«Книга нерухомих зір» ( , буквально «Книга форм зір») — астрономічний текст, написаний Абд аль-Рахманом аль-Суфі близько 964 року or Book of the constellations, or fixed stars Library of Congress. World Digital Library.. Книга була створена після перекладацького руху IX століття й була написана арабською мовою, поширеною серед вчених на всіх ісламських територіях, хоча сам автор був персом. Це була спроба створити синтез вичерпного зоряного каталогу з «Альмагесту» Птолемея (книги VII та VIII) з місцевими арабськими астрономічними традиціями визначення сузір'їв (зокрема, арабською системою сузір'їв Анва). Автограф оригінального рукопису втрачений, однак книга зберіглась у пізніших копіях.
Історичний контекст
Трактат був написаний у перському місті Шираз для покровителя та еміра буїдів Адуда ад-Даули. Хоча аль-Суфі забезпечив правильність своїх розрахунків довгот лише для 964 року, праця залишалася дуже впливовою, функціонуючи як стандартний текст з арабської астрономії, яким користувалися на всіх ісламських територіях та який копіювали протягом багатьох століть після її створення. Оскільки праця була правильною лише для одного 964 року, «Книга нерухомих зір» мала служити ширшій освітній меті, а не займатися математичними технічними аспектами астрономії.
«Книга нерухомих зір» відображає інтереси ісламських вчених кінця IX—XI століть, коли після перекладу елліністичних текстів з грецької на арабську мову ісламські астрономи та астрологи зосередилися на аналізі, критиці та вдосконаленні геометричних моделей Птолемея. Середньовічні ісламські астрономи також черпали знання з санскритських та середньоперських джерел, вивчаючи за ними методи обчислення положення небесних тіл та створення таблиць для руху Сонця, Місяця та п'яти відомих планет. У контексті цього переходу до спостережної та теоретичної астрономії, започаткованого перекладацьким рухом, і враховуючи, що сам аль-Суфі був астрономом-спостерігачем, «Книга нерухомих зір» є важливою компіляцією й переглядом класичних античних знань, першоюкомпіляцією такого роду. Також вона є одним із найдавніших збережених прикладів візуального зображення небесних тіл, які можна спостерігати неозброєним оком.
Інтерес до каталогізації зір частково пов'язаний з ісламською релігійною традицією. Іслам вимагає знаходити напрямок на Мекку, щоб молитися в цьому напрямку, а також визначати правильний час для молитви. Окрім цих щоденних вимог, під час свята Рамадан треба також знати моменти сходу й заходу сонця для посту, а також розташування місяця на початку кожного місяця.
«Книга нерухомих зір» також слідує загальній тенденції до збільшення виробництва ілюстрованих рукописів. Це один із найстаріших збережених трактатів такого роду. Це не означає, що цей текст був першим будь-коли створеним ілюстрованим рукописом, оскільки було знайдено й досліджено багато давніших ілюстрованих фрагментів, зокрема Фустатські фрагменти — ілюстровані клаптики пергаменту, знайдені під час розкопок у Фустаті, або Старому Каїрі. Ці фрагменти стилістично можна віднести до періоду Фатимідів (969—1171), тому існування астрономічних ілюстрацій можна датувати за багато років до створення «Книги нерухомих зір»Hoffman, Eva R. «The Beginnings of the Illustrated Arabic Book: An Intersection between Art and Scholarship». Muqarnas, vol. 17, 2000, pp. 37–52. . Accessed 17 Oct. 2020..
Збільшення кількості ілюстрованих рукописів також пов'язане з появою паперу в ісламському світі в Х столітті. Збільшення доступності паперу, який був набагато дешевшим за пергамент, стимулювало виробництво книг в ісламському світіBloom, Jonathan M. «The Introduction of Paper to the Islamic Lands and the Development of the Illustrated Manuscript.» Muqarnas 17 (2000): 17-23. Accessed October 25, 2020. doi:10.2307/1523287..
Зміст Книга була ретельно ілюстрована, а також містила описи зір, їхнього положення (скопійованого з «Альмагесту» Птолемея зі збільшеними на 12°42' довготами для врахування випередження рівнодення), їхньої зоряної величини та кольору. Примітно, що аль-Суфі вдосконалив систему вимірювання яскравості зір Птолемея. Замість двох категорій яскравості («більш яскрава» та «менш яскрава») аль-Суфі використовував три: асгара (менша), акбаре (більша) та азаме (набагато більша). Іхсан Хафез знайшов у роботі аль-Суфі 132 зорі, про які не згадував Птолемей.
Результати аль-Суфі, як і в «Альмагесті» Птолемея, були поділені за сузір'ями. Для кожного сузір'я автор надав два дзеркально відображені малюнки, один ззовні небесного глобуса, а інший зсередини. Міркування аль-Суфі полягало в тому, що спостерігач може заплутатись, якщо побачить на глобусі малюнок, який відрізняється від того, що він бачить на небі. Це свідчило про використання книги як навчального посібника. Персіс Беркеламп стверджує, що сузір'я у кожній дзеркальній парі трохи відрізнялись, щоб заохотити студентів уважно вивчати рукопис. +Список зображених сузір'їв: Північні сузір'я Зодіак Південні сузір'я Мала Ведмедиця Овен Кит Велика Ведмедиця Телець Оріон Дракон Близнята Ерідан Цефей Рак Заєць Волопас Лев Великий Пес Північна Корона Діва Малий Пес Геркулес Терези Корабель Арго Ліра Скорпіон Гідра Лебідь Стрілець Чаша Кассіопея Козоріг Ворон Персей Водолій Центавр Візничий Риби Вовк Змієносець і Змії Жертовник Стріла Південна Корона Орел Південна Риба Дельфін Пегас Малий Кінь Андромеда Трикутник
Структура
Вступ
У вступі аль-Суфі присвячує твір своєму покровителю Адуду ад-Даулі та окреслює джерела, які він використовував для написання книги. Ці джерела, включно з низкою трактатів, які зараз втрачені, служать важливими показниками тогочасних знань. Наприклад, у вступі згадані імена Ібн Кунаса, , Абу Ханіфи ад-Дінавері та їхні трактати про доісламські бедуїнські традиції, жоден з яких дотепер не зберігся.
Розділи «Книга нерухомих зір» розповідає про 48 сузір'їв Птолемея, описаних в «Альмагесті», з окремим розділом, присвяченим кожному окремому сузір'ю. Кожен розділ поділено на 4 підрозділи.
Сузір'я Птолемея Кожен розділ починається з опису зазначеного сузір'я та зір, що складають кожну групу, таким чином відхиляючись від «Альмагесту», зосередженого на описі іконографічного походження контуру кожного сузір'я в грецькій міфології. Тут аль-Суфі часто критикує Птолемея за те, що той надавав пріоритет контуру сузір'я над фактичними зорями в ньому й залишив деякі зорі поза увагою. Таким чином аль-Суфі визначає межі кожного сузір'я.
Традиційні арабські сузір'я Аль-Суфі продовжує свій опис зазначеного сузір'я з точки зору доісламських бедуїнських сузір'їв та груп зір, зазначаючи їхні положення відносно сузір'їв Птолемея.
Ілюстрації У цьому розділі аль-Суфі представляє два різні зображення кожного зазначеного сузір'я Птолемея: сузір'я, як його видно на небі з землі, і сузір'я, як воно виглядає на небесному глобусі. Друге зображення можна пояснити описами процесу використання малюнків аль-Суфі: астроном накладав тонкий аркуш паперу на небесний глобус, а потім безпосередньо копіював контури сузір'їв та положення зір з гравюр. Включення цього зображення кожного сузір'я з глобуса також свідчить про те, що «Книги нерухомих зір» були призначені для використання власниками небесних глобусів, і багато збережених глобусів XIII та XIV століть містять твердження, що засвідчують впливовість «Книги нерухомих зір».
Хоча аль-Суфі у своєму вступі називає кілька джерел, які допомогли створити ілюстрації до книги, жоден із цих трактатів чи небесних глобусів не зберігся. Ці ілюстрації є ще одним важливим відхиленням від «Альмагесту», який не містить жодних ілюстрацій.
Зоряний каталог Книга містить вичерпний каталог окремих зір, змінений та розширений порівняно з каталогом "Альмагесту", а також переглянутий список зоряних величин.
Вплив Ця робота мала великий вплив і збереглася в численних рукописах і перекладах. Вважається, що найдавнішим рукописом є MS. Marsh 144 у Бодліанській бібліотеці, датований 1009 роком н. е. Припускали, що це робота сина автора, але зараз цю думку оскаржують, датуючи роботу кінцем XII століття. Тепер найстарішим вважають рукопис MS 2.1198 у музеї Дохи, датований 1125 роком.
У Британській бібліотеці зберігається примірник тринадцятого століття (Or. 5323). Він містить найдавніші відомі описи та ілюстрації того, що автор назвав «маленькою хмаринкою», яка насправді є галактикою Андромеди. Він вказує, що вона лежить перед пащею Великої Риби, арабського сузір'я. Ця «хмаринка», очевидно, була широко відома ісфаханським астрономам, ймовірно, ще до 905 року, і аль-Суфі описує в тексті ці знання. Це була перша спостережувана галактика (на відміну від зоряних скупчень).
Іноді стверджують, що «Книга нерухомих зір» також містить першу відому згадку про Велику Магелланову Хмару, але це, ймовірно, є непорозумінням, й аль-Суфі посилається на якісь зорі на південь від Канопуса, яких він сам не бачив.
Він, ймовірно, також описав зоряне скупчення як «туманну зорю», а також додатковий «туманний об'єкт» у сузір'ї Лисички, — скупчення, яке зараз відоме як скупчення аль-Суфі, «астеризм Коатангера», або Колліндер 399.
Книга була перекладена французькою мовою у 1874 році та частково англійською мовою Іхсаном ХафезомHafez, Ihsan (2010) Abd al-Rahman al-Sufi and his book of the fixed stars: a journey of re-discovery. PhD thesis, James Cook University..
Видання
Текст і французький переклад вступу Суфі, зроблений Ж. Я. Коссеном де Персевалем у «Notices et extraits des manuscrits» XII, Париж, 1831, стор. 236 і далі. Шьєллеруп, «Description des étoiles fixes par Abd-al-Rahman al-Sûfi», Санкт-Петербург, 1874. Повний французький переклад двох пізніх рукописів з вибраними частинами арабською мовою. «Ketāb ṣowar al-kawākeb al-ṯābeta», відредаговано з п'яти рукописів та супроводжено Орузою Ебн аль-Суфі, Хайдарабад, Індія, 1954 (вступ Х. Дж. Дж. Вінтера). Факсимільне видання перського перекладу Насира ад Діна ат-Тусі (Аясофія 2595, автограф, з бібліотеки Улухбека), Тегеран, 1348 Š./1969. Критичне видання перекладу аль-Тусі, зробленого Сейєдом Муеззом ад-Діном Махдаві, Тегеран, 1351 Š./1972. Зоряна номенклатура кастильської версії та італійського перекладу, зробленого з кастильської, була критично відредагована О. Таллгреном, «Los nombres árabes de las estrelas y la transcripción alfonsina», в «Homenaje a R. Menéndez Pidal» II, Madrid, 1925, з «Correcciones y adiciones» у «Revista de filología española» 12, 1925. Італійський переклад відредагував П. Кнехт, «I libri astronomici di Alfonso X in una versione fiorentina del trecento», Сарагоса, 1965. Частковий переклад англійською мовою; Хафез, Іхсан (2010) «Abd al-Rahman al-Sufi and his book of the fixed stars: a journey of re-discovery». Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії, Університет Джеймса Кука.
Галерея
Примітки
Література
Paul Kunitzsch, The Arabs and the Stars: Texts and Traditions on the Fixed Stars, and Their Influence in Medieval Europe (Variorum Reprint, Cs307) Paul Kunitzsch, Arabische Sternnamen in Europa, Wiesbaden, 1959, pp. 230f. Paul Kunitzsch, «Ṣūfī Latinus», Zeitschrift der Deutschen Morgenländische Gesellschaft, 115, 1965, pp. 65–74. Paul Kunitzsch, «Al-Ṣūfī» in: Dictionary of Scientific Biography, XIII, New York, 1976, pp. 149–50. J. Upton, «A Manuscript of „The Book of the Fixed Stars“ by ʿAbd ar-Raḥmān aṣ-Ṣūfī», Metropolitan Museum Studies, 4, 1933, pp. 179–97. E. Wellesz, An Islamic Book of Constellations, Oxford, 1965. H. J. J. Winter, «Notes on al-Kitab Suwar Al-Kawakib», Archives Internationales d'Histoire des Sciences, 8, 1955, pp. 126–33.
Посилання
Bodleian copy of Suwar al-Kawakib al-Thabitah (Book of fixed Stars) Biography of Al Sufi Copy (dated c. 1730) of al-Sufi's Book of the Fixed Stars Ulugh Beg in www.atlascoelestis.com Liber locis stellarum fixarum, 964, manoscritto del 1417 riprodotto il 1730 in www.atlascoelestis.com Pergamenthandschrift M II 141 in www.atlascoelestis.com A page about Muslim Astronomers Al-Sufi's constellations