Творче руйнування () чи креативне руйнування () — термін з макроекономіки, який стверджує, що будь-який економічний розвиток (не беручи до уваги суто кількісний розвиток) ґрунтується на процесі творчого або креативного руйнування. Шляхом успішного перекомбінування факторів виробництва старі структури витісняються і врешті-решт знищуються. Таке руйнування не є системною помилкою, а навпаки необхідне для того, аби відбулася переорієнтація.

Першим економістом, хто осмислив цей взаємозв'язок у своїй праці, був Йозеф Шумпетер, який не лише сформулював термін «творче руйнування», але й «інновація». Він вперше ввів поняття підприємця, що здатний приносити творчий, а іноді навіть хаотичний потенціал, у тодішні сухо математичні економічні моделі. За ним, лише підприємці, які непохитно розвивають інновації попри упередження та опір, забезпечують економічні зміни. Згідно з поглядом Шумпетера, капіталізм несе з собою безлад, наслідком якого є творче руйнування.Vordenker-Serie: Joseph Schumpeter Der kreative Zerstörer Manager Magazin, процитовано 15 лютого 2022.

У царині суспільних наук цей термін згодом розвинувся в різних напрямках.

Ідейні послідовники Йозефа Шумпетера Джоел Мокір, Філіп Агйон і Пітер Говітт отримали Премію з економіки пам'яті Альфреда Нобеля 2025 року за роботи про економічне зростання, розвиток технологій та вплив інновацій на суспільний прогрес.

Історія терміна Аналогічне явище згадується ще в «Маніфесті комуністичної партії» (1848) та «Капіталі» (1865) Карла Маркса. При цьому йдеться про те, що новий економічний устрій витісняє старий, подібно до того як капіталізм одержав перемогу над феодальним способом виробництва. Уперше поняття «творчого руйнування» в цьому значенні використав німецький економіст Вернер Зомбарт у своїй книзі «Війна і капіталізм» (1913), проте популярності воно набуло завдяки доробку Йозефа Шумпетера. У його працях цей термін зазнав змін і тепер означав позитивні економічні характеристики капіталістичного виробництва, а саме здатність до інновацій та техніко-економічного прогресу. Нещодавно Клейтон Крістенсен із Гарвардської школи бізнесу запровадив поняття підривної інновації та інновації, внаслідок якої відбуваються фундаментальні (руйнівні) зміни на ринку.Clayton M. Christensen: The innovator's dilemma: when new technologies cause great firms to fail. Harvard Business School Press, Boston, Massachusetts (USA) 1997, ISBN 978-0-87584-585-2.

Зі свого боку, Чарлз Дарвін у своїй фундаментальній праці про еволюцію «Походження видів» (1859) також відтворює цю ж концепцію, коли пише, що вимирання старих видів є майже неминучою реакцією на появу нових форм життя.

Економічне значення за Шумпетером Творче руйнування є центральним мотивом праці Шумпетера «Капіталізм, соціалізм і демократія», вперше виданої 1942 року англійською мовою. Автор представляє читачам цей концепт у сьомій главі, де пишеSchumpeter, J.A. (1943). Capitalism, Socialism and Democracy. (2003 edition). New York: Routledge. ISBN 0-203-20205-8:

Ідея творчого руйнування вже знайшла своє відображення у праці Шумпетера «Теорія економічного розвитку». Каталізаторами творчого руйнування стають інновації, які підприємці впроваджують з метою отримання визнання на ринку.

Сьома глава під назвою «Творче руйнування» в його 600-сторінковій праці «Капіталізм, соціалізм і демократія» займає тільки шість з половиною сторінок, а термін «творче руйнування» з'являється в ній лише двічіЙозеф Шумпетер: Капіталізм, соціалізм і демократія. /// пер. з англ. Віктор Ружицький, Петро Таращук. Основи, Київ, 1995, с. 108—114. та більше ніде в працях Шумпетера. У контексті цей термін підсумовує саме «процес промислової мутації […], який безперервно [руйнує] стару структуру й безперервно [створює] нову.» Саме в цьому значенні у восьмій главі багаторазово згадується «процес творчого руйнування»Йозеф Шумпетер: Капіталізм, соціалізм і демократія. /// пер. з англ. Віктор Ружицький, Петро Таращук. Основи, Київ, 1995, с. 115—140.. У численних інтерпретаціях шумпетерівська концепція інновацій переосмислюється як «креативне руйнування». Шумпетер, однак, цікавиться різновидами та комбінаціями виробничих активів, діалектичною переоцінкою праці та появою нового. Він робить акцент на «творчому», а не на «руйнівному». Шумпетер розрізняє нормальні та ненормальні економічні зміни, підкреслюючи цю різницю знову і знову.Joseph A. Schumpeter: Theorie der wirtschaftlichen Entwicklung. Leipzig 1911, S. 452 ff; 4. (geänderte) Auflage Berlin 1934, S. 366 ff; The Theory of Economic Development. Cambridge/Mass. 1934, S. 252 ff; Bussiness Cycles. Vol. I, New York 1939, S. 150. Щодо останніх він вказує на те, що вони «не несуть функції» в процесі розвитку, є деструктивними та спричинені помилками економічної політики, панікою та соціальними, національними та міжнародними суперечками, а не внутрішніми економічними причинами.

Примітки