Справа Якуба Купряка-Трояна та Матеуша Трояна проти Воєводи Мазовецького (2025) – знакове історичне рішення Європейського Суду Справедливості, яке постановило, що одностатевий шлюб, укладений в одній державі-члені Європейського Союзу, має бути визнаний у всіх державах-членах Європейського Союзу., November 2025
У рішенні Великої палати Європейського Суду Справедливості, прийнятому одноголосним голосуванням 13 голосами проти 0, було встановлено, що як Договір про функціонування Європейського Союзу, так і Хартія основних прав Європейського Союзу гарантують основоположне право одностатевої пари, яка уклала одностатевий шлюб в одній з держав-членів Європейського Союзу, на визнання їхнього одностатевого шлюбу в усіх державах-членах Європейського Союзу.
Це рішення є продовженням справи Європейського Суду Справедливості 2018 року у справі «Коман та інші», яка підтвердила право на проживання в державах-членах ЄС для подружжя громадянина ЄС, яке здійснює своє право на свободу пересування, і якщо шлюб був законно укладений у державі-члені ЄС.
Право Стаття 21 ДФЄС визначає, що «кожен громадянин Союзу має право вільно пересуватися та проживати на території держав-членів».
Директива № 2004/38/ЄС (Директива про права громадян або Директива про вільне пересування) визначає це право. Вона надає таку ж свободу членам сімей громадян Союзу (включаючи подружжя), навіть якщо вони не є громадянами держави-члена ЄС. «Члени сім’ї» (стаття 2(2)) включають подружжя, зареєстрованого партнера, дитину віком до 21 року або дитину чи батьків, що перебувають на утриманні (громадянина Союзу або партнера). Існує друга категорія «будь-який інший член сім’ї», який може бути включений на розсуд національного законодавства.
Хартія основних прав Європейського Союзу підтверджує свободу пересування та проживання (стаття 45), а також гарантує право на повагу до приватного та сімейного життя (стаття 7), гарантує право на шлюб (стаття 9) та забороняє дискримінацію за ознакою, серед інших, статі та сексуальної орієнтації (стаття 21).
Передумови Матеуш Троян, громадянин Польщі, одружився у 2018 році в Німеччині з громадянином Польщі та Німеччини Якубом Купряком-Трояном, де . Пара хотіла переїхати до Польщі та подати свідоцтво про шлюб до місцевого суду, але керівник Варшавського РАЦСу відмовив їм через конституційну заборону одностатевих шлюбів. Пара безуспішно оскаржила відмову перед губернатором Мазовецького воєводства, а потім у Воєводському адміністративному суді у Варшаві, стверджуючи про визнання на тій підставі, що обидві країни є членами ЄС. Після звернення до Верховного адміністративного суду Польщі суд передав справу до Європейського суду для отримання роз'яснень щодо тлумачення статті 20(2)(a) та статті 21(1) ДФЄС, тлумачених у світлі статті 7 та статті 21(1) Хартії . Рішення ґрунтується на справі Коман проти Генеральної інспекції з питань імміграції Міністерства внутрішніх справ [Румунія] , яка була розглянута у 2018 році. Тим не менш, у ньому також цитуються справи, розглянуті ЄСПЛ:
Андерсен проти Польщі (2025) щодо реєстрації іноземного свідоцтва про шлюб та практичних труднощів, пов'язаних з невизнанням (таких як необхідність звернення за судовим захистом для звичайних потреб, існування в юридичній невизначеності, та вимушена корекція поведінки для забезпечення альтернативного юридичного визнання), що впливають на нерезидента Польщі, Формела проти Польщі (2024) щодо зобов'язання держави забезпечити заявникам спеціальну правову базу, що передбачає визнання та захист їхніх союзів, Пшибишевська та інші проти Польщі (2023) щодо визнання цивільних партнерств у Польщі, подібне до справ Оліарі проти Італії та Федотова проти Росії, але стосується Польщі.
Преюдиційний запит Преюдиційний запит, переданий Верховним адміністративним судом Польщі до Європейського Суду Справедливості 23 листопада 2023 року, було таким:
Рішення Слухання відбулося 3 грудня 2024 року. Генеральний адвокат Жан Рішар де ла Тур надав свою офіційну думку 3 квітня 2025 року. Суд дотримувався цієї думки та 25 листопада 2025 року у Великій палаті виніс таке рішення:
Наслідки Згідно з рішенням, Польща, Румунія, Болгарія та Словаччина, які є державами-членами ЄС, що зберігають конституційні заборони на одностатеві шлюби та не ведуть певної форми реєстрації цивільного партнерства чи одностатевих пар, повинні визнавати одностатеві шлюби, законно укладені в інших державах-членах. Це рішення не вимагає від жодної держави-члена дозволяти укладати одностатеві шлюби.
Див. також
Права ЛГБТК у Європейському Союзі Одностатеві шлюби в Європі Шальк і Копф проти Австрії (справа Європейського суду з прав людини 2010 року) Коман та інші проти Генеральної інспекції з питань імміграції та Міністерства внутрішніх справ (справа Європейського суду 2018 року) Оберґефел проти Годжеса (справа Верховного суду США 2015 року) NH проти Associazione Avvocatura per i diritti LGBTI – Rete Lenford
Примітки