Е́льза Я́ківна Сербі́нова ( 1895 — ?) — українська лікарка естонського походження, очолювачка підпільної групи, яка діяла за часів Другої світової війни у Колонтаєві, кавалер ордена Леніна та Червоної Зірки, Заслужений лікар Української РСР.
Життєпис Народилася у 1895 році у місті Рига Ліфляндської губернії Російської імперіі (тепер — столиця Латвії).
У 1936 році отримала диплом лікаря. За направленням потрапила на роботу в лікарню села Колонтаїв Краснокутського району Харківської області Української РСР (тепер — село Богодухівського району Харківської області України).
У 1941 році, за рішенням райкому партії, її залишили у селі для підпільної роботи. Очолювала групу підпільників, яка діяла в селі в умовах німецької окупації 1941-1943 років. Разом із своїм чоловіком, Костянтином Сербіновим, та медсестрою Марією Кононенко, викопала та обладнала під будинком лікарні спеціальне приміщення, де переховувала поранених партизан, червоноармійців та підпільників. Коли гітлерівці почали проводити масові розстріли полонених і населення над яром за селом — Сербінова разом з Кононенко і партизанами шукали серед розстріляних живих і рятували їх. Так у Колонтаївській лікарні врятували більше 50 військових. Більшість з них Ельза Сербінова разом з чоловіком, медсестрами Марією Кіхтєвою та Марією Кононенко переправила через лінію фронту у партизанські загони, які діяли на території Краснокутського району. Частину — після видужання забезпечували документами. Пізніше один із врятованих, солдат Шведов, писав:
Також у лікарні видавали фіктивні довідки про хвороби, навчали хлопців та дівчат симулювати захворювання.
Сербінова, естонка за національністю, дуже добре знала німецьку мову і оголосила мебе німкенею.
Сербінова врятувала багатьох місцевих жителів від відправлення до Німеччини. Її подвиг був відзначений орденами Леніна і Червоної Зірки, а також медаллю «Партизану Вітчизняної війни» І ступеня. Після війни — вона отримала звання Заслужений лікар Української РСР.
У 1947 році в Полтаві під час судового процесу командир танкової дивізії СС «Мертва голова» Гельмут Беккер категорично заперечував факти своїх злочинів і масових розстрілів мирних жителів. Запрошена лікарка Сербінова повідомила суду додаткові факти про військові злочини Беккера і його підлеглих на території Харківської області. 29 листопада 1947 року військовий трибунал засудив Беккера до 25 років ув'язнення в таборах.
Ельза Сербінова похована в Колонтаєві.
Вшанування пам'яті У селі Колонтаїв Богодухівського району Харківської області на честь Ельзи Сербінової названо вулицю.
Посилання
Джерела Герої не вмирають (патріотичне виховання на уроках української мови). — Зачепилівка, 2015. — С. 42-45. Дьякова О.В. Діяльність медичних працівників під час гітлерівської окупації Харківщини// Наукові записки [Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського]. Серія: Історія. — 2008. — Вип. 14. — С. 381-385. Колонтаїв// Історія міст і сіл Української РСР: В 26 т. Харківська область / Ред. кол. тому: Сіроштан М.А. (голова редкол.), Астахов В.І., Бурик Г.Г., Голиков С.З., Драч А.С., Дяченко М.Т., Колісник М.К., Ксензенко М.І., Лавриненко Л.Л., Мірошников І.Я., Михаєвич М.А., Окладной Г.М., Островський С.Я., Романенко К.Ф., Рущенко П.Т., Рибалка І.К., Селіванов В.М. (відп. секр. редкол.), Скляров Ю.О., Слюсарський А.Г., Сиров П.К., Шиян К.К., Ярмолович О.М. — Київ: Голов. ред. УРЕ АН УРСР, 1967. — С. 665-666. Колонтаїв// Про село, його історію і мешканців на офіційному сайті Колонтаївської сільської ради Скляднев Г.М., Шаловал А.П. Во главе коммунисты // Сайт "Молодая гвардия"