Рафаїл Львович Аро́нов (19 червня (1 липня) 1897, місто Ромни, Полтавська губернія, нині Сумська область — 13 травня 1957, Миколаїв) — інженер-електрик. Доктор технічних наук (1939), професор (1939).
Життєпис Закінчив Харківський університет (1919) та Харківський технологічний інститут (1924), де викладав фізику.
Працював інженером Дослідницького бюро Харківського електромеханічного заводу та одночасно читав лекції у вечірньому технікумі. Керував проєктуванням і будівництвом Центральної заводської лабораторії. Займався налагодженням електрообладнання, що випускалися заводом. Під його керівництвом випробувано й запущено 2 електричні печі на заводі «Електросила» у Харкові.
Від 1925 року працював у Харківському технологічному інституті, читав курс лекцій з електротехніки. Від 1930 року — у Харківському електромеханічному інституті: доцент, від 1939 року — професор; у 1938—1950 роках — завідувач кафедри електрифікації промислових підприємств.
У 1930—1935 роках займався питаннями електроавтоматичного управління промисловим устаткуванням та налагодженням нового складного обладнання, зокрема першого радянського блюмінга (1931) і автоматизованим завантаженням доменної печі (1932).
У 1950—1957 роках завідував кафедрою електрообладнання суден Миколаївського кораблебудівного інституту, де ініціював відкриття спеціальності «електрообладнання кораблів».
Основні праці
Электрооборудование промышленных приводов. Москва, 1934, 1-е вид.; 1936, 2-е вид. Автоматическое управление электроприводами. Элементы схем и их комбинирование. Москва, 1935. Электрооборудование промышленных приводов. Харків, 1936 Методы расчетов тепловых процессов в активных материалах электротехнических конструкций. Харків, 1938. Магнитное реле времени. Москва, 1948.
Джерела
Аронов Рафаїл Львович — Бібліотека НТУ «ХПІ»
Література Бугаенко Б. А. и др. Николаевский кораблестроительный: Очерк истории института — університета. Николаев, 1995.