Вели́кдень в Украї́ні — державне свято, присвячене події воскресінню Ісуса Христа, яке офіційно святкується в Україні за новоюліанським календарем.
Дата
Дати святкування Великодня в УкраїніРікЗахідний обрядСхідний обряд199131 березня7 квітня199219 квітня26 квітня199311 квітня18 квітня19943 квітня1 травня199516 квітня23 квітня19967 квітня14 квітня199730 березня27 квітня199812 квітня19 квітня19994 квітня11 квітня200023 квітня30 квітня200115 квітня200231 березня5 травня200320 квітня27 квітня200411 квітня200527 березня1 травня200616 квітня23 квітня20078 квітня200823 березня27 квітня200912 квітня19 квітня20104 квітня201124 квітня20128 квітня15 квітня201331 березня5 травня201420 квітня20155 квітня12 квітня201627 березня1 травня201716 квітня20181 квітня8 квітня201921 квітня28 квітня202012 квітня19 квітня20214 квітня2 травня202217 квітня24 квітня20239 квітня16 квітня202431 березня5 травня202520 квітня20265 квітня12 квітня В Україні встановлений вихідний на Великдень за старим стилем, як у , Греції, Грузії, , Кіпрі, Росії, , , Північній Македонії й Чорногорії. У Білорусі до 1997 року. Великдень у та Косово є вихідним, як і за новоюліанським, так і за григоріанським календарями. Великдень за старим стилем відзначає Православна церква України, Українська греко-католицька церква, Російська православна церква в Україні та деякі протестантські церкви.
Римсько-католицька церква, Мукачівська греко-католицька єпархія та деякі протестантські церкви святкують Великдень в Україні відповідно до григоріанської Пасхалії. Пасха та Трійця за григоріанським календарем не є вихідними днями ніде в України, крім Закарпатської області.
Спільна комісія Вселенського патріархату Константинополя і Латинської церкви працює, щоб дійти спільної згоди у спільному святкуванні Великодня.
Народні традиції
За словами В. К. Сапіги, Великдень в Україні — це, крім усього іншого, свято весняного воскресіння, оновлення природи, яке відзначалося з настанням дня весняного рівнодення ще за дохристиянських часів.
На Гуцульщині кожен, побачивши світанок, побожно знімав головний убір і, повернувшись обличчям на схід, низько кланявся, хрестився і вимовляв: «Слава тобі, Господи, за личенько твоє Господнє, що ся показало, праведне; слава Тобі, просвященне!». На Волині вважали, що сонце є королем неба, що світить і гріє вдень, а вночі ховається за землю, обходить її й вранці знову з'являється на сході. На Поділлі вважали, що сонце — це відблиск лику Божого, і тому воно так яскраво світить. За старих часів в Україні дівчата молилися сонцю. На Наддніпрянщині дівчата вставали з ранку раніше на Великдень, і йшли в сад, вставали під яблунею обличчям на схід і чекали на схід сонця. Як тільки сонце з'являлося, дівчата складали руки, як перед іконою, і молилися. Після молитви, на дереві, під яким стояли, робили відмітку хрестиком на корі та коли яблуня зацвіте, з її квітучих гілок плели вінок і вдягали на голову, потім цей вінок зберігали і його використовували під час ворожіння на кохання.
Як і на Благовіщення, якщо на Великдень та наступні дні були теплі та сонячні, дівчата ходили навколо села (а слідом за ними й маленькі діти) та співали веснянки. В Україні, зібравшись на вигоні (на вулиці) або біля церкви, виводили «кривого танцю» «Коструба», який символізував зиму.
Волочіння проводилося з неділі на понеділок, двори обходили здебільшого хлопчики 8-12 років, в обряді часом були присутні елементи забав. В українців досі існує «Волочильний понеділок».
Ґазда обходив навколо столу з мискою освячених яєць і пасок. Після цього, ставши обличчям до ікон, розрізав на тарілці кілька очищених освячених яєць і підносив до рота кожному члену сім'ї, примовляючи: «Дай, Боже, щоб і того року дочекатися святого свята Воскресіння Христового в щастя і здоров'я!».
На Херсонщині для тих, хто був у дорозі й не сидів за святковим столом разом із сім'єю, господиня відрізала шматок паски та, загорнувши його в рушник разом із трьома фарбами, клала в червоний кут.
У деяких регіонах України існував звичай ставити на святковий стіл тарілку із землею, де зеленіли пророслі сходи вівса. На зелень клали стільки фарбованих яєць, скільки предків хотіли згадати. Цей обряд здійснювали насамперед ті селяни, які не могли цього дня побувати на могилі своїх батьків. Символічна могила могла стояти до проводів. Тоді яйця згодовували худобі чи птахам, шкаралупу спалювали, а зелень висаджували.
На півночі України залишки великодньої трапези зазвичай зберігали до Юріїва дня, коли їх несли в полі та закопували на межі, по кутках поля або розкидали по полю, вважаючи, що це оберігає поле від граду, грози, бурі.
У багатьох регіонах України після великоднього обіду йдуть на цвинтар «похристосуватися з померлими родичами».
Світлини
Див. також
Різдво в Україні Водохреще Спас (свято)
Зауваження
Примітки
Література
Посилання
Великдень в Україні: витоки та сучасність У Львові на пл. Ринок триває «Обливаний понеділок»