Пандура або пандора (, pandoura), також візантійська лютня — давньогрецький струнний щипковий інструмент, що належить до родини лютневих. Вважається одним із ранніх прототипів сучасних гітар та лютень. Хоча подібні інструменти використовувалися в Месопотамії (аккадцями) ще з III тисячоліття до н. е., у давньогрецькому мистецтві зображення пандури з’являються з IV–III століть до н. е.

Походження назви Назва пандура бере свій початок із найдавніших струнних інструментів, коли до лука додавали резонатор (утворюючи музичний смичок) і згодом випрямляли його, перетворюючи на лютню.

У шумерській мові слово giš.ban означало як лук (мисливський або музичний), так і арфу з вигнутим корпусом. Додавання прикметника "tur" (малий) утворювало gišban.tur, що позначало "музичний інструмент, менший за мисливський лук". Це також відрізняло його від більших музичних інструментів.

Ban.tur означав "малий лук". Коли лук випрямили, перетворюючи його на лютню, створений інструмент міг зберегти свою назву — ban.tur. Саме цей інструмент зрештою привів до появи пандури.

Однак це не означає, що пандура була першою серед усіх лютнеподібних інструментів із подібними назвами. Вона була лише однією з багатьох похідних від шумерського ban.tur, серед яких також тамбур і танбур.

Види пандур

Стародавня Греція Стародавня грецька пандура була лютнею із середнім або довгим грифом і невеликим резонаторним корпусом, яку використовували давні греки. Вона зазвичай мала три струни, через що її також називали трихордоном (τρίχορδον – "триструнний") (McKinnon 1984:10). Нащадки пандури збереглися донині у вигляді картвельської пандурі, грецького тамбураса та бузукі, ; EPN 1023; and Digenis Akritas, Escorial version, vv. 826-827, ed. and transl. Elizabeth Jeffreys. північноафриканської куітри, східносередземноморського саза і балканської тамбури. Інструмент залишався популярним також на Близькому Сході та у Східній Європі, де з часом, починаючи з 4 століття до н. е., часто отримував третю струну.

Рим Інформація про римські інструменти типу пандури здебільшого походить з давньоримських художніх зображень. У римський період пандура була модифікована: довгий гриф збережено, але він став ширшим, щоб вмістити чотири струни, а корпус став або овальним, або трохи ширшим біля основи, але без внутрішніх вигинів, характерних для інструментів грушоподібної форми. Слово пандура рідко зустрічалося в класичних латинських письменників.

Месопотамія Інструменти лютневого класу були присутні в Месопотамії з аккадської ери, тобто з третього тисячоліття до нашої ери.

Східні варіації Існувало принаймні два різних різновиди пандури. Один тип був грушоподібним і використовувався в Ассирії та Персії."Pandura" in Encyclopædia Britannica, year 1911. У цьому типі корпус мав елегантні внутрішні вигини, які поступово переходили від основи до грифа. Ці вигини змінювалися на нижньому кінці інструмента, утворюючи більш похилу лінію, подовжений трикутник з округленими кутами. Овальний тип, який був улюбленим інструментом єгиптян, також зустрічався в стародавній Персії та серед арабів Північної Африки.

Кавказ Від давньогрецького слова пандура, аналогічний інструмент знайдений у сучасній Чечні та Інгушетії, де він відомий як пондар. У Грузії пандурі — це триструнний ладовий інструмент. Сучасний грузинський інструмент пандурі відноситься до класу танбурів.

В Україні Подібний до пандури інструмент зображений на одній із фресок Софійського собору. Професор Андрій Горняткевич припускає, що саме від нього бере свій початок українська бандура. Сама ж назва «бандура», очевидно, походить від грецького терміна «пандура».

Використання Одним із українських музикантів, які грали на візантійській лютні-пандорі (а точніше — на реконструкції інструмента, зображеного на фресці Софійського собору), був Данило Перцов. Він імпровізував на триструнній пандурі у складі таких гуртів, як «Хорея Козацька» та «Посока».

Галерея

Див. також

Пондар Пандурі Бандора Бандура Танбур Мандоліна

Джерела ЦитуванняБібліографія

Зображення пандури, вперше опубліковане в 1947 році в книзі Девіда Телбота Райса «Великий палац візантійських імператорів» . Генрі Джордж Фармер називає інструмент «триструнною пандурою» у своїй статті 1949 року An Early Greek Pandore . Веб-сайт, який містить історію пандури з гарними фотографіями.