Коррадо Альваро (, 15 квітня 1895, Сан-Лука — 11 червня 1956, Рим) — італійський письменник і журналіст, який спеціалізувався на коротких оповіданнях про просте сільське життя.
Біографія Коррадо народився в Сан-Лука, невеликому селі поблизу Аспромонте в Калабрії, у найпівденнішій частині цього регіону Італії. У 1919 році, після завершення вивчення літератури в Міланському університеті, він приєднався до Corriere della Sera. Майже 40 років він був журналістом і письменником, відзначившись як один з провідних практиків веризму в італійській літературі. Через свою політичну діяльність був змушений покинути Італію (писав, зокрема, для антифашистської газети «Il mondo»). У 1941 році повернувся на похорон батька. У 1941 році разом з Ліберо Біджаретті та Франческо Джовіне заснував Італійську спілку письменників, секретарем якої був до самої смерті у 1956 році.
Творчість Його першим успіхом стала книга «Оповідання з Аспромонте» (), яку більшість критиків вважають його шедевром. Відмінності та напруженість між міською, багатою північчю та сільським бідним півднем Італії займають важливе місце в його творчості. Занепокоєння моральними проблемами, чутливість до суворого життя найнижчого класу і віра в насильство як легітимний засіб досягнення соціальних змін є характерною рисою його творчості.
Твори Poesie grigioverdi (1917) La siepe e l'orto (1920) L'uomo del labirinto (1926) L'amata alla finestra (1929) Vent'anni (1930) Gente in Aspromonte (1930) Verhalen uit Aspromonte (2007) L'uomo è forte (1938) Incontri d'amore (1940) L'età breve (1946) Lunga notte di Medea (1949) Quasi una vita (1950) Il nostro tempo e la speranza 1952) Un fatto di cronaca (1955)
Примітки
Посилання Твори Коррадо Альваро, в Open Library, Інтернет-архів.