Добро і зло ― етичні категорії для вираження позитивної чи негативної оцінки суспільних явищ, в тому числі вчинків окремих людейДобро і зло // Кишеньковий словник атеїста (укр). — Київ: Політвидав України. — 1978. — С. 68-69.. Поняття існує в релігії, етиці, філософії та психології.

У культурах, що мають маніхейський або авраамічний релігійний вплив, зло розглядається як антагоністична протилежність до добра, де добро має переважати і перемагати зло. У культурах з впливом буддизму сприйняття добра і зла є частиною антагоністичної дуальності, яка сама по собі повинна бути подолана шляхом досягнення концепції "Шуньята" або порожнечі. Це означає визнання добра і зла як двох протилежних принципів, але не реальності, що знищує подвійність, з метою досягнення єдності.

Загальною практикою є використання поняття "зло" для опису глибокої аморальності. Також існує вірування в надприродну силу зла. Визначення зла є різноманітним, так само як і аналіз його мотивів. Однак, зазвичай зло асоціюється з такими елементами, як неврівноважена поведінка, включаючи цілеспрямованість, егоїзм, безсовісність або нехтування.

Сучасні філософські дослідження, що стосуються добра і зла, можна розділити на три основні галузі: метаетика, яка вивчає природу добра і зла; нормативна етика, яка розглядає те, як ми повинні поводитися; та прикладна етика, яка займається конкретними моральними питаннями. Internet Encyclopedia of Philosophy "Ethics"

Історія та етимологія В кожній мові існує слово, яке виражає поняття добра, що означає мати потрібну чи бажану якість (наприклад, ἀреτή в грецькій мові), а також слово, що виражає поняття поганого, яке означає небажане. Відчуття морального судження та вміння розрізняти "правильне і неправильне, добре і погане" є культурними універсаліями.

Стародавній світ Філософ Зороастр спростив пантеон ранніх іранських богів . на дві протиборчі сили: Ахура Мазда ( Осяюча Мудрість ) і Ангра Майню ( Руйнівний Дух ), які конфліктували.

Ця концепція еволюціонувала в релігію, яка породила безліч сект, деякі з яких висловили екстремальну дуалістичну віру в необхідність уникати матеріального світу і приймати духовний світ. Гностичні ідеї вплинули на багато стародавніх релігій, які вчать, що гнозис (інтерпретується різними способами як просвітлення, спасіння, емансипація або "єдність з Богом") можна досягти через практику філантропії, включаючи особисту бідність, сексуальну стриманість (наскільки це можливо для слухачів, або абсолютно для посвячених) і наполегливе прагнення до мудрості, допомагаючи іншим.

Аналогічно, в Стародавньому Єгипті існували концепції Маат — принципу справедливості, порядку та єдності, та Ісфет — принципу хаосу, безладу та занепаду. Перший символізував сили та принципи, до яких суспільство прагнуло дотримуватися, тоді як другий зображався як сила, що підриває суспільство. Ця відповідність також знаходить відображення в стародавній месопотамській релігії та в конфлікті між Мардуком і Тіамат.

Класичний світ У західній цивілізації, основними значеннями κακός і ἀγαθός є "поганий, боягузливий" і "хороший, хоробрий, здібний". Абсолютне значення цих термінів з'являється лише близько 400 року до нашої ери, з досократівською філософією, зокрема у вченні Демокріта. Мораль у цьому абсолютному значенні закріплюється в діалогах Платона, разом із зародженням монотеїстичних ідей, зокрема у діалозі "Євтіфрон", де обговорюється концепція благочестя (τὸ ὅσιον) як морального абсолюту. Ця ідея знаходить подальший розвиток у пізній античності серед неоплатоніків, гностиків та отців церкви.

Цей еволюційний процес відносного або конкретного до абсолютного також проявляється у термінах етики та моралі, які походять від слів, що означають "регіональні звичаї" — грецьке ήθος і латинське mores відповідно (див. також siðr).

Середньовічний період Згідно з класичним визначенням Августина Блаженного, гріх — це "слово, вчинок або бажання, що суперечать вічному Божому закону".

Багато середньовічних християнських богословів розробляли і уточнювали поняття добра і зла, надаючи їм різних значень, які можна уявити як кілька, іноді складних визначень, зокрема:

особисті переваги або суб'єктивне судження щодо будь-якого питання, яке може заслужити похвалу або покарання з боку релігійних авторитетів релігійне зобов'язання, що випливає з Божественного закону, що веде до святості або прокляття загальноприйнятий культурний стандарт поведінки, який може підвищити виживання групи або багатство природний закон або поведінка, яка викликає сильну емоційну реакцію статутний закон, що накладає юридичний обов'язок

Сучасні ідеї

Добро — це широке поняття, яке часто асоціюється з життям, милосердям, безперервністю, щастям, любов’ю чи справедливістю . Зло часто асоціюється зі свідомим і навмисним порушенням, дискримінацією, спрямованою на заподіяння шкоди іншим, приниженням людей, спрямованим на применшення їхніх психологічних потреб і гідності, деструктивністю та актами непотрібного або невибіркового насильства.

Походження сучасного англійського слова "зло" (староанглійське "yfel") та його споріднених слів, таких як німецьке "Übel" і голландське "euvel", вважається широко прийнятим походженням від протогерманської форми "*ubilaz". Це слово порівнюється з хетським "huwapp-" і нарешті походить від протоіндоєвропейської форми "*wap-", яка має суфіксовану форму нульового ступеня "*up-elo-". Інші германські форми, що розвинулися пізніше, включають середньоанглійське "evel", "ifel", "ufel", старофризьке "evel" (як прикметник і іменник), старосаксонське "ubil", староверхньонімецьке "ubil" і готичне "ubils".

Концепція добра пройшла багато тлумачень. Одне з них полягає в тому, що добро ґрунтується на природній любові, зв'язках і прихильності, що формуються в ранньому дитинстві. Інше тлумачення вважає добро результатом пізнання істини. Існують різні погляди на походження зла. Деякі релігійні і філософські традиції стверджують, що зло є відхиленням, що випливає з недосконалості людини (наприклад, "Гріхопадіння людини"). Інші вважають, що зло пов'язане з наявністю свободи волі у людини. Деякі вбачають причину зла в незнанні істини (тобто людських цінностей, святості, божественності). Інші мислителі стверджують, що зло виникає в результаті тиранічних соціальних структур.

Теорії моральної доброти

Китайська моральна філософія У конфуціанстві та даосизмі не існує прямого еквівалента боротьби між добром і злом, хоча у китайській народній релігії згадки про демонічний вплив є поширеними. Основна увага конфуціанства спрямована на правильні соціальні відносини та поведінку, яка відповідає ідеалам учених або вищих осіб. Тому зло в конфуціанстві вважається неправильною поведінкою. У даосизмі, незважаючи на центральне місце дуалізму, протилежність основним добрим якостям даосизму, таким як співчуття, поміркованість і смирення, можна розглядати як аналог зла в цій системі. History of Chinese Philosophy Feng Youlan, Volume II The Period of Classical Learning (from the Second Century B.C. to the Twentieth Century A.D). Trans. Derk Bodde. Ch. XIV Liu Chiu-Yuan, Wang Shou-jen, and Ming Idealism. part 6 § 6 Origin of Evil. Uses strikingly similar language to that in the etymology section of this article, in the context of Chinese Idealism.

Західна філософія Пірронізм заперечує існування об'єктивного добра і зла, тобто він стверджує, що поняття добра і зла не існують у самій природі речей. Всі судження про добро і зло є суб'єктивними і залежать від особи, яка виносить судження.

Спіноза Бенедикт де Спіноза стверджує:

Спіноза використовує математичний стиль в своїй праці і формулює наступні твердження, які він вважає доведеними або демонстрованими з використанням раніше наведених визначень у частині IV своєї праці "Етика":

Твердження 8 « Знання добра чи зла — це не що інше, як відчуття радості чи горя, наскільки ми це усвідомлюємо». Твердження 30 « Ніщо не може бути злим через те, що воно має спільне з нашою природою, але оскільки річ є злом для нас, вона суперечить нам». Твердження 64 « Знання зла є неадекватним знанням». Висновок: « Звідси випливає, що якби людський розум не мав лише адекватних ідей, він би не сформував уявлення про зло». Твердження 65 « Відповідно до вказівок розуму, з двох речей, які є добрими, ми слідуватимемо більшому благу, а з двох зол — меншим». Твердження 68 « Якби люди народжувалися вільними, вони б не сформували уявлень про добро і зло, доки вони вільні».

Ніцше Фрідріх Ніцше, у своїх книгах "По той бік добра і зла" та "Про генеалогію моралі", відкидає іудео-християнську мораль і висловлює свої думки на цю тему. Він твердить, що те, що природно і функціонально вважається "недобром", було перетворене соціальною трансформацією в релігійну концепцію зла, яку він називає "рабською мораллю". Він критикує мораль, стверджуючи, що багато людей, які вважають себе моральними, насправді діють з боягузтва — вони бажають зробити зло, але лякаються наслідків.

Психологія

Карл Юнг У своїй книзі "Відповідь Йову" та інших працях, Карл Юнг описує зло як темну сторону Диявола. Він вказує на тенденцію людей вірити, що зло знаходиться зовні, оскільки вони проектують свою власну тінь на оточуючих. Юнг вважає, що історія Ісуса може бути тлумачена як розповідь про те, як Бог стикається зі своєю власною тінню.

Філіп Зімбардо У 2007 році Філіп Зімбардо запропонував ідею, що люди можуть вчиняти негативні дії через вплив колективної ідентичності. Ця гіпотеза ґрунтувалась на його власному досвіді, отриманому під час Стенфордського тюремного експерименту, і була опублікована в його книзі "Ефект Люцифера: розуміння того, як добрі люди стають злими".

Релігія

Авраамічні релігії

Віра Багаї Віра Багаї висловлює думку, що зло не має самостійного існування, а є лише відсутністю добра, аналогічно до того, як холод виникає відсутністю тепла, темрява виникає відсутністю світла, забудькуватість є відсутністю пам'яті, а незнання є відсутністю знань. Згідно з її переконаннями, всі ці явища є просто відсутністю чогось і не мають справжнього самостійного існування.

Таким чином, зла не існує, і воно відносне до людини. Абдул-Баха, син засновника релігії, у «Деяких відповідях на запитання» стверджує:

Однак появляються сумніви щодо того, чи можна вважати скорпіонів і змій злістю. Чи можуть вони бути класифіковані як добрі або злі, оскільки вони існують? Справді, скорпіон може бути злобним відносно людини, а змія — злом відносно людини. Однак, вони не можуть бути визнані злими відносно самих себе, оскільки їх отрута є їх зброєю, а жало використовується для самозахисту .

Отже, зло може бути більш інтелектуальним поняттям, ніж реальною сутністю. Враховуючи, що Бог є добрим і підтвердив цю істину, створюючи всесвіт і оголосивши, що все є добрим (Буття 1:31), зло не може мати справжньої реальності.

Християнство