Історичні спостереження комет у Китаї є найповнішими та найточнішими з наявних тепер, починаючи з античного та середньовічного періодів, і охоплюють понад два тисячоліття. Перші записи починаються принаймні від 613 року до нашої ери, а можливо, за кілька століть до цього. Існують безперервні записи аж до XIX століття, з використанням практично однакових методів протягом усього періоду. Точність китайських даних неперевершена в стародавньому світі. Західні спостереження поступалися за точністю китайським до XV століття, а в деяких аспектах і до XX століття.

Комети спостерігали дуже детально через їхнє астрологічне значення. Однак ці спостереження виявились дуже корисними для сучасних астрономів. Їхня точність достатня, щоб дозволити розрахувати елементи орбіти, і сучасні астрономи зробили це для багатьох комет. Примітно, що за допомогою китайських записів вдалося вивчити давню орбіту комети Галлея, що неможливо було зробити виключно на основі сучасних даних через близький проліт комети повз Землю в IX столітті. Такі близькі прольоти призводять до різких змін орбіт комет, і давні зміни такого роду неможливо точно змоделювати на основі сучасних даних про орбіту комети.

Китайські записи

Давньокитайські записи спостережень комет є найповнішими записами в історії астрономії. Вони набагато повніші, ніж європейські спостереженняNeedham, p.430. Найдавніше підтверджене спостереження комети в Китаї датується 613 роком до нашої ериStephenson and Yau, p. 30, але також існує можливе спостереження комети Галлея у 1059 році до нашої ериXu, Pankenier & Jiang, p. 107. Однак це може бути не фактичне спостереження, а результат пізнішого зворотного розрахункуNeedham, p. 408.

У ранніх записах комети називають бейсінгами (, «кущиста зоря» або «сяюча зоря»Yeomans, Rahe & Freitag, p. 71 за Йомансом та ін.). Також розрізняють бейсін та хвейсін (, «зоря-мітла»), тобто комети без хвоста та з хвостом, відповідно (мітла тут є метафорою хвоста). Китайські астрономи першими помітили, що хвости комет спрямовані від Сонця. Вони знали про це щонайменше до 635 року нашої ери, за багато століть до того, як це явище усвідомили на Заході. Інші описові китайські назви комет включають саосін (掃星, «зоря, що стрімко рухається»), тяньчань (天攙, «небесний супровідник»), фенсін (篷星, «зоря, що пливе»), чансін (長星, «довга зоря») та чжусін (燭星, «зоря — полум'я свічки»).

Китайські записи не лише найповніші з давніх часів, а й найточніші, часто з точністю до пів градуса за прямим сходженням. Західні вимірювання не могли перевершити їх за точністю аж до XV століття: у 1456 році нашої ери Паоло Тосканеллі відстежив рух комети Галлея з точністю до частки градуса.

Визначення часу спостереження в Китаї дещо проблематичнішим. Це може бути дуже важливим для швидкорухомих об'єктів, як-от комети. Однак дати відомі, і час можна оцінити з точністю до однієї-двох годин, враховуючи, коли китайські спостерігачі мали сприятливі умови спостереженьStephenson & Yau, p. 32. Комети, які насправді мають хвіст, можуть бути описані як «бейсінги», коли вони перебувають в опозиції, і хвіст не видноNeedham, p. 431.

Китайські записи яскравості комет перевершують західні спостереження аж до XX століття, принаймні у питанні ретельного запису яскравостей.

Список записів Наведені нижче документи містять суттєві спостереження кометами. Багато інших місцевих документів містять корисну інформацію та були включені до різних збірників.

Ранні джерела

«Чуньцю», аннали держави Лу, традиційно приписувані Конфуцію. «Історичні записи», перша вичерпна історія Китаю, написана Симою Цянем. «Книга Вей», офіційна історія династії Вей. Книга містить лише стислу інформацію з нині втрачених офіційних записів астрономів, але, тим не менш, має досить точні дані.

Збірки Астрономічний текст, знайдений у гробниці № 3 у Мавандуї, містить зображення та описи 29 різних комет. Описи часто містять назву комети, нотатки про її появу та пов'язане з нею передвістя, зазвичай військовеLoewe, pp 67–8, але не містять детальних дат спостережень комет. Цей текст можна з упевненістю датувати роком до 168 року до н. е., — дати створення гробниці. Він може бути пов'язаний з подібним астрономічним текстом з тієї ж гробниці, який детально описує рух планет протягом сімдесяти років, що закінчуються 177 роком до н. е.Loewe, p 65

, збірка XIII століття, складена , містить список комет до 1222 року нашої ери. Різні європейські автори використовували цей список як основу для своїх власних списків, починаючи з , який переклав його з китайської мови, а пізніше розширив список до 1644 року нашої ери. Найповніший європейський список опублікував Джон Вільямс (1797—1874) у 1871 році. Список Вільямса містить 372 комети з 613 року до н. е. до 1621 року нашої ери. Китайська збірка, опублікована в 1988 році, «Комплексна колекція давньокитайських астрономічних записів» (Zhongguo gudai tianxiang jilu zongji), містить понад 1000 спостережень кометXu, Pankenier & Jiang, pp. 107, 109.

Важливість для сучасних астрономів Китайські записи мають певне значення для сучасної науки, оскільки вони дозволяють астрономам визначати минулі орбіти та яскравості комет. Це важливо, оскільки орбіти комет не завжди повністю регулярні. Вони можуть змінюватися гравітаційними збуреннями планет. Без давніх записів такі минулі зміни було б дуже важко визначити. Особливістю китайських записів, яка робить їх особливо корисними для сучасних науковців, є високий ступінь узгодженості методів спостереження та запису протягом дуже тривалого періоду. Китайські астрономи все ще використовували спостереження неозброєним оком у 1835 році, — задовго після винаходу телескопа.

Орбіти близько сорока комет були розраховані виключно на основі давніх китайських записів. Браян Марсден, спираючись на китайські та інші спостережні давні, припустив, що Велика комета 1106 року була попередньою появою комети Ікея — СекіHo, p. 151. Комета Ікея — Секі належить до сім'ї комет Крейца. Вважають, що всі вони виникли внаслідок розпаду великої батьківської комети. Кілька раніше невідомих представників цієї сім'ї були знайдені в китайських записахStrom, p. L17.

Комета Галлея Китайські спостереження комети Галлея мають особливе значення для астрономів через важливу історичну роль цієї комети. Найдавніше підтверджене спостереження відбулося у 240 році до н. е. (у «Записах великого історика»)Stephenson & Yau, p. 31, а після 164 року до н. е. записи появ комети Галлея вже були неперервнимиYeomans, Rahe & Freitag, p. 62. Комета, яку спостерігали в 467 році до нашої ери, можливо, була кометою Галлея, але інформації для впевненості у цьому недостатньо. Найточніші записи про комету Галлея починаються з 12 року до н. е.

У 1843 році інженер і синолог переклав китайські записи про комети. Астроном Джон Рассел Гайнд зауважив, що минулі появи комети Галлея, починаючи з 12 року до нашої ери, у більшості випадків узгоджуються з цими китайськими записами.

Комп'ютерні розрахунки минулого руху комети Галлея за допомогою чисельного інтегруванняYeomans & Kiang, 1981 не вдається продовжити в минуле далі 837 року н. е., оскільки дуже близький проліт повз Землю робить розрахунок орбіт до цього часу занадто неточним. Використання китайських записів для 837, 374 та 141 років н. е. дозволяють розрахувати орбіту комети Галлея до 1404 року до нашої ери.

Дослідження історичних змін яскравості комети Галлея також проводять з використанням давньокитайських даних. До появи комети Галлея в 1910 році на Заході не було регулярних записів яскравості комети. Китайські ж записи майже повні з 12 року до н. е. й до 1835 року н. е.

Комети в китайській астрології Давньокитайська астрологія надавала великого значення небесним знаменням, а комети були важливим знаком, завжди катастрофічнимSchafer, pp 108–9. Згідно з теорією У-сіна, комети вважали ознакою дисбалансу інь та янNeedham, p. 32. Китайські імператори спеціально наймали спостерігачів для спостереження за ними. В результаті було прийнято деякі важливі рішення. Наприклад, імператор Жуй-цзун зрікся престолу після появи комети 712 року н. е.

Вважалося, що комети мають військове значення. Наприклад, розпад комети 25 січня 35 року н. е. інтерпретували як передвістя знищення , генералом імператора Ґуана УLoewe, p. 83.

Примітки

Література

Needham, Joseph, Science and Civilisation in China: Volume 3, Mathematics and the Sciences of the Heavens and the Earth, Cambridge University Press, 1959 .

Stephenson, Richard; Yau, Kevin, «Oriental tales of Halley's Comet», New Scientist, vol. 103, no. 1423, pp. 30–32, 27 September 1984 Strom, R., «Daytime observations of sungrazing comets in Chinese annals», Astronomy & Astrophysics, vol. 387, no. 2, pp. L17-L20, May 2002. Williams, John, Observations of Comets from B.C. 611 to A.D. 1640: Extracted from the Chinese Annals, Strangways and Walden, 1871 . Xu, Zhentao; Pankenier, David W.; Jiang, Yaotiao, East-Asian Archaeoastronomy, CRC Press, 2000 . Yeomans, Donald K.; Kiang, Tao, «The long-term motion of comet Halley» , Monthly Notices of the Royal Astronomical Society, vol. 197, iss. 3, pp. 633–646, 11 March 1981.