«Маймулахін і Марків проти України» (заява № 75135/14) — рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), ухвалене 1 червня 2023 року. Суд визнав, що відсутність в Україні будь-якої форми правового визнання та захисту для одностатевих пар є порушенням статті 14 (заборона дискримінації) у поєднанні зі статтею 8 (право на повагу до приватного і сімейного життя) Європейської конвенції з прав людини.

Це рішення стало першим в українській історії прецедентом, коли міжнародна судова інстанція зобов'язала Україну створити законодавчий ґрунт для юридичного визнання одностатевих пар.

Обставини справи

Позивачами виступили громадяни України Андрій Маймулахін та Андрій Марків, які перебували у стабільних партнерських стосунках і проживали разом з 2010 року.

Восени 2014 року пара звернулася до семи різних відділів реєстрації актів цивільного стану (РАЦС) у Києві із заявами про реєстрацію шлюбу. Усі установи відмовили їм, посилаючись на Сімейний кодекс України та Конституцію України, які визначають шлюб виключно як добровільний сімейний союз жінки та чоловіка.

Заявники спробували оскаржити ці відмови в національних судах, стверджуючи, що такі дії є дискримінаційними. Проте суди першої, апеляційної та касаційної інстанцій в Україні відхилили їхні позови, визнавши дії органів РАЦС законними. Після вичерпання національних засобів юридичного захисту, у 2014 році чоловіки подали скаргу до ЄСПЛ.

Розгляд та рішення Заявники скаржилися на те, що держава відмовляє їм у праві на шлюб або в будь-якій іншій формі юридичного визнання їхніх стосунків виключно на підставі їхньої сексуальної орієнтації. Вони посилалися на статтю 8 (право на повагу до приватного і сімейного життя), статтю 12 (право на шлюб) та статтю 14 (заборона дискримінації) Європейської конвенції. 1 червня 2023 року ЄСПЛ виніс рішення на користь заявників. Основні висновки Суду:

Відсутність зобов'язання щодо шлюбу: Суд відхилив скаргу за статтею 12, зазначивши, що Конвенція не накладає на держави прямого обов'язку відкривати доступ до інституту шлюбу для одностатевих пар. Порушення статей 8 та 14: ЄСПЛ одноголосно визнав, що Україна порушила заборону дискримінації у поєднанні з правом на приватне і сімейне життя. Дискримінаційний підхід: Суд наголосив, що в Україні різностатеві пари мають вибір між реєстрацією шлюбу та визнанням статусу «фактичного спільного проживання» (який надає певні майнові, спадкові та інші права), тоді як одностатеві пари позбавлені взагалі будь-якої форми правового захисту. ЄСПЛ не знайшов жодних обґрунтованих причин для такої різниці у ставленні. Позитивний обов'язок держави: Спираючись на попередню практику (зокрема, справи Оліарі та інші проти Італії та Федотова та інші проти Росії), Суд підтвердив, що Україна має позитивне зобов'язання створити нормативно-правову базу, яка б дозволила одностатевим парам отримати належне юридичне визнання та захист їхніх стосунків.

Суд зобов'язав Україну виплатити кожному із заявників по 5,000 євро компенсації за моральну шкоду.

Значення та наслідки

Згідно зі статтею 46 Європейської конвенції, рішення ЄСПЛ є обов'язковими для виконання. Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», українські суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права. Справа «Маймулахін і Марків проти України» мала вплив на правові та судові процеси в державі, зокрема в контексті європейської інтеграції України:

Рішення стало ключовим аргументом для реєстрації законопроєктів про цивільні партнерства у Верховній Раді України (зокрема, проєкту Закону № 9103 «Про інститут реєстрованих партнерств» та проєкту Закону № 12252 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо приведення їх у відповідність до вимог статей 8 та 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Європейської конвенції з прав людини) та Регламенту Ради (ЄС) 2016/1104 про впровадження посиленої співпраці у сфері юрисдикції, застосовного законодавства та визнання та виконання рішень у справах майнових наслідків зареєстрованих партнерств»). 14 травня 2025 року урядом України було схвалено дорожню карту під час вступу до ЄС, зокрема п. 3.11 передбачено розроблення та прийняття закону, який визначає правовий статус реєстрованих партнерств.ДОРОЖНЯ КАРТА З ПИТАНЬ ВЕРХОВЕНСТВА ПРАВА 25 лютого 2026 року Верховний Суд у справі Кіся та Левчука ухвалив знакове рішення, яке підтвердило встановлення факту спільного проживання одностатевої пари однією сім'єю (фактичні шлюбні відносини). Виконання цього рішення перебуває під посиленим наглядом Комітету міністрів Ради Європи. У березні 2026 році Міністерство юстиції України офіційно послалося на справу Маймулахіна і Марківа, критикуючи проєкт нового Цивільного кодексу за ігнорування прав одностатевих пар, наголосивши, що це створює перешкоди в переговорному процесі щодо вступу України до ЄС.Лист Міністерства юстиції до Верховної Ради щодо проєкту нового Цивільного кодексу (законопроєкт №14394). Сторінки 172-174

Див. також

Права ЛГБТК у Європейському Союзі Права ЛГБТ в Україні Одностатеві шлюби в Європі Одностатеві шлюби в Україні Цивільні партнерства в Україні

Справа Кіся та Левчука Оліарі та інші проти Італії Федотова та інші проти Росії Якуб Купряк-Троян і Матеуш Троян проти Воєводи Мазовецького

Коман та інші проти Генеральної інспекції з питань імміграції та Міністерства внутрішніх справ

NH проти Associazione Avvocatura per i diritti LGBTI – Rete Lenford

Посилання

Справа «Маймулахін і Марків проти Укра... | від 01.06.2023

Примітки