17-та зенітна дивізія (Третій Рейх) () — зенітна дивізія Вермахту, що діяла протягом Другої світової війни у складі Повітряних сил Третього Рейху.

Історія 17-та зенітна дивізія сформована 1 квітня 1942 року, а її штаб розгорнутий 1 травня 1942 року у Відеричі (Саксонія) під керівництвом оберста Карла Файта і перед закінченням формування було передислоковано на південь німецько-радянського фронту, де дивізію включили до 1-го зенітного корпусу 4-го повітряного флоту. На момент формування 17-та зенітна дивізія складалася з наступних сил: 4-й зенітний полк (до липня 1943) 12-й зенітний полк 42-й зенітний полк (до лютого 1943).

17-та зенітна дивізія брала участь у боях у районі Сталіно та на Ізюмському плацдармі, в результаті яких у травні 1942 року було захищено Харків. Після цього з'єднання разом зі своїми частинами ППО включили до військ групи армій «A», яка в ході літнього наступу 1942 року наступала в напрямку Ростова і Краснодара, й далі на Кавказ. Підрозділи дивізії залучалися окрім прикриття дій сухопутних військ вермахту також до наземних боїв. Згодом дивізія брала участь у обороні Кубанського плацдарму та в боях за Новоросійськ. У липні 1943 року їхні полки були дислоковані на Дніпрі в районі Кременчука. У ході ар'єргардних боїв з кінця 1943 року вся дивізія разом з 1-ю танковою армією до середини квітня 1944 року билася в битві під Кам'янець-Подільським, де більшість її частин і техніки були знищені Червоною армією.

Залишки 17-ї зенітної дивізії прорвалися з 1-ю танковою армією з мішку та були негайно відведені для відновлення боєздатності. У червні 1944 року штаб дивізії в Кракові підпорядковувався 6-му повітряному флоту (II зенітний корпус) і складався лише з шести оперативних важких і дев'яти середніх і легких зенітних батарей.

Однак влітку 1944 року 17-та зенітна дивізія знову передали 1-му зенітному корпусу.

20 січня 1945 року командний пункт з'єднання знову довелося передислокувати, цього разу в Охлау. Там штаб дивізії отримав завдання перебрати на себе керівництво протиповітряними силами, які брали участь в обороні фортеці Бреслау. До кінця війни дивізія була оперативно приписана до 4-ї танкової армії. У лютому 1945 року штаб дивізії з командним пунктом у Нойгофі керував протиповітряними силами в районі Бріг — Глогау, маючи в підпорядкуванні 44 важких, 22 середніх і одну легку зенітну батареї.

Райони бойових дій Німеччина (квітень — травень 1942); Східний фронт (південний напрямок) (травень 1942 — грудень 1944); Польща (грудень 1944 — лютий 1945); Німеччина (лютий — травень 1945).

Командування

Командири генерал-лейтенант Карл Файт (1 квітня 1942 — 14 березня 1944); оберст Ганс Зімон (15 березня — 14 квітня 1944); генерал-лейтенант Карл Файт (15 квітня — 20 травня 1944); генерал-майор Вільгельм Кеппен (7 червня 1944 — 8 травня 1945).

Підпорядкованість ЧасКорпусКомандування/ФлотШтаб 1942 1 травня —

Лейпциг травень I корпус ППО 4-й повітряний флот Сталіно 1943 1 січня I корпус ППО 4-й повітряний флот Кавказ 1944 1 січня I корпус ППО 4-й повітряний флот Південна Україна червень II корпус ППО 6-й повітряний флот Краків липень I корпус ППО 6-й повітряний флот Бреслау 1945 1 січня I корпус ППО 6-й повітряний флот Сілезія/Судети

Склад 1 червня 194231 серпня 19421 листопада 19431 травня 1944 4-й зенітний полк — — 7-й зенітний полк 12-й зенітний полк — 12-й зенітний полк — — 17-й зенітний полк 42-й зенітний полк — — 48-й зенітний полк — 104-й зенітний полк — — 133-й зенітний полк — 153-й зенітний полк

Див. також 16-та радіотехнічна бригада (СРСР) 76-та дивізія протиповітряної оборони (РФ) 160-та зенітна ракетна бригада (Україна) Закавказька зона ППО 37-мм зенітна гармата FlaK 36/37/43 Історія Люфтваффе (1935–1945)

Примітки Виноски

Джерела

Посилання

Література Karl-Heinz Hummel: Die deutsche Flakartillerie 1935—1945. Ihre Großverbände und Regimenter. VDM, Zweibrücken 2010, ISBN 978-3-86619-048-1, S. 57, 58. Horst-Adalbert Koch, Heinz Schindler, Georg Tessin: FLAK. Die Geschichte der Deutschen Flakartillerie und der Einsatz der Luftwaffenhelfer. Podzun Verlag, 2. Auflage, Bad Nauheim 1965, S. 449.