Чернігівський обласний академічний український музично-драматичний театр імені Тараса Шевченка

Черні́гівський обласни́й академі́чний украї́нський музи́чно-драмати́чний теа́тр і́мені Тара́са Шевче́нка — театр у м. Чернігові, провідна театральна сцена міста і Чернігівської області. Один із найстаріших в Україні серед обласних театрів, створених у 1920-ті роки під час українізації в УРСР. Названий в честь українського поета Тараса Шевченка.

Історія

Створення і довоєнна діяльність Музично-драматичний театр ім. Т. Г. Шевченка засновано в травні 1926 року внаслідок реорганізації робітничого драматичного гуртка при Єлисаветградському (нині Кропивницький) машинобудівному заводі «Червона зірка» із залученням кількох професійних акторів. Серед цих акторів були Галина Ольшевська, Андрій Андрієнко, Василь Хмурий, Ольга Долинська, О. Рясна, Леонід Задніпровський, Федір Костенко, П. Царько та інші. Са́ме вони і стали фундаторами театру і тривалий час працювали в ньому. Очолював цей робітничо-селянський український пересувний драматичний театр імені Т. Г. Шевченка (таку назву театр отримав від першого дня свого заснування) актор і режисер Леонід Предславич.

Відкривався театр виставою «Наталка Полтавка» Івана Котляревського. У репертуарі перших років були такі вистави: «Гайдамаки» Тараса Шевченка, «Суєта» Івана Карпенка-Карого, «Мірандоліна» Карло Гольдоні, «Живий труп» Льва Толстого та інші. Подорожуючи по містах і селах нинішньої Кіровоградщини, вже за перший рік роботи театр обслужив понад 55 тисяч глядачів, показавши у 45 населених пунктах 196 вистав.

1933 року після гастролей колективу театру в Казахстані, де проходив тоді двомісячник української культури, Наркомос УРСР відрядив театр у повному складі для обслуговування трудящих новоутвореної (7 жовтня 1932 року) Чернігівської області. На початку 1934 року саме тут, у Чернігові, він отримав статус стаціонарного сценічного колективу. Офіційною назвою установи стала Чернігівський державний обласний український музично-драматичний театр імені Т. Г. Шевченка. Деякі з дослідників схильні розпочинати історію чернігівського драмтеатру саме з цієї події й цього часу — такої думки, зокрема, дотримується автор статті про театр в Українській Радянській Енциклопедії Л. Т. ЗайчикЗайчик Л. Т. Чернігівський український музично-драматичний театр імені Т. Г. Шевченка //  — с. 293.

До Другої світової війни в установі, яка була однією з провідних в Україні, розкрились творчі таланти багатьох акторів, серед яких — Володимир Волгрик, Олександра Дудківська, Віра Майська, Надія Зарницька, Петро Січовий, Олександр Бірєв-Паливода, М. Хмара, Володимир Коновалов, Іван Лиховид, Лев Сабінін, М. Поет, В. Кречет, Марія Наговська, Валентина Болейко, актор і художник С. Макаров. Багато з них віддали Чернігівському театру найкращі роки свого творчого життя. Художнє керівництво в театрі здійснював Григорій Воловик, музичну частину очолював соратник Марка Кропивницького, диригент і композитор, заслужений діяч мистецтв УРСР Матвій Васильєв.

Творчим досягненням чернігівських театралів цього періоду стала постановка вистави «Фата моргана» за однойменною повістю Михайла Коцюбинського, що стала спільним доробком драматурга Якова Мамонтова, режисера Григорія Воловика і всього колективу театру. У березні 1939 року відбулася прем'єра вистави «Тарас Шевченко» за п'єсою Юрія Костюка у постановці Григорія Воловика, яку театр підготував до 125-річчя від дня народження Кобзаря. Роль молодого Шевченка виконував Володимир Волгрик. Вистава з успіхом була показана в столиці України Києві, де виконавець заголовної ролі був нагороджений ювілейною шевченківською медаллю. Також у довоєнному репертуарі театру були такі вистави, як «Дай серцю волю, заведе в неволю» Марка Кропивницького, «Ой, не ходи, Грицю, та й на вечорниці» Михайла Старицького, «Розбійники» Фрідріха Шіллера, «Витівки Скапена» Жана-Батіста Мольєра і чимало інших. Першим в Україні Чернігівський театр здійснив постановку творам свого земляка-чернігівця Івана Кочерги «Майстри часу» та «Підеш — не вернешся»; одним з перших ставив п'єси Олександра Корнійчука, зокрема незабутню «В степах України»; неодноразово звертався до постановки п'єс Івана Микитенка.

1940-1960-ті У червні 1941 року чернігівські «шевченківці» перебували на гастролях у місті Орлі (Росія). З оголошенням про початок Німецько-радянської війни на загальних зборах творчого колективу ухвалили рішення про припинення його роботи як творчої одиниці, натомість зі створенням 3 концертних бригад, що вирушили на фронт. Частина акторів, зокрема Василь Хмурий, Володимир Коновалов та керівник хору Д. Ісенко, повернувшись до Чернігова, згодом увійшли до складу партизанського з'єднання Олексія Федорова, який діяв на окупованій Чернігівщині. Вони створили там так званий «Театр Лісограда», що влаштовував театральні вистави і концерти для партизанів і населення окупованих територій.

Після визволення Чернігова у вересні 1943 року Чернігів, як і чимало інших міст в Україні, лишався напівзруйнованим, у цих складних умовах рештки театральної трупи, зібравшись, відновили роботу театру у непристосованому приміщенні вцілілого Єлецького монастиря на 300 місць. У ці перші повоєнні роки колектив стикнувся з численними труднощами — відсутність театрального майна і посібників, брак акторів, при тому поступово відновлюючи довоєнний репертуар і ставлячи нові вистави. Від кінця 1943 до 1953 року художнє керівництво театром здійснював заслужений артист УРСР Дмитро Котевич, а від 1953 до 1960 року — заслужений артист Казахської РСР Б. А. Лур'є.

Після війни до театру прийшли актори, майбутні заслужені артисти УРСР Марія Бебешко, Микола Розцвіталов, Петро Губарєв, І. Лиховид, Володимир Ігнатенко, а також талановиті актори — Т. Бовкун, Г. Заславець, П. Сердюк, Анатолій Яценко, М. Уманець, Г. Гродзицька, В. Майська, композитор і диригент Юрій Котеленець, який очолив музичну частину театру, балетмейстери В. Кальницький, М. Сахно. В репертуарі театру цього періоду (і в 50-ті роки) були такі вистави, як «Безталанна» Івана Тобілевича, «Не судилось» та «Циганка Аза» Михайла Старицького, «У неділю рано зілля копала» за Ольгою Кобилянською, «Украдене щастя» Івана Франка, «Платон Кречет», «Макар Діброва» та «В степах України» Олександра Корнійчука, «Останні» та «На дні» Максима Горького, «Ревізор» Миколи Гоголя, «Дві сім'ї» та «Дай серцю волю, заведе в неволю» Марка Кропивницького та інші. У чернігівських виставах «Украдене щастя» та «В степах України» декілька разів брали участь майстри української театральної сцени Наталія Ужвій, Амвросій Бучма, Юрій Шумський та Євген Пономаренко. 1956 року урочисто відзначили 30-річчя чернігівського драмтеатру.

5 листопада 1959 року виставою «Щорс» Юрія Дольд-Михайлика відбулося відкриття нового театрального сезону у новозбудованому приміщенні Чернігівського обласного театру, яке надавало всі можливості для здійснення значимих і масштабних сценічних постановок. Від 1960 до 1965 року головними режисерами короткотерміново були М. Бондаренко, М. Вельямінов та П. Морозенко. 1965 року головним режисером театру став заслужений артист УРСР Віталій Рудницький, який керував творчим процесом до 1983 року.

На початку 60-х років до театру прийшло нове поповнення: народний артист УРСР Борис Лучицький, заслужені артисти УРСР Анжеліка Лучицька, Володимир Тось (директор театру), Нонна Рудницька, артисти Алла Мацуєва (Абелєва), Анатолій Гурський, Володимир Курилов, Віктор Мірошниченко, Анатолій Філіпов, Емма Мороз, Петро Мороз, Іван Тарасов (усі вони згодом отримали почесні звання), а також артисти Ольга Зеленська, Тамара Рубан, Клавдія Муціянова, Валентина Усова, Марія Мельник, Анатолій Галімон, М. Ушаньова, Георгій Макаренко, режисер Леонід Отрюх (пізніше — заслужений артист УРСР). Пізніше до творчого складу театру були зараховані артисти В. Єременко, А. Ковальський, В. Соломко, О. Гонтар, Вадим Васильєв та Філіппов Анатолій (згодом народний артист України), Олена Латиш (згодом — директор театру, заслужений працівник культури України), режисер Юрій Табурянський. У цей час поставлено багато чудових вистав. Так, 9 березня 1961 року відбулася прем'єра опери Миколи Аркаса «Катерина» за однойменною поемою Тараса Шевченка (диригент В. Вітковський, режисер О. Сапсай), що мала надзвичайний успіх. Успішною також стала постановка чернігівськими «шевченківцями» драми «Потомки запорожців» Олександра Довженка — на республіканському огляді 1964 року її визнано найкращою.

Чернігівські «шевченківці», 1970-1980-ті У 1970—1980-х роках трупу поповнили народний артист УРСР Владилен Попудренко, заслужені артистки УРСР Жанна Фадєєва та Нонна Рудницька, артисти Антоніна Баглій, Петро Дехтяренко, Валентин Судак, Володимир Клименко, Олена Бондаренко, Ганна Пащенко, Ольга Козунова, Любов Колесникова, молоді режисери С. Павлов та Петро Ластівка. У цей період в театрі поставлено десятки різноманітних вистав, які мали довге сценічне життя. Зокрема, з-поміж найуспішніших проєктів цього часу «Сорочинський ярмарок» Михайла Старицького (за Миколою Гоголем), «Назар Стодоля» Тараса Шевченка, «Ревізор» Миколи Гоголя, «Витівки Хануми» Авксентія Цагарелі, «Полум'яні літа» за Олександром Довженком (режисер заслужений артист УРСР Віталій Рудницький), «Вій, вітерець!» Яніса Райніса, «Фата моргана» Якова Мамонтова (за Михайлом Коцюбинським), «Украдене щастя» Івана Франка, «Святая святих» Йона Друце, «Безталанна» Івана Тобілевича, «За двома зайцями» Михайла Старицького, «Дівчина і море» Дмитра Шевцова, «Ніна Сагайдак» Вадима Бойка, «А зорі тут тихі» Бориса Васильєва, «Солдатська вдова» Миколи Анкілова (режисер заслужений артист УРСР Леонід Отрюх), «Американська трагедія» Теодора Драйзера, «Підступність і кохання» Фрідріха Шіллера, «Безприданниця» Олександра Островського, «Грушенька» за Миколою Лєсковим, «Слуга двом панам» Карло Гольдоні (режисер Юрій Табурянський), «Тил» Миколи Зарудного, «Дикий ангел» Олексія Коломійця (режисер С. Павлов), «Мартин Боруля» Івана Карпенка-Карого, «Поріг» Олексія Дударєва, «Серце Луїджі» Івана Буковчана (режисер Петро Ластівка).

Наявність в театрі професійного оркестру, хору і балету, та найголовніше — артистів з прекрасними вокальними даними, обумовила появу в репертуарі театру класичних і сучасних музичних комедій та оперет. Зокрема, на сцені Чернігівського театру у 60-х — 80-х роках були поставлені і користувалися успіхом у глядачів такі оперети, як «Севастопольський вальс» Костянтина Листова, «Поцілунок Чаніти» та «Трембіта» Юрія Мілютіна, «Під чорною маскою» Людмили Лядової, «Роза вітрів» Бориса Мокроусова, класичні «Сільва», «Маріца» та «Герцогиня з Чикаго» Імре Кальмана, «Моя прекрасна леді» Ф. Лоу, «Мадемуазель Нітуш» Флорімона Ерве, «Три мушкетери» Максима Дунаєвського тощо. За диригентським пультом стояли Володимир Заславський, Юрій Котеленець, заслужений артист України Дмитро Білоус.

У 1976 році театр нагороджено Почесною грамотою Президії Верховної Ради УРСР.

Кінець 1980-х — 1990-ті У 1987–1998 роках директором театру була заслужений працівник культури України Олена Латиш.

У 1984–2003 роках художнє керівництво в театрі здійснював народний артист України та СРСР Володимир Грипич. Він здійснив чимало яскравих постановок — «Іваном звуть його» за кіносценарієм Олександра Довженка «Повість полум'яних літ», «Енеїда» за Іваном Котляревським, дума-опера «Сліпий» за поемою Тараса Шевченка «Невольник», «Княжна Чорна» за романом Дмитра Міщенка «Сіверяни», «Чернігівка» за однойменним твором Миколи Костомарова, «Яма» («Женя») за повістю Олександра Купріна, «Мати-наймичка» за повістю Тараса Шевченка та багато інших.