Айше Кулін (; , Стамбул, Туреччина) — турецька письменниця, журналістка, сценаристка, бібліографка та продюсерка; лавреатка літературної премії імені Саїта Фаїка та премії Спілки письменників Туреччини за найкращий роман.
Біографія Народилася 26 серпня 1941 року в Стамбулі. Її батько, Мухіттін Кулін, босняк за походженням, був одним з перших інженерів-будівельників у столиці, який заснував (DSİ) і незабаром призначений першим директором цього підприємства. Її мати Сітаре Ханим, черкеска, була онукою одного з міністрів економіки Османської імперії.
З літературою та мистецтвом познайомилася у ранньому віці; вона брала уроки живопису у свого близького родича по батьківській лінії, художника Ферруха Башаги, і виросла в родині, де майже всі грали на музичному інструменті.
Успішно закінчила столичний . Після закінчення коледжу одружилася з Мехметом Сарпером та поїхала з ним до Лондона. Навчалася на курсах соціології в Лондонській школі економіки. В шлюбі народила двох дітей. Після розлучення оселилася в Анкарі, де працювала в художній галереї. 1967 року переїхала до Стамбула. Влаштувалася головною редакторкою автомобільного журналу. Того ж року одружилася вдруге, народила ще двох дітей, розлучилася. З 1978 року працювала редакторкою і репортеркою у різних виданнях, а також театральною продюсеркою, артдиректоркою і сценаристкою на телебаченні, в рекламі та кіно.
1984 року випустила збірку оповідань «Güneşe Dön Yüzünü». Оповідання «Gülizar» адаптували «Kirik Bebek» 1986 року. За сценарій до фільму Кулін отримала нагороду від Міністерства культури і туризму Турецької Республіки.
1986 року відзначена премією як найкращий оператор від Асоціації театральних письменників за роботу в телесеріалі «Ayaşlı ve Kiracıları». У 1980-х брала уроки живопису у художника .
1996 року написала біографію турецького співака та композитора Мюніра Нуреттіна Сельчука під назвою «Bir Tatlı Huzur». За оповідання «Foto Sabah Resimleri» ушанована премією Халдуна Танера та премією Саїта Фаїка наступного року.
1997 року Стамбульський факультет комунікації присудив їй звання Письменник року за біографічний роман «Adı: Aylin». Наступного року здобула ту ж нагороду за оповідання «Geniş Zamanlar». У листопаді 1999 року написала роман «Sevdalinka» про Боснійську війну, а 2000 року — біографічний роман «Füreya». У червні 2001 року випустила роман «Köprü» про драматичні події у східних провінціях Туреччини та про те, як вони вплинули на ранню історію республіки. Роман адаптували у телесеріал.
У травні 2002 року вийшов друком її роман «Nefes Nefes'e» про турецьких дипломатів, які врятували життя євреїв під час Голокосту у роки Другої світової війни.
Її романи «Gece Sesleri» і «Türkan» адаптували для телебачення.
У листопаді 2007 року стала амбасадоркою доброї волі ЮНІСЕФ у Туреччині. 2016 року її роман «Nefes Nefese» 2002 року відзначений престижною премією Рима за роман.
Бібліографія
Güneşe Dön Yüzünü, 1984 Bir Tatlı Huzur, 1996 Adı: Aylin, 1997 Geniş Zamanlar, 1998 Foto Sabah Resimleri, 1998 Sevdalinka, 1999 Füreya, 2000 Köprü, 2001 Nefes Nefese, 2002 İçimde Kızıl Bir Gül Gibi, 2002 Babama, 2002 Kardelenler, 2004 Gece Sesleri, 2004 Bir Gün, 2005 Bir Varmış Bir Yokmuş, 2007 Veda, 2008 Sit Nene'nin Masalları, 2008 Umut, 2008 Taş Duvar Açık Pencere, 2009 Türkan, 2009 Hayat — Dürbünümde Kırk Sene (1941—1964), 2011 Hüzün — Dürbünümde Kırk Sene (1964—1983), 2011 Gizli Anların Yolcusu, 2011 Bora'nın Kitabı, 2012 Dönüş, 2013 Hayal, 2014 Handan, 2014 Tutsak Güneş, 2016 Kördüğüm, 2017 Son, 2018 Her Yerde Kan Var, 2019 Hazan, 2021 Taksiii, 2022 Yarın Yok, 2023 Aylardan Kasım Günlerden Perşembe, 2025
Примітки
Посилання