оскільки значна частина адміністрації вже працювала там в офісних приміщеннях, орендованих урядом Бельгії. Протягом цього часу Бельгія, Німеччина, Нідерланди та самі європейські установи віддавали перевагу Брюсселю; місто Люксембург хотіло зберегти місце розташування ЄОВС (або отримати щедру компенсацію); Франція підтримувала Страсбург, а Італія продовжувала просувати Мілан.de Groot, 191

Однак було вирішено, що Спільна асамблея, яка стала Парламентом, натомість має базуватися у Страсбурзі — Рада Європи (РЄ) вже розташовувалася там, у Будинку Європи. Зала Парламентської асамблеї РЄ також могла обслуговувати Спільну асамблею, і вони робили це до 1999 року, коли через річку від Палацу було збудовано новий комплекс будівель.

Тимчасова угода Створення у 1957 році Європейської економічної спільноти (ЄЕС) та Європейської спільноти з атомної енергії (ЄАЕС або Євратом) призвело до появи нових дублікатів інституцій для ЄСВС (за винятком Парламентської асамблеї та Суду, які були спільними). 7 січня 1958 року було вирішено, що Брюссель, Люксембург та Страсбург знову будуть тимчасовими місцями проведення до остаточного рішення. Страсбург збереже Асамблею, Люксембург – Суд, а Брюссель і Люксембург прийматимуть засідання Рад та Комісій (або Вищого органу влади). Рішення щодо точного місця проведення засідань нових Рад було надано Президенту Ради. На практиці це мало бути до осені 1958 року, після чого воно переїхало на вулицю Равенштайнстраат, 2, у Брюсселі. Тим часом Рада ЄВС все ще знаходилася в Люксембурзі, проводячи свої засідання в муніципальному серці на площі Арм. Його секретаріат неодноразово переїжджав у межах міста, але між 1955 і 1967 роками він розташовувався в районі Верлоренкост.

21 червня 1958 року Парламентська Асамблея рекомендувала Раді, щоб Асамблея мала своє місцезнаходження там, де розташовані інші організації, хоча й погодилася з тим, що пленарні засідання можуть проводитися в інших місцях. Асамблея також висунула кандидатуру трьох міст для розміщення установ (Брюссель, Страсбург та Мілан), проте постійної угоди досягнуто не було.