Томітаро Хорії (; 7 листопада 1890 — 23 листопада 1942) — японський воєначальник, генерал-лейтенант.
Біографія Хорії став офіцером піхоти після закінчення 23-го класу Імператорської японської армійської академії в 1911 році. Пізніше його було призначено до штабу Шанхайської експедиційної армії, а на початку 1932 року, під час прелюдії до Другої китайсько-японської війни, він брав участь в інциденті 28 січня.
З 1935 по 1937 рік Хорії був прикомандирований до 12-го піхотного полку, до цього навчаючись в Університеті Васеда. Він став командиром 78-го піхотного полку у 1938 році, після підвищення до полковника роком раніше. У березні 1940 року Хорії отримав звання генерал-майора. Наступного року Хорії був призначений командиром Нанкайського загону (Нанкай-Сітай（南海支隊) 55-ї дивізії , що входила до складу Сил Південних морів. Хорії очолював цю організацію під час японського вторгнення та подальшого захоплення Гуаму з 8 по 10 грудня 1941 року; після цього бою Хорії недовго служив японським військовим губернатором Гуаму.
Під час кампанії в Новій Гвінеї Хорії та його Сили Південних морів були призначені для вторгнення в Порт-Морсбі, але були повернуті назад після того, як військово-морські сили, що супроводжували, були атаковані союзними військами під час битви в Кораловому морі. Потім японці планували сухопутну атаку, щоб захопити місто, просуваючись з північного узбережжя. У липні 1942 року вони висадилися на встановлених плацдармах у Буні, Гоні та Санананді. Це ознаменувало початок кампанії Кокода-Трак. Сили Південних морів під командуванням Хорії просунулися, використовуючи Кокода-Трак, щоб перетнути суворий хребет Оуен-Стенлі.
До 16 вересня, після важких боїв проти невеликих сил австралійської армії, командування Хорії просунулося до Іорібайви і було достатньо близько, щоб побачити вогні Порт-Морсбі. З огляду на невдачі на Гуадалканалі, японське командування вирішило, що не може підтримувати обидві битви, і 23 вересня Хорії отримав наказ відвести свої війська на Кокодський шлях, доки не буде вирішено питання на Гуадалканалі. Було передбачено обмежене забезпечення для поповнення запасів сил Хорії, і на цей час ситуація досягла кризи. 26 вересня японці почали відступати з лінії фронту. Вони вели добре організований ар'єргардний відступ через хребет Оуен-Стенлі, будучи переслідуваними австралійськими військами.
Сили Хорії були сильно виснажені через брак постачання, але в Ойві, поблизу північного кінця Кокодського шляху, сили Хорії отримали як поповнення запасів, так і підкріплення. Японці сильно постраждали в битві навколо Ойві-Горарі з 4 по 11 листопада, і добре організований відхід, який був запланований, швидко перетворився на розгром. 16 листопада австралійці перетнули річку Кумусі біля Вайропі та тепер були приблизно за 65 км (40 миль) від Буна-Гони.
Повінь заблокувала відступ сил Хорії. Хорії вирішив сплавитися по річці з невеликою групою, щоб швидше дістатися позицій Буна-Гони, яким загрожував наступ австралійців. З узбережжя чулася стрілянина. Коли пліт зачепився за дерева, він сів на каное, яке знайшов на березі річки. Каное знесло в море, і воно перекинулося під час шторму. Хорії потонув, але його ординарець вижив, щоб повідомити про його смерть. Хорії був посмертно підвищений до генерал-лейтенанта.
Нагороди
Знак Асоціації найближчих родичів загиблих солдатів Пам'ятна медаль вступу на престол імператора Сьова Медаль Китайського інциденту 1937 Інші медалі Орден Вранішнього Сонця 3-го класу Орден Священного скарбу 2-го класу Знак командира
Примітки
Література
Посилання