Борис Петрович Тедлі (7 (20) травня 1901 — 11 січня 1944) — учасник Білого руху, член Російської фашистської партії та її лідер в Європі та Африці.
Життя у Росії Народився у Києві в родині русифікованого швейцарця-столяра. Закінчив Київський медичний інститут. Брав участь у Першій світовій війні.
У 1917 році в ході Громадянської війни став членом Добровольчої армії, потім брав участь з нею в Крижаному поході. Вступив у Корніловський ударний полк, де був нагороджений Георгіївським хрестом. У 1919 році оглух внаслідок бойового поранення, а в 1920 році, хворіючи на тиф, потрапив у полон до більшовиків, але зумів вижити і в 1922 році емігрував разом із сім'єю до Берна (Швейцарія).
Життя в еміграції В 1933 році Тедлі зблизився з очолюваним П. Р. Бермондт-Аваловим Російським визвольним народним рухом в Німеччині і організація нагородила його титулом «Лідер російських націонал-соціалістів у Швейцарії». В 1935 році він заснував у Берні групу Всеросійської фашистської партії, а в 1936 році отримав посаду резидента Глави ВФП в Європі.
Тедлі брав участь в організації з 20 по 25 травня 1936 року в Берліні конференції особливо уповноважених Верховної Ради ВФП у Європі, на якій було вирішено низку важливих організаційних питань. У вересні 1937 року від Російського фашистського союзу (нова назва ВФП) активно виступав на Міжнародному антиіудейському конгресі в Ерфурті. У грудні 1937 року в Парижі Тедлі підписав договір з лідером організації «Біла ідея» В. О. Ларіоновим про входження цього товариства до Російського національного фронту, який об'єднав найвизначніші організації російських патріотів в еміграції. Потім кілька років Тедлі був офіційним представником у Швейцарії журналу «Мировая служба» (друга назва «Вельтдінст»). Журнал випускався шістьма мовами в Ерфурті почесним членом РФС полковником . Редактором російських випусків був М. Є. Марков, з яким Тедлі регулярно листувався.
Переслідування У 1935 році Тедлі брав участь у бернських судових процесах над видавцями «Протоколів сіонських мудреців», у тому числі У. Флейшгауером, на захист яких він свідчив як журналіст «Мировой службы».
Через це швейцарська єврейська громада розпочала його переслідування через суд, було організовано обшук у його квартирі. У 1937 році Тедлі втік у Німеччину.
Там, восени 1938 року, Тедлі як видному діячеві Російського фашистського союзу К. В. Родзаєвський дає великі повноваження і призначає керівником Європейського центру та Верховної Ради РФС по Європі та Африці. На новій посаді Тедлі організував з 10 по 12 вересня в Німеччині І-й з'їзд представників РФС від країн Європи та Африки, на якому він озвучив думку, що «думка більшості про вирішення єврейського питання в Росії одним ударом, в корені невірно» і, що РФС починає роботу з ознайомлення російського народу.
В 1939 році Тедлі висилається владою назад до Швейцарії, де був заарештований. У в'язниці налагодив листування із центральним управлінням РФС через наглядача Я. Карлена. В останньому листі Родзаєвському в 1944 році повідомлялося, що РФС представлений в Європі тільки на Балканах.
Помер у в'язниці 11 січня 1944 року за нез'ясованих обставин. Похований у Берні.
Зовнішність За спогадами однопартійців Тедлі був «середнього зросту, жилистий, рухливий. Темно-русяве волосся було зачесане назад. Під густими бровами — карі, глибоко посаджені, добрі і водночас цілеспрямовані очі. Ніс трохи горбуватий, в міру виражене підборіддя. Суворість приємного обличчя підкреслювали вилиці. Тедлі часто сміявся, любив жартувати».
Примітки
Література