У Європейській конвенції з прав людини стаття 2 захищає право на життя. Стаття містить обмежений виняток для випадків законних страт і визначає суворо контрольовані обставини, за яких позбавлення життя може бути виправданим. Згодом Суд постановив, що стаття 2 більше не дозволяє смертну кару і що вона суперечить статті 3. Тому жодна держава-учасниця Конвенції не може вдаватися до смертної кари, незалежно від того, чи ратифікувала вона Протокол № 13.

Європейський суд з прав людини зазначив, що «стаття 2 є одним із найважливіших положень Конвенції».McCann & Others v UK 21 EHRR 97. Зобов’язання держави за статтею 2 складаються з трьох основних аспектів: обов’язку утримуватися від незаконного позбавлення життя; обов’язку розслідувати підозрілі смерті; та за певних обставин, позитивного зобов’язання вживати заходів для запобігання втратам життя, яких можна уникнути.

Текст

Позбавлення життя Перший і найочевидніший обов'язок за статтею 2 полягає в тому, щоб держава через своїх уповноважених осіб утримувалася від права на позбавлення життя. Суд спочатку розглянув зобов'язання, що покладаються на статтю 2, у справі Макканн та інші проти Сполученого Королівства, порушеній родичами трьох осіб, застрелених членами SAS на Ґібралтарі.McCann & Others v UK 21 EHRR 97.

Ця справа накладає два зобов'язання на державу:

Провести повне, відкрите та прозоре розслідування причин позбавлення життя державними органами. Це має бути публічним, незалежним та за участю членів сімей жертв (R (Amin) проти SOS Home Dept).R (Amin) v Secretary of State for the Home Department UKHL 51. Позитивний обов'язок утримуватися від незаконного вбивства, краще виражений як «обов'язок командування, контролю та навчання», тобто забезпечити високу підготовку та постійний нагляд тих, хто позбавляє життя (наприклад, поліцейських стрільців).

Якщо держава не виконала цих зобов'язань, то це діяння буде визнано незаконним убивством. Додаткові справи з цього питання: Kelly and Others v UK; Osman v UK; McKerr v UK; Jordan v UK; Shanaghan v UK; та R(Amin) v власне SOS Home Dept.Kelly and Others v The United Kingdom 30054/96 ECHR.Osman v The United Kingdom (1998) Case No: (87/1997/871/1083)McKerr v The United Kingdom 28883/95 ECHR.Jordan v the United Kingdom 24746/94 ECHR.Shanaghan v The United Kingdom 37715/97 ECHR.R (Amin) v Secretary of State for the Home Department UKHL 51.

Позитивний обов'язок захищати життя за певних обставин Стаття 2 тлумачиться як така, що включає позитивний обов'язок держави забезпечувати вжиття превентивних заходів для захисту громадян. Провідною справою з цього питання є справа «Осман проти Сполученого Королівства», яка скасувала рішення суду Сполученого Королівства у справі «Гілл проти Західного Йоркширу» щодо того, що державні органи не могли бути визнані недбалими, якщо вони зробили все, що можна було б розумно від них очікувати, щоб уникнути безпосереднього та реального ризику для життя.Hill v Chief Constable of West Yorkshire UKHL 12, AC 53.Osman v The United Kingdom (1998) Case No: (87/1997/871/1083) Чи зробили це органи влади, вирішується в кожному окремому випадку. У справі «Осман проти Сполученого Королівства» позивач стверджував, що поліцейські органи мали бути більш уважними до нав'язливої поведінки Педжета-Льюїса та його нападів на їхнього сина, проте було встановлено, що ризику загрози життю не було.

Деякі справи встановлюють додаткові зобов'язання для держав. Наприклад, справа LCB проти Сполученого Королівства встановлює позитивне зобов'язання для держав вживати «належних заходів для захисту життя тих, хто перебуває під їхньою юрисдикцією».LCB v The United Kingdom ECHR Case no. 14/1997/798/1001. Справа стосується скарги заявниці щодо нездатності контролювати радіаційний вплив її батька, який був військовослужбовцем, присутнім під час ядерних випробувань на острові Різдва в 1957/58 роках; у заявниці в дитинстві діагностували лейкемію, і з того часу у дітей цих ветеранів виявили велику кількість випадків раку. Вона стверджувала, що держава не попередила її батьків про ризик для її здоров'я, спричинений опроміненням її батька, і що вони не контролювали рівні опромінення її батька, тим самим порушуючи статтю 2 Конвенції. Було визнано, що тут не було порушення статті 2.

Аналогічно, у справі Öneryildiz проти Туреччини, Велика палата також наголосила на позитивному зобов'язанні держави вживати «належних заходів для захисту життя осіб, які перебувають під її юрисдикцією, для цілей статті 2», а також заявила, що на захист статті 2 «можна покладатися у зв'язку з експлуатацією місць збору відходів з огляду на потенційні ризики».Öneryildiz v Turkey 48939/99 ECHR 657 Тому небезпечна промислова діяльність повинна регулюватися, ліцензуватися та контролюватися.

У справі Макараціс проти Греції ці зобов'язання ще більше посилюються, і держава повинна мати механізми для стримування злочинів проти людей.Makaratzis v Greece (2005) 41 E.H.R.R. 49. Спочатку це стосувалося використання вогнепальної зброї. Хоча суд визнав оборонні переваги володіння зброєю, він виявив набагато більшу загрозу в її неконтрольованому використанні. Ця справа підкреслила, що стаття 2 охоплює не лише навмисне вбивство, а й випадки застосування сили, яка може ненавмисно вбити. Це було визнано порушенням, оскільки хаотичне використання зброї поліцією поставило під загрозу життя заявника.

Профілактичні заходи для захисту життя Критерії позитивних зобов'язань, які зараз називаються зобов'язанням Османа, як це встановлено у справі Осман проти Сполученого Королівства, використовувалися в наступних випадках:Osman v The United Kingdom (1998) Case No: (87/1997/871/1083)

Гонгадзе проти України – Суд встановив порушення обов’язку вживати запобіжних заходів, виходячи зі скарг заявниці на те, що відповідно до статей 2 та 3 Конвенції держава не захистила життя її чоловіка від поліцейських, які були причетні до його зникнення та вбивства.Gongadze v Ukraine 34056/02 ECHR. Аккоч проти Туреччини – Чоловік заявниці отримував погрози переслідування та вбивства, про які повідомлялося, але вони були проігноровані, після чого його було застрелено.Akkoç v Turkey 22947/93 and 22948/93 ECHR. Було порушення критеріїв Османа, оскільки органи влади не виконали свого позитивного зобов'язання захищати його, коли його життя було під загрозою, порушивши статтю 2 Конвенції.Osman v The United Kingdom (1998) Case No: (87/1997/871/1083)

Зобов'язання в справі Османа також поширюється на осіб, які перебувають під вартою. Деякі приклади цього включають:Osman v The United Kingdom (1998) Case No: (87/1997/871/1083)

Едвард проти Сполученого Королівства – Було відмовлено у передачі інформації щодо психічного стану ув’язненого, а також не забезпечено захист співкамерника, якого потім вони вбили.Edward v The United Kingdom 46477/99 ECHR. У справах про утримання під вартою на державу покладається дуже високий тягар доказування того, що вона вжила розумних заходів для захисту ув’язнених, що перебувають під вартою. Кінан проти Сполученого Короліства – Висловив ідею про необхідність вжиття превентивних заходів для догляду та нагляду за ув’язненими, схильними до самогубства.Keenan v The United Kingdom 27229/95 ECHR. Сауд проти Франції – У цій справі психічно хвору особу було заарештовано з застосуванням надзвичайної сили та утримувано протягом тридцяти хвилин, що спричинило її смерть від асфіксії.Saoud v France 9375/02 ECHR. Органи влади мали обов'язок захищати його здоров'я як особи, яку щойно заарештували, що включає надання медичної допомоги за потреби.

У сфері охорони здоров'я зобов'язання існує невизначеною мірою, як зазначено у справі «Кіпр проти Туреччини».Cyprus v Turkey 25781/94 ECHR Хоча порушення не було встановлено, суд визнав зобов'язання держав захищати життя в межах своєї юрисдикції, не відмовляючи в медичному обслуговуванні, яке надається населенню загалом.

Обов'язок розслідувати підозрілі смерті Зобов'язання за статтею 1 щодо забезпечення прав, гарантованих Конвенцією, у поєднанні із зобов'язанням за статтею 3, викладеним у Конвенції про трудові відносини, вживати «належних заходів» для захисту життя, створює загальний обов'язок розслідувати неприродні смерті з метою притягнення до відповідальності та запобігання порушенню права на життя, передбаченого статтею.LCB v The United Kingdom ECHR Case no. 14/1997/798/1001.

Розслідування має бути ефективним, незалежним та оперативним. Обов'язок розслідувати ще сильніший, якщо смерть настала, поки особа перебувала під вартою держави. Провідним авторитетним джерелом з цього питання є справа Салман проти Туреччини (2000).Salman v Turkey (2002) 34 E.H.R.R. 17

Факти цієї справи включають заявницю, яка, посилаючись на статті 2, 3 та 13 Конвенції, стверджувала, що її чоловік помер від катувань під час утримання під вартою поліції, і що вона не змогла отримати ефективного засобу правового захисту щодо цієї скарги.Salman v Turkey (2002) 34 E.H.R.R. 17 Було встановлено, що мало місце порушення статті 2 Конвенції через відсутність належного розслідування владою підозрілої смерті Агіта Салмана під час утримання під вартою.

Справа Кальвеллі та Чільо проти Італії призвела до затримки поліцією розслідування смерті дитини, що призвело до скасування строку давності кримінального переслідування проти недбайливого лікаря.Calvelli and Ciglio v Italy GC 32967/96 Заявники стверджували, що процесуальні затримки, які створили перешкоди для кримінального переслідування, порушили вимогу статті 2 про те, що право на життя захищається законом. Справу було визнано прийнятною, проте Велика палата визнала відсутність порушення, оскільки заявники відмовилися від свого права на цивільне провадження через угоду зі страховиками.

Зобов'язання проводити розслідування є загальним зобов'язанням щодо смертей, включаючи вбивства, скоєні урядовими агентами (як це було у справі McCann проти Сполученого Королівства), приватні вбивства (як це було у справі Menson проти Сполученого Королівства) та смерті, спричинені відомими особами (як це було у справах Togcu проти Туреччини, Kaya проти Туреччини та Yasa проти Туреччини).McCann & Others v UK 21 EHRR 97.Menson v the United Kingdom 47916/99 ECHR.Togcu v Turkey 27601/95 ECHR.Kaya v Turkey (1999) 28 EHRR 1.Yasa v Turkey 22495/93 ECHR. Справа Yasa проти Туреччини показує, що надзвичайний стан не звільняє від цього зобов'язання.

Ці розслідування не обов'язково мають бути кримінальними розслідуваннями залежно від обставин. Наприклад, справа Пауелл проти Сполученого Королівства показала, що дисциплінарних розслідувань щодо професіонала може бути достатньо.Powell v the United Kingdom 45305/99 ECHR.

У справі Г'ю Джордана проти Сполученого Королівства зазначено, що розслідування може змінюватися, якщо воно відповідає суворим вимогам ефективності.Hugh Jordan v the United Kingdom 24746/94 ECHR.

Таким чином, ефективність створює певні критерії, яких слід дотримуватися:

Слідчі повинні бути «незалежними та безсторонніми як за законом, так і на практиці» – у справі «Ергі проти Туреччини» мало місце порушення, оскільки слідчі покладалися виключно на докази, надані поліцією, щодо якої велося розслідування.Ergi v Turkey 23818/94 ECHR. Рамсахай проти Нідерландів – свідчення, надані колегами осіб, щодо яких проводиться розслідування, не відповідають вимогам неупередженого розслідування, навіть як у справі Йорданії проти Сполученого Королівства, колеги перебували під наглядом незалежного органу.Ramsahai and Others v The Netherlands 52391/99 ECHR.Jordan v the United Kingdom 24746/94 ECHR. Йорданія проти Сполученого Королівства – розслідування має бути належним, належність вимагає, щоб розслідування показало причину смерті та знайшло винних у ній. Розслідування має бути швидким та розумно оперативним, а також може знадобитися надати правову допомогу. МакКерр проти Сполученого Королівства – має бути забезпечений громадський контроль та передбачити покарання, які стримуватимуть інших.McKerr v The United Kingdom 28883/95 ECHR.

Застосування сили та винятки у пункті 2