Граф Вернер Геннінг-Фрідріх Ернст фон Бассевіц-Лефецов (; 7 червня 1894, Шорссов — 20 серпня 1964, Шпрінге) — німецький землевласник і офіцер, оберст резерву сухопутних військ вермахту, капітан-цур-зее крігсмаріне. Кавалер Лицарського хреста Залізного хреста.

Біографія Представник дужа давнього мекленбурзького роду. Син графа Карла фон Бассевіц-Лефецова (1855–1921), президента державного міністерства Мекленбург-Шверіна, і його дружини Маргарити, уродженої графині фон дер Шуленбург (1864–1940). Його сестра Іда Марія (1888–1973) вийшла заміж за принца Оскара Прусського.

2 серпня 1918 року вступив добровольцем в Прусську армію. Учасник Першої світової війни, служив в 1-у гвардійському драгунському полку. З 6 липня 1918 року — командир 2-ї роти 36-го інженерного полку. 19 червня 1919 року демобілізований. Після смерті батька успадкував маєтки Кледен і Дарневіц в Штендалі загальною площею 1122 гектари. В 1930 році вступив в саксонське відділення ордена Святого Йоанна. В 1930/34 роках служив в прикордонних частинах.

З 1 листопада 1937 року — командир 11-ї роти, з 28 серпня 1939 року — 1-го батальйону 94-го піхотного полку, з 1 грудня 1942 року — 96-го гренадерського полку. З 6 грудня 1942 по 8 лютого 1943 року перебував у відпустці. З 14 лютого 1943 по 10 квітня 1944 з 7 серпня 1944 року — знову командир 96-го гренадерського полку. З 28 вересня 1944 року виконував обов'язки командира 32-ї, з 24 грудня 1944 року — 132-ї піхотної, з 10 січня по 1 лютого 1945 року — 12-ї авіапольової дивізії. З 13 лютого по 15 березня 1945 року пройшов курс командира дивізії. 10 квітня 1945 року переведений в крігсмаріне і призначений командиром 2-ї дивізії морської піхоти. 6 травня 1945 року разом з рештками дивізії здався британським військам. В тому ж році його маєтки Кледен і Дарневіц були відібрані радянською окупаційною владою. Після звільнення з полону певний час був заступником командора саксонського відділення ордена Святого Йоанна.

Сім'я Одружився з Елізабет фон Кнебель-Деберіц, вдовою його старшого брата Герда (1890–1915). В пари народились 4 дітей. Вернер і Елізабет були членами магдубурзького земельного відділу Асоціації німецького дворянства.

Звання

Лейтенант (1914) Оберлейтенант (1918) Гауптман резерву (20 вересня 1935) Майор резерву (8 листопада 1940) Оберстлейтенант резерву (11 вересня 1942) Оберст резерву (9 червня 1944) Капітан-цур-зее (10 квітня 1945)

Нагороди

Залізний хрест 2-го і 1-го класу Почесний хрест ветерана війни з мечами Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го і 3-го класу (12 років) Застібка до Залізного хреста 2-го класу (1 жовтня 1939) 1-го класу (5 липня 1941) Нагрудний знак «За поранення» в чорному (30 вересня 1941) Штурмовий піхотний знак в сріблі (23 листопада 1941) Німецький хрест в золоті (30 березня 1942) Медаль «За зимову кампанію на Сході 1941/42» (20 липня 1942) Лицарський хрест Залізного хреста (17 вересня 1944) Орден Святого Йоанна (Бранденбург), лицар справедливості (1948)

Література

Fellgiebel W.P. Elite of the Third Reich, The recipients of the Knight's Cross of the Iron Cross 1939-1945: A Reference, Helion & Company Limited, Solihull, 2003, ISBN 1-874622-46-9 Patzwall K., Scherzer V. Das Deutsche Kreuz 1941-1945, Geschichte und Inhaber Band II, Verlag Klaus D. Patzwall, Norderstedt, 2001, ISBN 3-931533-45-X Rolf Klodt: Zur See und an Land. Zu Geschichte, Einsätzen und Uniformen der deutschen Seesoldaten, Marineinfanteristen, der Marinesicherungstruppe und der Marineschutzkräfte. Report Verlag, Bonn 2008, ISBN 978-3-932385-28-5. Ulrich Saft: Krieg in der Heimat. Das bittere Ende zwischen Weser und Elbe. 4. überarb. Auflage. Verlag Walsrode Ulrich Saft, Walsrode 1992, ISBN 3-9801789-3-5. Hans H. Hildebrand: Die organisatorische Entwicklung der Marine nebst Stellenbesetzung 1848 bis 1945. Biblio-Verlag, Osnabrück 2000, ISBN 3-7648-2541-3. Lawrence Paterson: Black Flag: The Surrender of Germany's U-Boat Forces. MBI Publishing, 2009, ISBN 978-0-7603-3754-7. THOMAS, FRANZ & WEGMANN, GÜNTER, Die Ritterkreuzträger der Deutschen Wehrmacht 1939-1945, Biblio-Verlag, Osnabrück, 1987