Мода періоду 1600—1650 років у одязі західного світу характеризується зникненням фрезів на користь широких мереживних або лляних комірів. Розміщення талії підвищилося протягом цього періоду як у чоловіків, так і у жінок. Модними стали цілісні або розкроєні рукави та високі чи широкі капелюхи з полями. Для чоловіків штани зникли на користь бриджів.

Приталений силует із вузькими рукавами та низькою завуженою талією приблизно до 1615 року поступово пом'якшувався та розширювався. Рукава стали дуже об'ємними, і в 1620-х та 1630-х роках часто були розкроєні або розрізані, щоб показати об'ємні рукави чоловічої чи жіночої сорочки під ними.

Іспанська мода залишалася дуже консервативною. Найдовше коміри зі складками (фрези) використовувалися в Іспанії та Нідерландах, але зникли спочатку в чоловіків, а потім у жінок у Франції та Англії.

Соціальна напруга, що призвела до Громадянської війни в Англії, знайшла відображення в англійській моді: вишукані французькі стилі, популярні при дворах Якова I та його сина Карла I, контрастували зі стриманими стилями в темних кольорах, яким віддавали перевагу пуритани та які експортувалися до ранніх поселень Нової Англії (див. нижче).

Трендом перших десятиліть XVII століття, пропагованим поетами та художниками, став стиль меланхолії, який вплинув на моду, де характерними штрихами залишалися темні кольори, відкриті коміри, розстібнуті мантії або дублети, і загалом скуйовджений вигляд, що супроводжується на портретах виснаженими позами та сумними виразами обличчя.

Мода під впливом королівських дворів

Тканина та викрійки

Фігурний шовк зі складним візерунком граната або артишоку все ще можна побачити в цей період, особливо в Іспанії, але більш легкий стиль прокручування квіткових мотивів, тканих або вишитих, був популярним, особливо в Англії.

На цей період припадає великий розквіт шиття. Геометричне голкове мереживо, що походить від геометричного орнаменту, було перетворене на справжнє плетиво або (дослівно — «точка в повітрі»; а в Англії його називають «точковим мереживом»), яке також віддзеркалювало популярні прокручувані квіткові орнаменти.Kliot, Jules and Kaethe: The Needle-Made Lace of Reticella.Montupet, Janine, and Ghislaine Schoeller: Lace: The Elegant Web

В Англії, починаючи з 1600—1620 років, стали популярними лляні й шовкові піджаки та халати, підфарбовані жовтим крохмалем, з розрізними рукавами (часто оздоблені горизонтальними рядами тасьми), які носили як чоловіки, так і жінки.

Починаючи з 1620-х років зовнішні орнаменти вийшли з моди на користь однотонного сатину, а функціональні стрічки або банти перетворилися на вигадливі маси розеток і петельних оздоблень.

Портрет і фантазія В Англії з 1630-х під впливом літератури та особливо придворних масок, Антоніс ван Дейк і його послідовники створили моду на те, щоб портрет був виконаний в екзотичному, історичному чи пасторальному вбранні, або в спрощеному сучасному стилі з різноманітними шарфами, плащами, мантіями. Також у моду увійшли дорогоцінні камені, додані для створення класичного чи романтичного настрою, а також для того, щоб портрет не виглядав застарілим протягом кількох років. Ці картини є родоначальниками моди кінця XVII століття на те, що людина в такому одязі здавалася роздягненою, не обов'язково зображаючи одяг, який насправді носили.See and

Жіноча мода

Халати, ліфи та під'юбники У перші роки XVII століття модні ліфи мали високі вирізи або дуже низькі округлі вирізи та куці крила на плечах. Іноді носили окремі закриті коміри зі складками (фреза), зі стоячим коміром, підтримуваним невеликим дротяним каркасом або supportasse, який використовувався для більш повсякденного носіння і став більш поширеним пізніше. Довгі рукави носили з глибокими манжетами в тон волану. До 1613 року модні раніше в Англії фрези поступово зниклиSee Costume notes to portrait of Mary Radclyffe, Denver Museum of Art .

До середини 1620-х років модні тенденції значно змінилися. Від фрез відмовилися на користь дротяних комірів, які в континентальній Європі називали rebatos, а пізніше — й широких плоских комірів. До 1630-х та 1640-х років коміри супроводжувалися косинками, подібними до полотняних хустин, які носили жінки середнього класу в попередньому XVI столітті; часто комір та косинка були прикрашені мереживом в цей тон.

На початку XVII століття ліфи були з довгою талією, але до середини 1630-х років об'єм талії неухильно зростав, перш ніж знову почав зменшуватися. У другому десятилітті XVII століття з'явилися короткі петлі, прикріплені до нижньої частини ліфа, закриваючи таким чином пояс, який підтримував спідниці. Ці вкладки стали довшими протягом 1620-х років і їх носили разом зі , який заповнював щілину між двома передніми краями ліфа. До 1640 року довгі петлі майже зникли, і в моду увійшла довша, гладка фігура: талія повернулася до нормальної висоти ззаду та з боків із низьким кутом спереду.

Довгі вузькі рукави початку XVII століття стали коротшими, повнішими та вільнішими. Поширеним стилем 1620-х та 1630-х років був рукав віраго, тобто довгий, але прорізаний рукав, зібраний у дві затяжки стрічкою або іншим оздобленням вище ліктя.

У Франції та Англії на зміну темним важким тканинам прийшли легкі яскраві або пастельні атласи. Як і в інші періоди, художники прагнули уникати труднощів зображення на картинах смугастих тканин; з описів стає зрозумілим, що вони були звичайними.Marieke de Winkel in: Rudi Ekkart and Quentin Buvelot (eds), Dutch Portraits, The Age of Rembrandt and Frans Hals, Mauritshuis/National Gallery/Waanders Publishers, Zwolle, p.73, 2007, Модними були короткі нитки перлів.

Поверх ліфа та спідниці надягали неприталені сукні (в Англії їх називали нічними (спідніми) сорочками) з довгими звисаючими рукавами, короткими відкритими рукавами або взагалі без рукавів, які зав'язували на талії стрічкою. В Англії 1610-х та 1620-х років вільну нічну сорочку часто одягали поверх вишитого піджака, який називався жилетом, і контрастної вишитої спідньої спідниці без See Aileen Ribeiro, Fashion and Fiction: Dress in Art and Literature in Stuart England. Чорні сукні носили для найбільш урочистих випадків; вони вийшли з моди в Англії в 1630-х роках, витіснені сукнями, які поєднувалися з ліфом та під'юбником, але залишалися важливим предметом одягу на континенті.

Принаймні в Нідерландах наряду з відкритим фронтом або vlieger був суворо зарезервований для моди одружених жінок. До шлюбу замість нього носили бовен, «сукню з приталеним ліфом і спідницею, яка була закрита з усіх боків». Такий одяг в Англії називався «голландська» або «кругла сукня».Marieke de Winkel in: Rudi Ekkart and Quentin Buvelot (eds), Dutch Portraits, The Age of Rembrandt and Frans Hals, Mauritshuis/National Gallery/Waanders Publishers, Zwolle, p.67, 2007,

Спідниці могли бути відкритими спереду, щоб демонструвати нижню спідницю або під'юбник, приблизно до 1630 року, або закритими з усіх боків. Закриті спідниці іноді носили зазвичай або носили застебнутими петлею догори, щоб відкрити під'юбник.

Корсети були коротшими, щоб відповідати новим ліфам, і могли мати дуже жорстку пластину в центрі спереду, яка внизу на рівні живота прикривалася стомахером. Спідниці утримували правильну форму за допомогою французького фартингейлу, який тримав спідниці в округлій формі на талії, спадаючи м'якими складками донизу. Фартингейл носили при англійському дворі до смерті Анни Данської в 1619 році.

Зачіски та головні убори

Приблизно до 1613 року волосся носили піднятим у вигляді пір'я, високо над лобом. Одружені жінки прикривали волосся в полотняному койфі або ковпаку, часто з мереживною обробкою. Високі капелюхи, як ті, що носять чоловіки, були прийняті для носіння на вулиці.

У характерному стилі 1625—1650 років волосся з боків було розпущеними у вигляді хвиль до плечей, а решту волосся збирали або заплітали у високий пучок на потилиці. З цим стилем можна було носити короткий чубчик або чубок. Дуже модні одружені жінки відмовилися від полотняних койфів та носили волосся непокритим або одягали капелюх.

Галерея стилів 1600-1620-х років

Невідома жінка Гілліарда 1602 року носить типовий пуританський одяг перших років XVII століття. Її високий чорний повстяний капелюх із заокругленою маківкою називається капотеном і носиться поверх полотняної шапки. Вона одягнена в чорну сукню та білий шлейф поверх сорочки з чорною вишивкою; її декольте заповнено лляним парлетом. Анна Данська носить ліф із низьким круглим вирізом та вузьким рукавом, а також відповідну нижню спідницю, пришпилену воланами на фартингалі, 1605 рік. Зачіска з високим лобом ненадовго була модною. Коштовності Анни Данської добре задокументовані та зображені на її портретах. Ізабелла Клара Євгенія з Іспанії, регентка Нідерландів, носить рюші в формі колеса та широкі плоскі рюші на зап'ястях. Її сукня з роздільними рукавами за іспанською модою оздоблена широкими смугами тасьми або тканини, 1609 рік. Мері Редкліфф із дуже низьким округлим вирізом і закритим коміром-фрезою у формі колеса, пошита близько 1610 року. Чорні шовкові нитки на її ювелірних виробах були в моді, яка на той час вже минала. Анна Данська оплакує смерть свого сина Генріха, принца Уельського в 1612 році. Вона носить чорну шапочку та чорне мереживо. Англійка (традиційно звана Дороті Кері, згодом віконтеса Рочфорд) носить вишитий лляний піджак із зав'язками на стрічках і вишитий спідній під'юбник під чорну сукню зі звисаючими рукавами на сірій підкладці. Її мереживний комірець, манжети та капюшон пофарбовані жовтим крохмалем. Молода жінка Франс Галс носить пояс з ланцюгом поверх своєї чорної відкритої сукні, призначеної для одружених жінок, і подовжений ліф із відповідними вузькими рукавами та під'юбник. Вона одягнена в паддед, який тримає її спідницю в модній формі. 1618—1620 рр. Елізабет, Леді Стиль Вотерінгбері, одягає під червону оксамитову сукню ліф-вишиванку та під'юбник. Вона носить прозору партлетку поверх вишитої сорочки з високим горлом, бл. 1620 року.

Галерея стилів 1620-х років

Маргарет Латон одягає чорну сукню поверх вишитого лляного піджака, заправленого в нещодавно модний нижній спідній одяг з високою талією, бл. 1620 рік. Вона носить прозорий фартух або верхню спідницю, спадаючий рюш і вишиту шапку з мереживною обробкою. Сама куртка в моді минулого десятиліття.The jacket has been preserved and can be seen at the in Victoria and Albert Museum web site. Марія Медічі у вдівстві носить чорне з чорним ковпаком і вуаллю, бл. 1620—1621 рр. Анна Австрійська, королева Франції — носить відкритий ліф поверх стомахера та рукавів віраго із закритим воланом. Зверніть увагу на вільні манжети. Бл. 1621—1625 рр. Сюзанна Формент носить відкриту сорочку з високим горлом, червоні рукави, зав'язані стрічками, і капелюх із широкими полями зі шлейфами, 1625 рік. Елізабет де Франс, королева Іспанії — носить своє волосся в популярному стилі при іспанському дворі, бл. 1625 р. Ізабелла Брандт одягнена в чорну сукню поверх золотого ліфа з рукавами та смугастого під'юбника, 1623—1626 рр. Паола Адорно, маркіза Бріноле-Сале носить чорну сукню та прозорий рюш із великими м'якими складками у вигляді вісімки, які можна побачити на італійських портретах того періоду. Її волосся зібрано в циліндричну шапочку або ковпак із перлів. Генуя, бл. 1626 р. Марі-Луїза де Тассіс одягнена в сукню з короткою талією з поясом поверх ліфа з стрічками, довгим стомахером та відповідними нижньою спідницею та рукавами віраго, бл. 1629—1630 рр.

Галерея стилів 1630-х років

Великі фрізи залишалися частиною голландської моди ще довго після того, як вони зникли у Франції та Англії. Темна сукня з короткими рукавами одягається поверх вузьких рукавів і рожевого під'юбника, оздобленого рядами тасьми на подолі. На мереживному фартусі видно складки від крохмалення та прасування, 1630 рік. Портрет невідомої жінки в неформальному англійському модному ліфі та під'юбнику яскравих кольорів без верхнього халата. Її ліф має глибокі петлі на талії та рукави віраго, 1630 р.