Іван Васильович Романків (с. Мужилів, Підгаєцький повіт, Королівство Галичини та Володимирії (тепер Підгаєцька міська громада, Тернопільська область) — 1 січня 1973, Браеркліфф-Манор, США) — український військовий і громадський діяч, правник.

Батько видатного науковця Любомира Іванківа.

Життєпис

Народився 21 жовтня 1888 року в селі Мужилів Підгаєцького повіту (тепер Підгаєцька міська громада, Тернопільська область) у сім'ї вчителя.

Протягом 1902 - 1910 навчався у гімназії міста Бережани. Згодом вивчав право у Львівському та Віденському університетах, отримав ступінь доктора прав у 1918 році.

З 1914 року у лавах УСС. У 1916 році був призначений в Українську шкільну раду як делегат від комісаріату УСС у Володимирі-Волинському, займався культурно-освітньою працею серед українського населення Волині на території підконтрольній армії Австро-Угорщини.Д-р Лука Мишуґа. У. С. С. на Волині. З 1917 року служив у «Поборовій станиці» УСС у Львові.

Учасник проголошення ЗУНР у Косові. З кінця 1918 року в УГА, проходив службу в Коломиї.

У травні 1919 року разом з армією переходить Збруч, служить у «Відділі для Освіти при Команді Етапу УГА» під командою Осипа Левицького.Осип Левицький. Пропаганда й npeca. Українська Галицька Армія. У 40-РІЧЧЯ її УЧАСТИ У ВИЗВОЛЬНИХ ЗМАГАННЯХ У квітні 1920 року попав у полон до більшовиків, але зумів втекти і дістатися до Підгаєччини.

З 1923 року працював помічником адвоката в Угнові, а з 1925 року адвокатом у Жовкві. Очолював місцеві товариства «Рідної школи» та «Просвіти» в Жовкві.Любомир Романків — геній магнетизму родом з Жовкви https://zaxid.net/news/ Був активним членом УНДО.

Під час радянської окупації 1939—1941 років переховувався.

Під час Другої світової війни працював нотаріусом у Белзі. У 1944 році емігрував до Європи, звідки переселився до Едмонтону в Канаді. Брав активну участь у житті української громади, очолював з 1952 року Українську санітарно-харитативну службу, був головою станиці братства УСС, членом НТШ, власником книгарні Арка.Українському винахіднику жорсткого диску — сьогодні 88

Після смерті дружини Надії в 1968-му році переїхав до своїх дітей в США. Помер 1 січня 1973 року у місцевості Браеркліфф-Манор біля Нью-Йорку. Похований на Українському православному цвинтарі святого Андрія в Бавнд Бруку.

Примітки

Посилання Західно-Українська Народна Республіка 1918-1923. Енциклопедія. Т. 3: П - С. Івано-Франківськ: Манускрипт-Львів, 2020. С. 346. ISBN 978-966-2067-65-1 Лазарович Микола. Культурно-просвітницька діяльність УСС у роки Першої світової війни