Еспас Леопольда (; ; ) — комплекс парламентських будівель у Брюсселі, Бельгія, де розміщується Європейський парламент, законодавча палата Європейського Союзу (ЄС). Він складається з низки будівель, передусім найстарішої — будівлі Поля-Анрі Спаака, в якій розташовані зала для дебатів та офіси президента, та будівлі Альтьєро Спінеллі, яка є найбільшою. Будівлі розташовані в Європейському кварталі Брюсселя, будівництво розпочалося в 1989 році.
Комплекс не є офіційною резиденцією Європейського парламенту, яким є будівля Луїзи Вайс у Страсбурзі, Франція, але оскільки більшість інших інституцій Європейського Союзу знаходяться в Брюсселі, Європейський парламент побудував брюссельський комплекс, щоб бути ближче до місць своєї діяльності. Більшість роботи Європейського парламенту зараз зосереджена на його брюссельській базі, але він юридично зобов'язаний зберегти Страсбург як свою офіційну резиденцію. Історія
Заснування та будівництво Через нездатність лідерів домовитися про єдине місце розташування, Європейський парламент хотів мати повну інфраструктуру як у Брюсселі, так і в Страсбурзі, де знаходиться офіційна резиденція Європейського парламенту. У Брюсселі за підтримки Société Générale de Belgique та BACOB, які об'єднали зусилля над цим проєктом у 1987 році, було побудовано міжнародний конгрес-центр (неофіційно названий «Європейським парламентом»). Проект було побудовано на місці старої пивоварні та сортувальної станції, що включало покриття залізничної станції Брюссель-Люксембург для формування пішохідної зони.European Commission publication: Europe in Brussels 2007 Будівельний проєкт розпочався до 1988 року, будівельні роботи над залом засідань та північним крилом розпочалися у 1989 році, а над південним крилом — у 1992 році.History of the Building ape-europe.org
У цьому комплексі проходять засідання профільних комітетів, міжпарламентських делегацій та політичних груп, тому тут також розташовані їхні секретаріати (Генеральний директорат з питань внутрішньої політики (DG IPOL) і Генеральний директорат з питань зовнішньої політики (DG EXPO)) та офіси політичних груп. Будівництво корпусу імені Спінеллі розпочалося в 1991 році й завершилося в 1997-му, тоді як фінальний етап розширення комплексу (будівлі імені Анталла та Брандта) у напрямку Люксембурзької площі вздовж Трірської вулиці було завершено протягом 2008 рокуEuropean Parliament D4-D5Passerelle parlement européen .
Вважається, що після завершення будівництва Анталла та Брандта комплекс тепер забезпечує достатньо місця для Європейського парламенту протягом наступних десяти-п'ятнадцяти років, і жодних великих нових будівельних проєктів не передбачається. Три чверті парламентської діяльності зараз відбуваються в Еспас Леопольда, а не в Страсбурзі.
У 2008 році було завершено остаточне розширення комплексу вздовж вулиці Трев та площі Люксембург. Спочатку будівлі називалися D4 та D5, але виникли суперечки щодо того, на чию честь їх назвати. Після смерті Папи Івана Павла II польські депутати Європарламенту намагалися назвати нові будівлі на його честь,'War of Names' in EP Begins for Pope хоча це було заперечено через світський уряд та те, що він не робив внеску до Європейського парламенту. Депутати Європарламенту запропонували імена Вацлава Гавела, Нельсона Мандели, Улофа Пальме, Маргарет Тетчер та Яна Палаха, причому однією сатиричною пропозицією було назвати дві будівлі «Вежами Качинських» на честь польських братів Леха та Ярослава Качинських, перший — покійний колишній президент, а другий — колишній прем'єр-міністр (2006—2007), які мають напружені відносини з інституціями ЄС у Брюсселі.What's in a name? RICS EU Public Affairs blogHruska, Blahoslav (5 September 2007) Brussels may soon have its own Havel. Or Mandela? aktualne.cz У січні 2008 року бюро ухвалило остаточне рішення. Нові будівлі були названі на честь Віллі Брандта, канцлера Німеччини з 1969 по 1974 рік, та Йожефа Анталла, першого обраного прем'єр-міністра Угорщини з 1990 по 1993 рік. Міст, що з'єднує нову будівлю з оригінальною спорудою, був названий пішохідним мостом Конрада Аденауера на честь канцлера Німеччини з 1949 по 1963 рік. Тим часом прес-зал Європейського парламенту був названий на честь убитої російської журналістки Анни Політковської.New EU parliament buildings named EU observer
У вересні 2008 року Європейський парламент провів своє перше повноцінне пленарне засідання у Брюсселі (зазвичай там проходять лише мінісесії), оскільки під час парламентських канікул у залі засідань у Страсбурзі частково обвалилася стеля, що змусило євродепутатів тимчасово змінити локацію.
14 січня 2009 року Європейський парламент вирішив присвоїти імена двох видатних та померлих членів Європарламенту певним місцям у будівлі: читальний зал в бібліотеці будівлі було названо залом Франсіско Лукаса Піреса, а залу засідань Погоджувального комітету — залом Ренцо Імбені.«La cour Geremek», relatio-europe.eu, 14 January 2009
Тріщини на стелі та ремонт У серпні 2012 року, у результаті подій, що нагадують обвал стелі зали засідань у Страсбурзі у 2008 році, було виявлено, що три балки, що підтримують стелю зали пленарних засідань, мають тріщини. Це, у свою чергу, призвело до повного закриття секції А будівлі Поля-Анрі Спаака «принаймні на шість місяців» (як було оголошено 9 жовтня 2012 року). На початку грудня 2012 року стало відомо, що пошкодження серйозніші, ніж вважалося раніше, і що очікується, що закриття зали засідань триватиме «до листопада 2013 року». Усі «мініпленарні» засідання в Брюсселі до цієї дати були скасовані, і це рішення було зустрінуте з «люттю» деякими депутатами Європарламенту.
У 2019 році Європейський парламент оголосив відкритий міжнародний конкурс дизайну на реконструкцію та переобладнання будівлі Поля-Анрі Спаака. Зі 132 пропозицій, поданих на розгляд, 15 архітекторів, включаючи OMA, Snøhetta, Renzo Piano Building Workshop, Shigeru Ban Architects та Dominique Perrault, були обрані для участі у фінальному раунді конкурсу. У липні 2022 року було оголошено команду-переможця у складі JDS Architects, Coldefy, Carlo Ratti Associati, NL Architects та Ensamble Studio. Орієнтовна вартість проєкту становить 500 мільйонів євро.
Будівлі Еспас Леопольда — комплекс будівель, збудованих з 1989 по 2004 рік у стилі постмодернізму. Він складається з будівлі Поля-Анрі Спаака (де розташована зала для дебатів), будівлі Альтьєро Спінеллі, двох нових будівель, відомих як будівлі Віллі Брандта та Йожефа Анталла, та нещодавно відремонтованої будівлі, яка колись була входом до залізничного вокзалу Брюссель-Люксембург. Між будівлями Спінеллі та будівлями Бранта-Анталла, які з'єднані круговим пішохідним мостом Конрада Аденауера, пролягає Еспланада Європейського парламенту (або «Молл»).
Будівля Поля-Анрі Спаака
У будівлі Поля-Анрі Спаака, названій на честь колишнього президента Поля-Анрі Спаака, серед іншого розташовано зал для пленарних засідань у Брюсселі, а також прес-центр та офіси для президента Європейського парламенту та старшого апарату парламенту.
У 1988 році ця будівля стала об'єктом архітектурного конкурсу, організованого Асоціацією архітекторів CIC, у якому переміг архітектор Мішель Буккійон, чиє авторство та авторські права офіційно визнані Європейським парламентом. Сама ж Асоціація архітекторів CIC складалася з бюро CRV, CDG, Bontinck та Vanden Bossche; водночас інші будівлі, розташовані навпроти корпусу імені Поля-Анрі Спаака та Еспланади, були спроєктовані на початку 1990-х років об'єднанням Atelier Espace Léopold, яке також охоплювало чотири архітектурні бюро: Atelier d'Architecture de Genval, групу Cerau, CRV та Atelier Vanden Bossche.
Мішель Буккійон спроєктував будівлю овальної форми як символ єднання, при цьому її фасад має відображати фундаментальні принципи прозорості, демократії та близькості до громадян: парламентарі заходять по центральній осі будівлі, тоді як глядачі та преса — з боків. Залу засідань він задумував як величезний робочий простір, де тверезе, комфортне та співмірне людині середовище сприяло б обміну думками та діалогу. Основний акцент зроблено на місцях для 627 парламентарів, тоді як 532 крісла на галереї візуально нівельовані завдяки суцільно чорному кольору, що робить їх практично непомітними. Своєрідною «легенєю» будівлі є атріум, покликаний пропускати світло — або «правду» — безпосередньо до зали засідань, тому критично важливо було розробити стіну з такого прозорого матеріалу, який дозволяв би світлу вільно струменіти вниз, і з цим завданням чудово впоралася ткана сітка з нержавіючої сталі, яку до цього ніколи не використовували в архітектурі.
Будівля виступає з головних будівель у парку Леопольда, оточуючи дальній бік деревами. Зі своїм вражаючим циліндричним скляним куполом, що нагадує Кришталевий палац, а також Північний зал Бордьо сусіднього парку П'ятдесятиріччя, будівля відома місцевим жителям як Caprice des Dieux («Примха богів»), що є відомою маркою сиру такої ж форми.History of the Building ape-europe.org Президентська їдальня на 12-му поверсі є інтер'єром купола. Вона використовується для деяких прес-заходів та особливих подій. Один зі скляних фасадів всередині купола покритий великою керамічною фрескою під назвою «Міті дель Середземномор'я», що зображує викрадення Європи та інші елементи грецької міфології, створений між 1992 і 1993 роками Аліджі Сассу.
Будівля Альтьєро Спінеллі
На захід від будівлі Поля-Анрі Спаака розташована будівля Альтьєро Спінеллі, з'єднана з нею двоповерховим пішохідним мостом. У будівлі Альтьєро Спінеллі (ASP, раніше D3), названій на честь парламентаря Альтьєро Спінеллі, переважно розташовані офіси депутатів Європарламенту та політичних груп. Тут також розташовані магазини, кафетерій та бар для членів парламенту. Це найбільша будівля, яка вміщує простору та включає п'ять висотних веж, кожна заввишки до 17 поверхів.
Інші та колишні будівлі Будівлі на захід від корпусу імені Спінеллі з'єднані через круговий пішохідний міст імені Конрада Аденауера (що проходить над Еспланадою) з будівлею імені Віллі Брандта (WIB, колишній корпус D4), будівлею імені Йожефа Анталла (JAN, колишній корпус D5) та старою будівлею залізничного вокзалу (BQL)New EU parliament buildings named EU observer. Заселення корпусу Брандта розпочалося в липні 2007 року Генеральним директоратом з питань зовнішньої політики та фракцією «Європейські консерватори та реформатори»; загалом цей новий комплекс налічує 375 офісів у будівлі Брандта та 5 конференц-залів (із 25 кабінами для перекладачів) у будівлі Анталла, не враховуючи нових приміщень для преси, а перше засідання в корпусі Анталла відбулося 7 жовтня 2008 року.
На першому поверсі (з боку вулиці Трев) будівлі Анталл розташований вхід до залізничного вокзалу Брюссель-Люксембург. Стару будівлю вокзалу (спочатку вона називалася залізничним вокзалом Леопольд-Квартал) перетворили на офіс громадської інформації та місце для проведення спеціальних виставок. Перша з таких виставок, присвячена історії будівель Європейського кварталу Брюсселя, відбулася влітку 2007 року.
На північ від будівлі Спінеллі розташовані будівлі Атріум та Ремард. У будівлях Атріум I та II (ATR) розміщуються Генеральний директорат з питань внутрішньополітичних питань та секретаріати деяких політичних груп. Будівлю № 1 було завершено у 2000 році, а другу — у 2004 році. Будівлю Ремард було орендовано з березня 2004 року на 9 років з можливістю розірвання договору через 6 років за річну орендну плату у розмірі 1 387 205 євро.Members Communication, Committee on Budgets europarl.europa.eu
Інші орендовані та другорядні будівлі, що знаходяться за межами основного комплексу, але використовуються Європейським парламентом, включають низку будівель на / , будівля Істмена в парку Леопольд (наразі розширюється для розміщення Дому європейської історії), будівля Віртца та будівля Вайенберга далі на схід від парку (використовується як спеціально побудований дитячий садок для співробітників Європейського парламенту та членів Європарламенту).