Олександр Лаптій (нар. 29 квітня 1974, Чернігів) — український театральний режисер, актор театру та кіно, педагог, військовослужбовець.

Біографія

Ранні роки та освіта У 1994 році вступив до аматорського театру, побачивши оголошення про набір в університеті. З 1995 року по 1997 рік працював звукорежисером у Чернігівському молодіжному театрі. 1997 році закінчив Чернігівський педагогічний університет (факультет фізичного виховання). У тому ж році був прийнятий до акторського складу Чернігівського обласного академічного музично-драматичного театру ім. Т. Г. Шевченка. Паралельно працював на радіостанції Новий Чернігів ведучим ефіру та мав декілька авторських програм: «Wake up» (присвячена контркультурі та альтернативній музиці) та «Haus коктейль» (присвячена сучасній електронній музиці). Був ведучим ранкової розважальної програми «Не з тієї ноги» на телеканалі «Новий Чернігів».

З 1999 року навчався заочно на режисерському факультеті. У 2002 році в Чернігівському театрі ім. Т. Г. Шевченка створив музично-поетичну акцію «Музика шахів» на романси за поезією Т. Г. Шевченка та О.Пушкіна, а в 2003 році — експерементальну акцію «WOZZECK» за текстом Ю.Іздрика.

Театральна діяльність за кордоном (2004—2014)

У 2004 завдяки досвіду О. Лаптія в східних бойових мистецтвах був екстренно введений у робочий склад вистави «Іліада. Пісня 23. Похорони Патрокла. Ігри». Разом з цим був прийнятий до акторської лабораторії у на посаду артист-лаборант. У 2005 році проходив стажування в «робочому центрі Єжи Ґротовського та Томаса Річардса», викладачі: Томас Річардс та Маріо Б'янгіні. У 2006 році закінчив лабораторію з відзнакою та приєднався до акторського складу театру «ШДІ».

Як актор, разом з театром «Школа Драматичного Мистецтва» гастролював з виставами по Європі, зокрема на фестивалях в Польщі, Бельгії (Антверпен), Італії (в тому числі у Понтедера в (колишній «робочий центр Єжи Гротовського та Томаса РІчардса»), Португалії (Порто), Греції (фестиваль в Дельфах), Австрії (Wiener Festwohen), Франції (включно з програмою «ON» Авіньйонського фестивалю). Співпрацював з Григорієм Гладієм, (Японія), Дмитром Кримовим, Борисом Юханановим, Томасом Річардсом, Маріо Б'янгіні, , Мікаелем Мармаріносом (Греція), Алессіо Бергамо (Італія), Рамуною Ходоркайте (Литва), Маріною Теноріо (Бразилія) та ін.

Як режисер у 2009 році на сцені «Глобус» театру «Школа драматичного мистецтва» представив концерт-подорож «Дороги світу», у 2011 році акцію «Міфологеми», яка проходила в «Атріумі» театру. В тому ж році на дні Голландських читок, виступає як режисер читання п'єси «Отрута» Лот Векеманс.

У 2013 році у театрі «ШДІ» як режисер випустив драматичну виставу «Пісня лебедів», де також зіграв одну з головних ролей.

У 2014 році готував прем'єру музичної вистави «Падміні» за давньоіндійським епосом. Однак, через вторгнення Російської Федерації в Україну, О.Лаптій прийняв рішення покинути виставу та повернутися на Батьківщину. Виставу закінчували без нього.

Після повернення в Україну Одразу після повернення в Україну, О.Лаптій приєднався до добровольчого батальйону, а також став інструктором з бойової підготовки у Центрі тактичної підготовки «СОТА». У 2015 році був демобілізований, проте продовжив інструкторську діяльність у «СОТА».

Після демобілізації поставив виставу «Одержима» за твором Лесі Українки в Чернігівському обласному академічному музично-драматичному театрі ім. Т. Г. Шевченка.

У 2015 році разом з джазовим музикантом Нікітою Гірнею та оголосив про створення театру «Мандрівна Академія Театру». У 2016 році О.Лаптій опублікував маніфест театру. Тоді до команди долучився Alex Virt, який запропонув ідею для постановки вистави Contra et Pro. На основі ідеї Алекса Вірта була створена серія акцій-читань Contra et Pro, де О. Лаптій виступив як актор-рапсод (роль Інквізитора), а Нікіта Гірня як музиканта-імпровізатора. Ці читки були показані в Чернігові, Києві та Одесі, але, через брак коштів, не були реалізовані у форматі вистави. Втім, театр продовжив свою лабораторно-дослідницьку діяльність.

У 2019 році Олександр Лаптій на базі Чернігівського філармонійного центру представив моновиставу Litania Океану, за текстом першої пісні з циклу «Пісень Мальдорора» графа Лотреамона. Це було перше сценічне виконання цього твору в Україні.

Паралельно з цим О.Лаптій готував першу в Україні прем'єру рок-опери #2033 («Ісус Христос — суперзірка») музику до якої написав Ендрю Ллойд Веббер, а слова — Тім Райс. Через пандемію covid-19 прем'єра спочатку була перенесана, а згодом, через повномасштабне вторгнення, скасована. Втім, у 2021 році в Чернігові була продемонстрована майданно-концертна версія.

У грудні 2021 року разом зі студентами «Мандрівної Академії Театру» на фестивалі «Грудневі театральні вечори XXXIII» у Чернігівському молодіжному театрі представив лабораторну роботу «Д. І.А. Л.О. Г.И.» за текстом Платона «Іон».

Після повномасштабного вторгнення

На момент повномасштабного вторгнення Росії в Україну Олександр Лаптій перебував у рідному Чернігові, де допомагав силам оборони міста.

У вересні 2022 року був призначений радником голови Чернігівської ОВА з питань культури і туризму, національностей та релігій.

У листопаді 2022 року виступив в ролі режисера та розробника сценарію на зйомках кліпу Onuka «Душа Народу»

У березні 2023 року в Чернігівському обласному академічному музично-драматичному театрі ім. Т. Г. Шевченка, О.Лаптій представив оперу-містерію Сліпий (Лібретто Володимира Грипича за поемою Тараса Шевченка «Невольник»). Невдовзі після прем'єри О.Лаптій вступив до бригади «Азов», де продовжує службу і зараз (2025). Ще з 2014 року завдяки великому досвіду у бойових мистецтвах та східних практиках має позивний «Сей» (скорочено від «Сенсей»).

У S.T.A.L.K.E.R. 2

Олександр Лаптій зіграв одного з головних персонажів гри S.T.A.L.K.E.R. 2: Серце Чорнобиля — найманця Шрама. Як актор, Лаптій подарував герою свою зовнішність, пластику та голос. Робота над проєктом розпочалась ще у 2021 році, але через повномасштабне вторгнення була відкладена. Озвучував персонажа Олександр Лаптій вже перебуваючи на службі в «Азові», на що дав особистий дозвіл командир бригади Денис «Реддіс» Прокопенко.

Театрально-педагогічна діяльність За першою освітою Олександр Лаптій вчитель фізичної культури.

Після 2004 року проводив тренінги для акторів на базі театру «Школа драматичного мистецтва» у рамках обміну досвідом. Був другим викладачем в акторській лабораторії І. Яцка.

У 2018 році став другим викладачем у режисерській майстерні Ахтема Сеітаблаєва. По завершенню навчання, деякі з його студентів приєдналися до «Мандрівної Академії Театру», де продовжили навчання у О. Лаптія.

У 2025 році до них доєдналося декілька інших учнів-акторів.

Бойові мистецтва та східні практики

З 15 років Олександр Лаптій займався різними бойовими мистецтвами, в тому числі карате, кікбоксинг та таеквон-до (тренер — Солдатенко Констянтин). Пізніше почав практикувати ціґун школи Чжун Юань під керівництом майстра Сюй Мінтана. Отримав чорний пояс з таеквон-до по версії ITF, був віцепрезидентом Чернігівської федерації таеквон-до, викладав таеквон-до дітям.

У театрі «Школа драматичного мистецтва» як підготовчий тренінг до вистави «Іліаді. Пісня 23» почав практикувати тайцзіцюань. Тоді ж познайомився з Рамуною Ходоркайте (хореограф та дев'ятиразовий чемпіон світу у дисципліні тайцзіцюань, яка вигравала континентальну першість) та тайваньским майстром тайцзіцюань Гуаном Ісюном (黃宜雄) і під його керівництвом почав практикувати стиль Мінгецюань 鳴鶴拳 («Стиль Співаючого Журавля» або «Кулак співаючого Журавля»), який є однією з гілок стилю «Білого Журавля» (白鶴拳). З того часу також почав досліджувати та практикувати окінавське карате, а також бойові мистецтва з холодною зброєю, в тому числі східні стилі, середновічне фехтування, козацький шабельний бій та українські бойові мистецтва, ножовий бій тощо. В 2004 році О.Лаптій познайомився з китайською чайною культурою та даоською алхімією, які органічно інтегрувалися в його систему східних практик.Після повернення до України у 2014 році як інструктор з тактичної підготовки займався підготовкою бійців у ближньому бою та з ножевого бою. Продовжив практикувати бойові мистецтва та тайцзі-ціґун. Місцеві жителі рідного Чернігова часто могли побачити, як Олександр Лаптій практикується на валу або ж на березі Десни під час сходу або заходу сонця.

Знання в цій області Олександр Лаптій також частково інтегрував в свою театральну діяльність, наприклад у акторський тренінг, який давав своїм учням в процесі навчання та неодноразово підкреслював, що східні практики допомагають актору тримати свій психофізичний апарат в тонусі.

Театральний доробок

Режисерські роботи

Чернігівський театр ім. Т. Г. Шевченка 2002 — музично-поетична акція Музика шахів 2003 — експериментальна акція Wozzeck (Ю. Іздрик) 2015 — вистава Одержима (Л. Українка) 2023 — опера-містерія Сліпий (Т. Шевченко)

Школа драматичного мистецтва 2009 — концерт-подорож Дороги світу 2011 — акція-містерія Міфологеми 2011 — читка Отрута (Лот Векеманс) 2013 — драматична вистава Лебедина пісня (О. Дударєв) 2014 — музична вистава Падміні (давньоіндійський епос)

Чернігівський філармонійний центр 2019 — моновистава Litania Океану (Лотреамон) 2021 — рок-опера #2033 («Ісус Христос — суперзірка») музика Ендрю Ллойд Веббер, лібретто — Тім Райс

Мандрівна Академія Театру 2021 — Д. І.А. Л.О. Г.И. (Платон) — в ролі наставника та викладача

Акторські роботи

Чернігівський обласний академічний музично-драматичний театр ім. Т. Г. Шевченка (до 2004 року)

Майська ніч — хлопець (реж. Віра Тимченко) Моя прекрасна леді — принц Трансільванії (реж. Віра Тимченко) Чернігівка (реж. Володимир Грипич) Сон літньої ночі (Шекспір) — ремісник Дуда (реж. Андрій Бакіров) Попелюшка — солдат-скороход Червона шапочка Веселий маскарад Пеппі Довга Панчоха — бандит Блум (реж. Микола Карасьов) Рукавичка — вовк-грузин Три сестри (Чехов) — Сольоний (другий склад), підпоручик Федотік (перший склад) (реж. Андрій Бакіров) Ідентифікація танго — студент (реж. Андрій Бакіров) Рожеве павутиння — Юрко Макушенко Лісова пісня (Леся Українка) — Той, що греблі рве (реж. Віра Тимченко) Енеїда (Котляревський) — Низ (реж. Володимир Грипич) Сліпий — козак (реж. Володимир Грипич) Яма — студент (реж. Володимир Грипич) Живи, пам'ятай — дід (реж. Андрій Бакіров) Людина і джентльмен — Атіліо (реж. Андрій Бакіров) Мертві душі (Микола Гоголь) — Селіфан (реж. Андрій Бакіров) Запорожець за Дунаєм — турок (реж. Віра Тимченко) Сорочинський ярмарок (Гоголь) — парубок Окей, Мойшо! — Іцик Наталка Полтавка (Котляревський) — парубок (реж. Віра Тимченко) Снігова королева — принц (реж. Сергій Кузик) Стережися лева — песик Бурмосик Пригоди Буратіно — хлопчик Кохання в стилі бароко (реж. Андрій Бакіров) Паливода (Карпенко-Карий) — Кийок (реж. Володимир Грипич) Катерина — москаль Іван (реж. Володимир Грипич)

2004 — Іліада. Пісня 23 (Гомер) — воїн-троянець (реж. ) 2004 — З подорожі Онєгіна — поет (реж. Анатолій Васільєв) Фьоренца (Т. Манн) — П'єро ді Медічі (реж. ) Отелло (Шекспір) — Касіо 2006 — Камінний гість або Дон Жуан мертвий (Пушкін) — гість, Дон Жуан (реж. Анатолій Васільєв) 2006 — Моцарт і Сальєрі (Пушкін) — чорний лицар, асистент Сальєрі (реж. Анатолій Васільєв) 2007 — Критик як митець (О. Вайлд) — Джилберт (реж. І. Яцко) 2007 — Занепад брехні (О. Вайлд) (реж. І. Яцко) 2007 — Коріолан (Шекспір) (реж. І. Яцко) 2008 — Іліада. Пісня 23 (друга версія) (Гомер) — Гектор (реж. І. Яцко) 2008 — Малоросійські пісні — Бітцевський маніяк (реж. О. Огарьов) 2009 — Війна () — брат (читка, реж. О. Огарьов) 2009 — Саломея (О. Вайлд) — Ірод (реж. І. Яцко) 2010 — Тарарабумбія — Фурман, Клавдій, солдат (реж. Дмитро Кримов) 2011 — Під іншим небом… (К. Гольдоні) — разом з італійською трупою POSTOP (реж. Алессіо Бергамо) 2012 — Каїн (Байрон) — Люцифер (реж. І. Яцко) 2013 — Як важливо бути серйозним (О. Вайлд) — Джон Вордінг (реж. І. Яцко)