Справа «Бентем проти Нідерландів» (Benthem v Netherlands) була справою Європейського суду з прав людини щодо права на справедливий суд. Вона стосувалася видачі дозволу , з чим уряд Нідерландів, який тоді в судових справах називався Короною, не погоджувався. Щодо цього дозволу було порушено кілька судових проваджень, які в кінцевому підсумку були вирішені самим урядом відповідно до процедури Kroonberoep («апеляція до Корони»).

Зрештою Бентем подав заяву до Суду, стверджуючи, що уряд відмовив йому у праві на справедливий суд, передбаченому статтею 6 Європейської конвенції з прав людини (ЄКПЛ), стверджуючи, що уряд не є «незалежним та безстороннім судом». Суд постановив, що мало місце порушення статті 6 ЄКПЛ.

Рішення Суду призвело до суттєвих змін у нідерландському адміністративному законодавстві, найвідомішою з яких є скасування та встановлення окремої судової процедури.

Факти Альберт Бентем колись володів і керував гаражем у Нордволде, Нідерланди. У він подав заявку до муніципальної влади за дозволом на встановлення та обслуговування установки для постачання зрідженого нафтового газу (ЗНГ) відповідно до Закону про шкідливі впливи (). Після оприлюднення заявки троє сусідів висловили занепокоєння щодо безпеки установки. Регіональний інспектор охорони здоров'я рекомендував відхилити заявку Бентема. Незважаючи на пораду інспектора охорони здоров'я, дозвіл було надано, хоча й з кількома умовами для запобігання можливим небезпекам.

Інспектор з питань охорони здоров'я подав апеляцію до уряду, так звану Kroonberoep. Муніципалітет повідомив Бентема про цю апеляцію, але заявив, що він все одно може звести свою споруду. Державна рада, заслухавши обидві сторони та отримавши консультацію від генерального директора з питань охорони навколишнього середовища, надала міністру охорони здоров'я рекомендацію відмовити у видачі ліцензії. В результаті уряд (Корона) вирішив, що дозвіл не повинен був бути виданий, і скасував його королівським указом.

На той час Бентем вже встановив установку для скрапленого газу. Міська влада наказала йому припинити її експлуатацію. Його апеляція проти цього рішення, яка також була Kroonberoep, була відхилена указом. Міська влада зрештою вирішила самостійно закрити установку. Апеляція проти цього другого рішення була скасована Державною радою з формальних підстав.

Бентем подав заяву до Європейської комісії з прав людини. Він стверджував, що справа стосувалася спору щодо цивільних прав та обов'язків і мала бути розглянута незалежним та неупередженим судом, як це гарантується правом на справедливий судовий розгляд, передбаченим статтею 6(1) ЄКПЛ.

Комісія постановила, що стаття 6(1) Конвенції не застосовується до його справи. І уряд, і Бентем подали апеляцію до Європейського суду з прав людини. На той час Бентем був оголошений банкрутом.

Рішення Суд постановив, що мало місце порушення статті 6(1) ЄКПЛ.

Спочатку Суд оцінив застосовність статті 6(1), а саме те, чи стосувалася ця справа «визначення цивільних прав та обов'язків [заявника]». Уряд Нідерландів стверджував, що ця справа не стосувалася цього, оскільки вона не стосувалася безпосередньо укладання договорів, права користуватися своїм майном (оскільки Закон про перешкоди обумовлює це право) або права здійснювати підприємницьку діяльність (оскільки Benthem міг продовжувати продавати зріджений нафтовий газ на іншому місці, що представляє менші ризики). Навпаки, справа стосувалася «нового» та тимчасового права, створеного за допомогою ліцензії, яку Корона могла тому скасувати. Ці висновки поділяла Комісія. Навпаки, Суд встановив існування справжнього та серйозного спору, який стосувався «фактичного існування» права на дозвіл, що вплинуло на здатність Benthem експлуатувати свою установку. Це право на дозвіл має цивільний характер, оскільки воно тісно пов'язане з правом заявника використовувати своє майно та здійснювати свою комерційну діяльність.

По-друге, Суд розглянув провадження перед Державною радою та провадження перед Короною. Уряд стверджував, що Державна рада діяла як суд, оскільки вона розглянула всі аспекти справи та дійшла рішення (за умови ймовірності того, що Міністр охорони здоров'я точно дотримуватиметься його рекомендації). Однак Суд оцінив, що Державна рада надає лише консультації без обов'язкової сили і тому не може виконувати роль трибуналу стосовно статті 6(1). Що стосується апеляцій до Корони, Суд вважає їх адміністративними, а не судовими, оскільки королівський указ є адміністративним актом, який не підлягає перегляду судовим органом, а апеляції не були подані до незалежного органу.

Таким чином, Суд одинадцятьма голосами проти шести постановив, що стаття 6(1) була як застосовною, так і порушеною, і Бентему було відмовлено у праві на справедливий суд.

Див. також

Посилання

ЄСПЛ 23 жовтня 1985 року, № 8848/80 ( Бентем проти Нідерландів )