Володими́р Іваню́х (1905, Перемишль ― лютий 1943, Сокаль) ― український живописець, графік і монументаліст. Учень Олекси Новаківського, представник мистецького об’єднання «РУБ».

Біографія Володимир Іванюх народився у 1905 році. Після завершення початкової освіти вступив до Малярської школи Олекси Новаківського у Львові, де навчався в 1924—1927 роках. Він опанував курси з історії української архітектури, технології та техніки малярства під керівництвом Володимира Пещанського, а згодом продовжив навчання у майстерні Новаківського. Під час навчання Іванюх долучався до культурного життя школи, зокрема разом з іншими учнями підписав лист із закликом розширити діяльність закладу та запросити до викладання Петра Холодного. У 1926 році він брав участь у пленері в Карпатах (Космач), що стало важливим етапом у його мистецькій освіті.

Після закінчення школи у 1927―1930 роках працював викладачем рисунку та малярства в Унівському монастирі. У 1932 році став членом мистецького об'єднання «РУБ», до складу якого входили учні Новаківського. Його творчість зосереджувалася на пейзажах, портретах та жанрових сценах.

Творчість

Виставкова діяльність Іванюха розпочалася у 1929 році під час виставки учнів Малярської школи Новаківського. Його роботи, серед яких переважали мініатюрні пейзажі та етюди, були представлені у Львові, Перемишлі та інших містах. Твори Іванюха відзначалися насиченістю світла й кольору, ліричним настроєм та впливом імпресіоністичної естетики.

Однак його творчість викликала неоднозначні відгуки. Наприклад, відомий мистецтвознавець Святослав Гординський зазначав, що портрети Іванюха бракували світлотіньового моделювання, а його мініатюри, хоч і цікаві, не вражали технічною довершеністю. Попри це, Іванюх створив низку відомих робіт, серед яких «Гуцулка», «Пейзаж із церквою», «Портрет дівчини», «Ярмарок у Сокалі» та «Зимовий пейзаж».

Його монументальні твори, зокрема стінопис у церкві села Холоїв (спільно з Юрієм Магалевським), розпис фасаду церкви Пресвятої Трійці в Зарваниціо. Фірман В. Зарваниця. — Тернопіль, 2008. — 17 с., двоярусний іконостас для церкви святих апостолів Петра і Павла в Сокалі є прикладом його роботи в сакральному жанрі.

Спадщина Картини Володимира Іванюха зберігаються у фондах Національного музею у Львові, а його ім'я згадується в п'ятому томі «Історії українського мистецтва». У 1942 році відбулася ретроспективна виставка його творів, а каталог «Мистецтво Львова першої половини XX століття» містить репродукцію його картини «Портрет дівчини». Володимир Іванюх помер у 1943 році в Сокалі, проживши лише 38 років. Його творчий доробок відображає складний шлях становлення митця в умовах міжвоєнного часу.

В 1952 році у Львівському музеї образотворчого мистецтва під керівництвом Василя Любчика було знищено величезну кількість робіт українських митців, серед яких була картина Володимира Іванюха «Портрет худ. Чорнія» (1936, олія, полотно, 79х63).

Примітки

Джерела

Історія українського мистецтва: у 5 т. / НАН України, ІМФЕ ім. М. Т. Рильського ; голов. ред. Г. Скрипник ; наук. ред. Т. Кара-Васильєва. — К., 2007. — Т. 5 : Мистецтво XX століття. — 1048 с. — ISBN 966-02-4107-0 (Т. 5)