Зоровий контакт або погляд «очі в очі» є важливою частиною невербальної комунікації в людей та різних видів тварин.
Характер зорових контактів відіграє велику роль у соціальній поведінці. Негласні правила, за якими оцінюють зоровий контакт і визначають його оптимальну тривалість і частоту, сильно відрізняються в різних суспільствах і культурах та змінюються в міру зміни традицій. У психології, психіатрії та нейробіології досліджують роль зорового контакту при розвитку дитини, його соціальні аспекти, вплив на виконання когнітивних задач, а також проблему уникання зорового контакту при аутизмі.
Численні види тварин негативно сприймають прямий погляд у вічі, імовірно, через те, що він може бути ознакою потенційної загрози. У людей роль погляду складніша. Так, деякі дослідники вважають, що біла склера людини, на відміну від пігментованої склери інших приматів, розвинулася через потребу точно відстежувати рухи очей і напрямок погляду. Є дані про те, що при погляді на обличчя прямий зоровий контакт сприяє ідентифікації статі людини та пришвидшує впізнавання знайомих обличHood, B.M. et al. (2003) Eye remember you: the effects of gaze direction on face recognition in children and adults. Dev. Sci. 6, 67-71.
Зустрічаючи прямий погляд, чи то на зображенні, чи то в житті, людина приділяє йому особу увагу. В одному дослідженні відзначено, що реакція на оточні об'єкти вповільнюється при безпосередньому зоровому контакті сильніше, ніж при зазиранні на обличчя з відведеним поглядомSenju, A. and Hasegawa, T. (2005) Direct gaze captures visuospatial attention. Vis. Cogn. 12, 127—144. Зоровий контакт із незнайомцем підсилює активність автономної нервової системи в дорослих людей, за даними іншого дослідженняNichols, K.A. and Champness, B.G. (1971) Eye gaze and GSR. J. Exp. Soc. Psychol. 7, 623—626. Схожий вплив взаємного погляду на когнітивні процеси та поведінкові реакції називають «ефектом зорового контакту» ().
Безліч МРТ-досліджень присвячені вивченню того, які ділянки мозку активуються під впливом погляду. В одному огляді відзначили підвищену активацію в п'яти ділянках мозку у відповідь на прямий погляд (на противагу відведеному погляду). Це веретеноподібна звивина, антеріорна та постеріорна частини верхньої скроневої борозни, медіальна префронтальна та орбітофронтальна кора, і мигдалеподібна залоза.
Див. також Окулесика
Примітки
Посилання