27 квітня 1969 року у Франції відбувся конституційний референдумDieter Nohlen & Philip Stöver (2010). Elections in Europe: A data handbook, p. 674. . Запропоновані президентом Шарлем де Голлем зміни передбачали децентралізацію влади та реформування Сенату. 52,4 % учасників референдуму проголосували проти поправок, що спричинило відставку президента де Голля.

Передумови

1968 року у Франції відбулися масштабні протести, відомі як «Травень 68». Учасники заворушень вимагали пенсійних реформ, реформування трудового законодавства, демократизації вищої освіти, розширення прав жінок та відставки президента Шарля де Голля. У таких умовах де Голль запропонував законопроєкт про децентралізацію влади та реформування Сенату, який виніс на референдум 27 квітня 1969 рокуDogan, Mattei (1984). «How Civil War Was Avoided in France». International Political Science Review. 5 (3): 245—277..

Пропоновані зміни

Децентралізація влади

Перша частина законопроєкту де Голля стосувалася розширення прав регіонів. Він пропонував визначити їх як територіальні одиниці з особливою компетенцієюM. Catlla, A. Bénéteau et L. Mallet, Les régions françaises au milieu du gué. Plaidoyer pour accéder à l'autre rive, préface de Michel Rocard, Paris, L'Harmattan, 2012..

Пропонувалося розширити юрисдикцію регіональної влади, зокрема в частині комунальних послуг, забезпечення житлом та містобудування. У рамках таких повноважень регіон міг позичати гроші, укладати контракти, угоди з іншими регіонами, керувати громадськими організаціями або надавати їм права.

Регіональні ради мали складатися з радників, обраних прямим голосуванням населення, та радників, призначених управліннями у справах економіки, соціальної сфери та культури. Однак виконавча влада залишалася в руках префекта регіону.

Особливі повноваження мали отримати Париж, Корсика та заморські володіння.

Реформування Сенату Друга частина законопроєкту де Голля пропонувала об'єднати Сенат Франції та в єдиний Сенат, що має консультативні функції й не має повноважень для блокування рішень.

Уперше про необхідність створення консультативної палати парламенту, що представляла б інтереси місцевої влади, Шарль де Голль заявив під час промови в Байо 16 червня 1946 рокуAlain Peyrefitte, C'était de Gaulle, t. 3, 2000, p. 612 à 616.

Реформа Сенату передбачала, що:

у разі неспроможності виконувати обов'язки або смерті президента його обов'язки виконуватиме не голова Сенату, а прем'єр-міністр; право оголошення війни та стану облоги передавалося Національним зборам; сенатори втрачали право законодавчої ініціативи.

Тривалість каденції сенатора пропонували зменшити з 9 до 6 років, а мінімальний вік для балотування в сенатори — з 35 до 23 років.

Кампанія Шарль де Голль напередодні референдуму заявив, що в разі його відхилення французами він подасть у відставку з посади президента. Лідери як лівих, так і правих опозиційних партій, зокрема колишній міністр фінансів Валері Жискар д'Естен, закликали голосувати проти законопроєкту.

Голосування Референдум відбувся 27 квітня 1969 року. Відповідно до результатів, реформи де Голля були відхилені 52,4 % виборців.

+Референдум у Франції 1969 Frankreich, 27. April 1969 : Regional- und Senatsreform Démocratie directe ВибірГолоси%За10 901 75347,59Проти12 007 102 52,41Дійсні голоси2290885597,27Недійсні та порожні бюлетені6437562,73Разом23552611100Утрималися від голосування583977919,87Зареєстровані виборці2939239080,13

Наслідки 28 квітня 1969 року після поразки референдуму Шарль де Голль подав у відставку з посади президента Франції. Він опублікував коротку заяву:

Тимчасовим виконувачем обов'язків президента став Ален Поер. 20 червня того ж року за результатами новим президентом Франції став Жорж Помпіду.

Примітки

Література

Arnaud Teyssier, De Gaulle, 1969. L'autre révolution, Perrin, 2019. Étienne Le Brun, Les dernières réformes du général de Gaulle (1968—1969), Presses universitaires Rhin & Danube, 2022.

Посилання Указ Президента від 2 квітня 1969 року та текст законопроєкту, винесеного на референдум