Типологія методів наукового дослідження — у сучасному наукознавстві успішно працює багаторівнева методологічна класифікація методів наукового пізнання, згідно з якою за ступенем спільності та сферою дії методи наукового пізнання поділяються на загальні філософські, загальнонаукові, методи окремих наук, дисциплінарні та міждисциплінарні методи дослідження.

Основні групи методів Загальні філософські методи — це найзагальніші методи мислення, що лежать в основі будь-якого наукового пізнання, не прив’язані до конкретної науки. Вони визначають світоглядні та логічні засади дослідження. Наприклад: індукція, дедукція Загальнонаукові методи — це система принципів і прийомів, що мають універсальний характер, застосовуються в різних науках, є абстрактними, не формалізовані та не замінюють спеціальних методів окремих наук. Їх можна поділити за рівнями пізнання — емпіричним і теоретичним. Наприклад: моделювання, аналіз і синтез, системний підхід Методи окремих наук — це сукупність способів та принципів пізнання, прийомів і процедур дослідження, що застосовуються в тій чи іншій науці. Їх структура залежить від об’єкта дослідження і традицій конкретної галузі. Наприклад: герменевтичний аналіз (у філології, філософії). Дисциплінарні методи — це методи, притаманні одній окремій науці, які відображають її специфіку, понятійний апарат і підходи до вивчення об’єкта. Наприклад: лінгвістичний аналіз (у мовознавстві), контент-аналіз (у соціології), радіовуглецеве датування (в археології) Міждисциплінарні методи — це методи, що виникають на стику кількох наук і використовуються для дослідження складних об’єктів, які виходять за межі однієї дисципліни. Наприклад, когнітивне моделювання (психологія + нейронауки), біоінформатика (біологія + інформатика), цифрова гуманітаристика (гуманітарні науки + ІТ).

Методи можуть поділятися за рівнем пізнання на емпіричні та теоретичні.

Теоретичний рівень Теоретичний рівень дослідження пов'язаний із розглядом реальності в абстрагованій формі. У теоретичному дослідженні його висновки та результати характеризуються значною формалізацією, абстрактністю та узагальненістю. Передбачає формулювання наукових законів. Основні методи:

Аналітичний метод — розбиття явища на окремі елементи з метою вивчення їх структури, динаміки та взаємозв’язків. Аналогія — метод наукового дослідження; завдяки якому досягається пізнання одних предметів і явищ на основі їхньої подібності з іншими. Одним із різновидів методу аналогій є метод моделювання. Групування — класифікація елементів за спільними ознаками. Дедукція — метод логічного висновку від загального до часткового, тобто спочатку досліджують стан об'єкта в цілому, а потім його складові елементи. Індукція — перехід від часткового до загального. Інтерполяція — формулювання гіпотези про елемент явища на основі вже відомих параметрів. Історичний метод — дослідження явищ у динамічному розвитку, становленні та у зв'язку з конкретними етапами історії суспільства. Конкретизація — вивчення об’єктів у їхній повноті. Порівняння — один із найпоширеніших методів пізнання, який дозволяє встановити подібність та розбіжність предметів та явищ. Недарма говорять, що «все пізнається в порівнянні». У результаті порівняння виявляється те загальне, що притаманне ряду об'єктів. Різновидом порівняння є аналогія. Структуризація — виявлення внутрішніх зв’язків між елементами явища.

Синтетичний метод — узагальнення знань про окремі елементи явища для формування цілісного уявлення про нього. Узагальнення — визначення спільних рис та закономірностей. Екстраполяція — перенесення властивостей частин явища на ціле або на подібні явища.

Абстрагування — виокремлення головного й ігнорування другорядного для побудови ідеалізованої моделі досліджуваного об’єкта. Ідеалізація — створення уявних об’єктів для пізнання. Мета ідеалізації — позбавити реальні об'єкти деяких притаманних їм властивостей і наділити (подумки) ці об'єкти певними нереальними й гіпотетичними властивостями. Редукція — спрощення складних процесів через зведення до простіших. Формалізація — метод вивчення різноманітних об'єктів шляхом відображення їхньої структури у знаковій формі за допомогою штучних мов, наприклад, мовою математики.

Емпіричний рівень На цьому рівні дослідження ґрунтується на описі та спостереженні й спрямоване на встановлення максимально об'єктивного знання про параметри досліджуваної реальності. Характерні ознаки емпіричного пізнання — збирання фактів, їх первинний опис, узагальнення, систематизація. Основні методи:

Загальні методи Вивчення документів — аналіз офіційних джерел. Вимірювання — це метод дослідження, за допомогою якого визначається числове значення деякої величини з використанням одиниці вимірювання об'єкта. Порівняння — зіставлення явищ і процесів з метою виявлення спільного та відмінного. Спостереження — суб'єктивне фіксування реальності; включає сприйняття об’єкта дослідником через безпосередню участь або розповіді очевидців. Це цілеспрямоване, систематичне, планомірне, активне вивчення предметів та явищ реальної дійсності, що перебувають у природному стані або в умовах наукового експерименту. Під спостереженням також розуміють апробацію, обґрунтування висунутих гіпотез або проміжних результатів дослідження. Вчений використовує спостереження з метою збору наукових фактів для винайдення способу розв'язання проблеми (висування та доведення гіпотези).

Експлікативні методи (аналітичні, точні) Івент-аналіз — реєстрація та систематизація публічних подій за схемою «хто — що — кого — коли» для вивчення дій. Когнітивне картування — візуалізація їх у вигляді схем. Контент-аналіз — кількісний і якісний аналіз текстів через виявлення ключових термінів, сюжетів і фраз, що найчастіше повторюються. Метод індикаторів — оцінка поведінки учасників за заздалегідь визначеними параметрами. Статистичний метод — аналіз кількісних параметрів із використанням таблиць, графіків, математичних обчислень (кореляції, варіації, динаміки тощо).

Конструктивні методи Експеримент — аналітична реконструкція ситуацій із метою перевірки гіпотез; часто базується на історичних аналогіях або моделюванні. Передбачає активне та цілеспрямоване втручання суб'єкта у процес наукового пізнання явищ та предметів реальної дійсності через створення контрольованих та керованих умов, що дозволяють виділяти визначені якості, зв'язки в об'єкті, що досліджується, та багатократно їх відтворювати. Моделювання — створення абстрактних моделей. Ґрунтується на заміні предмета або явища, що досліджуються, на їх аналог — модель, що містить істотні риси оригіналу. Системний метод — аналіз чогось як цілісної системи з рівнями, детермінантами та змінними.

Прогнозні методи Дельфійський метод — серія опитувань експертів з різних шкіл для виявлення розбіжностей у їхніх оцінках і формування прогнозів. Побудова сценаріїв — створення динамічних моделей можливих сценаріїв розвитку подій із аналізом чинників і розрахунком імовірностей.

Поділ методів за характером збору даних За методологічним підходом до збирання, обробки та інтерпретації емпіричних даних виділяють такі групи методів:Research Methods: The Ultimate Guide for Academic and Professional Success - LitMaps Кількісні — працюють із числовими, вимірюваними даними; використовують статистичний, математичний аналіз. Експеримент (лабораторний / / квазі-) Кореляційний аналіз Лонгітюдне дослідження Опитування, анкетування Поперечне дослідження Регресійний аналіз

Якісні — працюють з вербальними, візуальними, поведінковими даними; аналізують смисли, контексти, досвід. Герменевтичний аналіз Глибинне інтерв'ю

Обґрунтована теорія Спостереження Фокус-група

Змішані — поєднують кількісні та якісні стратегії в одному дослідженні. Кейс-стаді Контент-аналіз Метод тріангуляції

Примітки

Література Білецький В. С. Методологія наукових досліджень технічних об᾽єктів та їх оптимізація. — Київ: ФОП Халіков Руслан Халікович, 2023. — 115 с. Мальський М. 3., Мацях М. М. Теорія міжнародних відносин: Підручник. — 3-тє вид., перероб. і доп. — К.: Знання, 2007. — 461 с. Майкл Полани. Личностное знание Томас Кун. Структура научных революций Пол Фейерабенд. Против метода