Еммануїл Філіберт (, ; , Генуя, Італія — , Турин, Італія) — італійський генерал, представник Савойської династії. Двоюрідний брат короля Віктора Еммануїла III, син короля Іспанії Амадея I та наступник іспанського престолу в 1871—1873 роках. Командувач Італійської 3-ї армії під час Першої світової війни. Після війни отримав військове звання маршала Італії.

Життєпис Принц Еммануїл Філіберт народився в Генуї та був старшим сином принца Амадея, герцога Аостського, другого сина короля Віктора Еммануїла II, та його першої дружини Марії Вітторії даль Поццо. 1870 року Амадей був обраний королем Іспанії. Таким чином, у 1871—1873 роках Еммануїл Філіберт як його старший син був наступником іспанського престолу та володів титулом принца Астурійського. 1873 року Амадей зрікся титулу й повернувся до Італії. 1890 року, коли він помер, Еммануїл Філіберт успадкував його титул герцога Аостського.

1905 року розпочав свою військову кар'єру командиром в італійській армії в Неаполі. Під час Першої світової війни він командував Італійською 3-ю армією й здобув прізвисько «непереможний герцог». Після війни, в 1926 році, за сприяння італійського диктатора Беніто Муссоліні Еммануїлові Філібертові присвоїли звання маршала Італії.

Принц помер 1931 року в Турині. За своїм заповітом, він був похований на військовому кладовищі у Фольяно-Редіпульї поруч із тисячами солдатів 3-ї армії.

Родина

Одружився 25 червня 1895 року з принцесою Єленою Орлеанською (1871—1951), дочкою принца Луї-Філіппа Орлеанського та принцеси Марії Ізабелли. У шлюбі народилося двоє синів:

принц Амадео, 3-й герцог Аостський ( — ) принцеса Анна Орлеанська; принц Аймоне, 4-й герцог Аостський ( — ) принцеса Ірена Грецька та Данська; короткий час правив як король Хорватії Томіслав II.

Нагороди : Вищий орден Святого Благовіщення (14 березня 1890); Орден Святих Маврикія та Лазаря (14 березня 1890); Орден Корони Італії (14 березня 1890); Савойський військовий орден (28 грудня 1916); Золота медаль «За військову доблесть» (28 грудня 1916).

Королівський угорський орден Святого Стефана (1895); Орден Золотого руна (1899).

: Орден Чорного орла (17 травня 1893). : Орден Королівського дому Чакрі (1 червня 1897). : Орден Серафимів (18 вересня 1897). : Орден Підв'язки (15 липня 1902). : Орден Рутової корони. : Орден Карлоса III (28 грудня 1923).

Родовід

Примітки

Джерела M. Cervi, Il Duca invitto. La vita del duca Emanuele Filiberto di Savoia-Aosta principe e condottiero, De Agostini, Novara, 1987 G. Cecini, Generali in trincea, Chillemi Editore, Roma, 2017 A. Vanzo — A. Saccoman, In guerra con la Terza Armata, Itinera Progetti, Bassano del Grappa, 2017. P. R. Giuliani, Gli arditi. Breve storia dei Reparti d'Assalto della Terza Armata, Itinera Progetti, Bassano del Grappa, 2017.