Лативний відмінок (скорочено ) — відмінок на позначення руху до якогось місця. Відповідає на питання «до чого?», «у що?». Лативний відмінок належить до групи відмінків, пов'язаних із місцеперебуванням, разом із місцевим та аблативним відмінком. Назва відмінка походить від латинського lat-, четвертої головної частини слова ferre, «приносити, нести».
Лативний відмінок властивий уральським мовам, він існував у прауральській мові. Вона досі існує у багатьох з уральських мовах: у фінській, ерзя, мокшанській, лукомарійській.
Також зустрічається у дідойських мовах: цезькій, бежтинській, хваршинській, також у картвельських мовах (у лазській).
Фінська У фінській, лативний відмінок вважається застарілим. Він досі використовується з деякими прислівниками: alas, alemmas, «знизу, нижче», kauas, kauemmas «(переміщуватись) геть, ще далі», pois «(іти) звідкись», та rannemmas «до берега, ближче до берега» (Від 'ranta' — берег). Зазвичай, закінчення лативного відмінку — -s.
У сучасній фінській, цей відмінок було замінено складнішою системою місцевих відмінків та енклітик; Оригінальна -s об'єдналась з закінченням іншого лативного чи місцевого відмінка, та перетворилась на сучасні інесивне, елативне, ілативне і транслативне закінчення.
Лукомарійська У лукомарійській мові, латив використовується рідше, ніж ілатив. Ілатив може вільно використовуватись разом із дієсловами на позначення руху до чогось, а латив обмежений меншою кількістю дієслів, з якою він вживається. Наприклад: кодаш «лишатись», шинчаш «сідати», шочаш «народжуватись», сакаш «вішати», пышташ «класти, поміщати», кушкаш «рости». З багатьма дієсловами, можна використовувати що ілатив, що латив. Деякі з вказаних дієслів, «шочаш», «кушкаш», не позначають рух до якогось місця Text was copied from this source, which is available under a Creative Commons Attribution-ShareAlike 3.0 Unported license..
Латив у лукомарійській може мати й додаткові функції. Він може позначати причину чи обставини якоїсь дії:
Іменник у лативі може описувати період часу, протягом якого якась дія здійснюється (більше одного разу):
Іменник у лативі може позначати, ким вважають та як бачать когось:
Іменник у лативі може описувати передачу, переміщення, зміну чогось.
Цезька У нахсько-дагестанських мовах, зокрема цезькій, латив може виконувати функції давального відмінка та позначати ціль якоїсь дії, чи отримувача. Деякі лінгвісти вважають ці два відмінки різними у цих мовах, але суфікси цих відмінків ідентичні. Інші лінгвісти вказують їх окремо виключно заради розрізнення синтаксичних відмінків від місцевого. Приклад використання із дитранзитивним дієсловом «показувати» (дослівно «змушувати бачити»):
Датив/латив також використовується на позначення належності, як у прикладі нижче, через відсутність дієслова «мати»:
Датив/латив зазвичай вживається, як у прикладах вище, разом з іншим суфіксом як посесивно-лативний відмінок. Цю форму не варто вважати окремим відмінком, бо багато форм місцевого відмінка будуються подібним аналітичним чином. Вони насправді теж є комбінаціями двох відмінкових суфіксів.
Дієслова відчуттів чи емоцій («бачити», «знати», «кохати», «знати») теж потребують, аби підмет, що здійснює дію, був у дативному/лативному відмінку. Це приклад «чистого» дативного/лативного відмінку, без посесивного суфіксу.
Література
Примітки