Справа Ґжельчик проти Державного центру соціальної допомоги Оттінь-Лувен-ла-Нев (2001 року) C-184/99 – справа права ЄС, що стосується вільного пересування громадян у Європейському Союзі.
Факти Руді Ґжельчик був французом, навчався в Бельгії та забезпечував себе протягом 3 років навчання. Цього вимагала стаття 1 Директиви 93/96, нині стаття 7(1)(c) Директиви про права громадян. Він подав заявку на отримання мінімального доходу, або «minimex», для фінансування четвертого та останнього року навчання від CPAS. Йому відмовили, оскільки він не був бельгійцем. Він не був працівником, але стверджував, що має право як громадянин ЄС, який проживає в країні, згідно зі статтею 21 ДФЄС, та як студент згідно зі Студентською директивою 93/96. Однак це вимагало (нині стаття 7(1)(c) CRD), щоб він мав достатні ресурси.
Судове рішення Велика палата Суду Справедливості постановила, що Ґжельчик мав право на мінімекс. Хоча стаття 7(1)(c) CRD вимагала від студента наявності достатніх ресурсів, не існувало вимоги, яка б перешкоджала студентам отримувати соціальне забезпечення. Стаття 21 ДФЄС разом зі статтею 18 виключали бельгійське законодавство, яке дискримінувало Ґжельчика.
«Громадянство Союзу покликане стати основним правовим статусом громадян держав-членів, що дасть змогу особам, які перебувають в однакових обставинах, користуватися однаковим правовим режимом незалежно від їхнього громадянства, за винятком випадків, прямо передбачених законодавством».
Див. також
Право Європейського Союзу
Примітки